Основною метою при лікуванні такого захворювання, як ларингіт, повинен стати комплексний підхід, який включає в себе як методи фізіотерапії, так і лікарські засоби місцевої і загальної дії. Місцеве лікування включає в себе і змазування слизової оболонки пом’якшуючими рослинними маслами. Також застосовують протизапальні засоби, нерідко призначають йод, комплекс спеціальних біостимуляторів і вітамінів. Важливе місце в комплексі процедур займають інгаляції, особливо якщо мова йде про захворювання дітей.
Пульмикорт: опис та механізм дії
Пульмикорт при ларингіті є одним з можливих способів лікарської терапії і вважається найбільш ефективним, якщо тривалий проміжок часу спостерігається відсутність позитивного результату від традиційного лікування. Він рекомендований при бронхіальній астмі і хронічної обструктивної хвороби легень. Єдиний нюанс полягає в тому, що це гормональний препарат, тому його призначення в обов’язковому порядку повинно бути погоджено з радою кваліфікованого фахівця.
Візуально ліки являє собою білий порошок, який знаходиться в спеціальному поліетиленовому контейнері. Кожен контейнер в більшості випадків – це разова доза для інгаляції. Діючим компонентом препарату є будесонид, який відноситься до глюкокортикостероидным гормонів, що забезпечує протизапальний, протинабряковий і антиалергічний ефект. Завдяки тому, що діючий компонент взаємодіє тільки зі специфічними рецепторами, його ефективність зростає в рази. Це речовина також:
- розширює дрібні бронхи, підвищуючи їх чутливість слизової оболонки;
- локалізує спазм за рахунок зменшення локального кровотоку верхніх дихальних шляхів;
- знижує гіперреактивність дихальних шляхів, набряк гортані і бронхів (одну з причин дихального спазму при ларингіті у дітей) і зменшує обсяг в’язкою і важко відходить мокротиння та слини;
- проникає в слизову оболонку дихальних шляхів, не накопичуючись в організмі і минизируя ризики виникнення шкідливих для здоров’я побічних ефектів;
- практично не бере участь в процесах метаболізму і виводиться разом з сечею майже в незміненому вигляді.
Важливо! Стійкий результат інгаляцій проявляється тільки через 10-14 днів після застосування, а первинний ефект можна очікувати не раніше, ніж через кілька годин. При гострій формі захворювання це засіб навряд чи зійде за спосіб надання першої допомоги.
Тонкощі застосування, можливі побічні ефекти та врахування особливостей дитячого організму
Пульмикорт застосовують тільки в небулайзере, інгаляції ультразвуком не використовуються. Найкращі результати демонструють маска або мундштук, при забезпеченні рівного і спокійного дихання протягом 12-15 хвилин. Суспензію, яка вже розведена фізіологічним розчином, бажано витратити протягом найближчих 30 хвилин.
Поглинання лікарської речовини відбувається зі слизової гортані, дозування повинна призначатися лікарем індивідуально, залежно від особливостей організму. Препарат успішно застосовують у дітей старше півроку, але при цьому добова доза не повинна перевищувати 500 мікрограмів.
Після проведення лікувальних процедур рекомендується вмиватися водою, щоб уникнути шкірного роздратування, а також ретельно прополоскати ротову порожнину. У разі гострого ларингіту у дітей, негативні реакції практично виключені, проте можуть проявитися у вигляді кашлю, подразнення слизової оболонки, відчуття надмірної сухості у роті, ураження носоглотки кандидозом. Також можливе підвищення нервової збудливості, частоти депресивних станів. Стандартні реакції гіперчутливості до компонентів препарату – висип, дерматит і т. п. Перед застосуванням у дітей, краще проконсультуватися з педіатром, бо імовірні випадки уповільнення росту дитини.
Можливі аналоги
Пульмикорт, як і інші ліки має свої аналоги, що відрізняються країною випуску і ціною. Найпоширеніші варіанти — бенарин, симбикорт і будесонид. Також призначається беродуал при ларингіті – він представляє собою безбарвний розчин для інгаляцій. Препарат розслаблює мускулатуру судин і бронхів, попереджаючи виникнення спазму, а також забезпечує відхаркувальну дію, поліпшує дихальну функцію у дітей і дорослих.
Найбільшу ефективність препарат проявляє в хронічній стадії захворювання. Для приготування лікарського складу в небулайзере, зазначену дозування потрібно розвести фізіологічним розчином до 3-4 міліметрового обсягу. Кількість речовини може відрізнятися за рахунок моделі небулайзера і самої методики інгаляції. Готовий розчин не зберігається, а в ході застосування не використовується дистильована вода.
Щоб не викликати негативних реакцій у дітей, не рекомендується змішувати ліки і експериментувати з дозуванням.
