Горло        20 Червня 2018        871         Коментарі Вимкнено до Інкубаційний період при звичайній та гнійної ангіни у дітей

Інкубаційний період при звичайній та гнійної ангіни у дітей

З такою хворобою, як ангіна, можуть зіткнутися дорослі і діти. При перших симптомах потрібно вчасно звернутися до лікаря. Він призначить схему лікування, яка посприяє якнайшвидшому одужанню.

Зміст статті

  • Інкубаційний період при ангіні
  • Фактори, що впливають на тривалість інкубаційного періоду
    • Основні фактори ризику при ангіні
    • Як убезпечити дитину і оточуючих
  • У яких випадках необхідна допомога лікаря

Інкубаційний період при ангіні

Захворювання починається стрімко. Спочатку людина відчуває нездужання і його морозить. Пацієнт відчуває ломоту в суглобах. Згодом має місце мігрень і хворобливі відчуття в горлі. Особливі труднощі дитина відчуває, коли ковтає їжу. Весь цей комплекс симптомів є проявом інкубаційного періоду при ангіні. Його тривалість становить два дні.

На другу добу горло болить постійно, навіть коли людина нічого не ковтає. Проявами недуги є збільшення лімфатичних щелепних вузлів. Якщо їх прощупувати, то вони теж болять. Слизова ротова порожнина червоніє. По мірі розвитку захворювання почервоніння змінюється на гнійнички, які з’являються на мигдалинах.

В інкубаційний період при ангіні слід підвищену увагу звернути на кілька виражених симптомів:

  • загальне нездужання і відчуття ознобу;
  • підвищення температури тіла;
  • блідість шкірних покривів;
  • запальні процеси піднебінних дужок і мигдаликів.

Такі симптоми характеризують гострий період і проявляються в перші 3-4 години. На 2-3 добу починають з’являтися перші ознаки отруєння організму. Хворого мучить нудота, ломлять суглоби.

Патологічна флора, яка проникла на мигдалини організму, не може повністю вдавитися. Така ситуація обумовлена ослабленим імунітетом, нещодавно перенесені вірусні інфекції та хронічний запальний процес у носоглотці (риносинусити і гайморити). Коли імунна система не змогла впоратися з бактеріями, вони розмножуються далі.

Підвищену небезпеку представляє стафілокок. Він надає отруйний ефект на прилеглі тканини. Організму стає досить складно боротися з інфекцією. При такій ситуації починають виражено проявлятися симптоми. Інкубаційний період обумовлений розмноженням патогенної сфери. У цей час людина не відчуває ніяких неприємних симптомів.

Фактори, що впливають на тривалість інкубаційного періоду

Тривалість цього періоду визначається загальним станом людини. Деякі пацієнти з гострими хворобами носоглотки і хронічними захворюваннями мають коротший прихований період. Є випадки, коли вони взагалі не виявляються.

Короткий інкубаційний період ангіни зафіксований у маленьких діток. Він обчислюється від 6 до 18 годин. Найчастіше дитина, який підхопив інфекцію в садку, прокидається з хворим горлом вже на наступний ранок.

Інкубаційний період визначається видом мікроорганізму-збудника. Якщо мають місце грибкові ураження, прихований період може тривати від одного до двох тижнів. При зараженні стафілококом цей період триває добу. Вірусні інфекції дають про себе знати до дванадцяти годин.

Катаральна ангіна може проявлятися протягом шести днів. При фібринозних формах захворювання триває протягом трьох тижнів. Тривалість інкубаційного періоду становить до десяти діб.

Основні фактори ризику при ангіні

Розвиток гострого тонзиліту підвищують такі фактори, як зниження імунних сил організму і гіповітаміноз. Також спровокувати хворобу може переохолодження. Ризик захворювання підвищується при коливаннях температури і вологості повітря. Причинами поширення недуги служить погана екологія (загазованість і запиленість).

Ангіна особливо часто вражає дітей. В основному ангіну хворіють школярі. Віруси, розповсюджують ангіну, мають здатність швидко передаватися в дитячих колективах та навчальних закладах. Внутрішніми джерелами хвороби є осередки застарілої інфекції (карієс, хронічний нежить).

Як убезпечити дитину і оточуючих

Слідують пам’ятати, що ангіну можна підхопити від хворої людини. Тому при контактах з ним потрібно дотримуватися певних заходів безпеки. При зараженні ангіною не варто ходити на роботу. Дитині краще на час не відвідувати дитячий сад або освітній заклад. Дієвим заходом профілактики є виключення контакту з людьми, щоб не наражати їх на небезпеку.

В домашніх умовах хворого необхідно ізолювати в окрему кімнату. Бажаного в нього не пускати дитину. Двері весь час необхідно тримати закритою. Якщо потрібно поспілкуватися з дітьми, то слід помити руки і надягти ватно-марлеву пов’язку.

Особливі запобіжні заходи треба вживати, щоб не заразити немовляти від матері. У діток до півроку відсутні мигдалини, але це не робить ситуацію менш складною. Збудники ангіни мають здатність проникати в глибокі ділянки дихальних шляхів. Стрептокок може стати причиною скарлатини. Хвора мама повинна мити руки і груди перед тим, як годувати малюка. Всі дії з немовлям потрібно здійснювати у ватно-марлевій пов’язці. Цих заходів буде достатньо, так як через грудне молоко інфекція не передається.

У яких випадках необхідна допомога лікаря

Лікування вірусного захворювання здійснюється місцевим терапевтом. На прийомі пацієнту необхідно докладно описати всі симптоми. Також слід перелічити, які приймаються лікарські засоби. Після спільного обстеження терапевтом призначаються аналізи сечі і крові. Коли лікування важко, то лікар повинен направити пацієнта з гнійної ангіною до вузького спеціаліста.

Якщо захворіла дитина, то потрібно звернутися за допомогою до дитячого терапевта. Їм буде призначена схема лікування і виписано направлення до лікаря, який безпосередньо займається даною патологією. Переносити хворобу “на ногах” не можна. Обов’язково хворому потрібно дотримувати постільний режим. В іншому разі не виключені ускладнення. Лікування повинен здійснювати кваліфікований спеціаліст, який призначить лікування і проконтролює його результат.

При виникненні ускладнень пацієнта можуть направити до отоларинголога, що спеціалізується на лікуванні виразково-некротичних ангін. Найчастіше при тонзиліті уражаються клапани серця, нирки і суглоби. У цьому випадку лікарем виписується направлення пацієнта до кардіолога, нефролога і ревматолога. Коли тонзиліт викликане специфічними патогенними агентами, пацієнт поміщається в відділення інфекційного профілю. У цьому випадку схему лікування призначає лікар-інфекціоніст.