Між цими діагнозами існує постійна плутанина, слухаючи мільйони думок не так то й просто заплутатися. І все-таки, спробуємо розібратися, чим відрізняється ангіна від тонзиліту?
Гостра форма тонзиліту і ангіна – це одне і те ж, тобто, одне захворювання. Викликається гострий тонзиліт, як правило, бактеріями, які осідають на мигдалинах.
В одне ціле тонзиліт і ангіну об’єднують наступні симптоми і, в той же час, вони служать доказом їх синонімічності:
Тонзиліт буває двох форм:
Симптоми хронічного тонзиліту не мають великої різниці, у порівнянні з гострою формою, але все ж, крім властивих теж болю в горлі і голові, слабкість, нальоту на збільшених мигдалинах, спостерігаються:
- неприємний запах з рота,
- нежить, набряклість носа,
- першіння в горлі, сухість,
- яскраве забарвлення збільшених мигдалин;
- утворилися гнійні пробки або виразки.
Хронічну форму підрозділяють на два підвиди:
А значить, можна прийти до висновку, що, в принципі, різниця між назвами захворювань є і полягає вона в тому, що ангіною називають гостру стадію тонзиліту, а хронічну – безпосередньо тонзилітом, хоча не рідко і в цьому випадку вживається діагноз «хронічна ангіна». Ось цим тонзиліт і ангіна і відрізняються один від одного.
Лікування
Лікування гострої та хронічної форми тонзиліту теж кардинально не відрізняється, проте лікування хронічної форми більше спрямоване на запобігання рецидивів і характеризується систематичністю.
Лікування ангіни, яку спровокували бактерії, проводиться антибіотиками. Найбільшою ефективністю, стосовно провокаторів запалення мигдалин, має Пеніцилін і його аптечні форми випуску Амоксил, Амоксицилін, Оспамокс. При алергії на Пеніцилін, його препарати в лікуванні замінюються Макролідами, Азитроміцином, наприклад, або Цефалоспоринами – Цефалексин, Цефазолін. Курс лікування встановлюється на тиждень, мінімум, на 10 днів – максимум. Прийому антибіотиків завжди має супроводжувати застосування пребіотиків.
Лікувати набряк можна антигістамінними засобами, такими як Кларитин, Зіртек, Аллерон.
Якщо ж причина ангіни – вірус, то в лікуванні антибіотиками необхідності немає, але, натомість, потрібно лікувати гострий тонзиліт противірусним препаратом.
Висока температура, що супроводжує тонзиліт, при лікуванні, збивається препаратами Парацетамолу, Ібупрофену або одноразовим прийомом Німесуліду. Температуру рекомендується не збивати до 38,6 С, але, якщо підвищення її дуже важко переноситься, можна почати прийом жарознижуючих, починаючи з 37,7 ?С.
Також лікувати ангіну необхідно місцевими антисептичними засобами, які будуть впливати безпосередньо на мигдалини. Підійдуть будь-які форми випуску антисептичних препаратів:
- таблеток для розсмоктування (Фарингосепт, Лізак);
- розчинів для полоскання горла (розчин Фурациліну, Ротокан);
- спреїв (Ангилекс, Орасепт, Мірамістин, Биопарокс);
- регулярна обробка розчином Люголя.
Лікувати гострий тонзиліт потрібно комплексно, приймаючи вищеперелічені препарати паралельно з процедурами або засобами проти інтоксикації, а також імуностимуляторами. Для цього призначаються крапельниці з Реосорбилактом або пероральний прийом ентеросорбентів, підкріплені імуностимулюючими Иммудоном або Лікопід і вітамінами.
Лікувати захворювання лор-рекомендується при супроводі імуномодулятора Поликсидоний. Згідно інструкції, це – унікальний препарат, здатний підвищити знижений імунітет, понизити завищені його показники, а також нейтрально вести себе по відношенню до нормальних показників. Крім імуностимулюючої, Поликсидоний має сорбуючі та детоксикаційні властивості.
Лікувати хронічний тонзиліт необхідно з урахуванням причини рецидиву: бактеріальна вона, вірусна, або ж цей вплив зовнішніх факторів.
Основні процедури лікування спрямовані на позбавлення від тонзиллитных пробок. Найчастіше, лікувати їх доводиться промываниями, які використовують і для систематичної профілактики захворювання. Для промивань використовують розчини з Фурациліном, Стрептоцидом, Грамицидином або Хлоргексидин.
Також, при хронічній стадії, прийнято лікувати запалення мигдалин апаратним підходом:
- після промивання, призначається вплив ультразвуком. Для лікування, на насадку ультразвукового апарату наноситься Левоміколь, або Мірамістин, які будуть «пломбувати» розширені отвори лакун;
- лікування лазером;
- лікувати порушену циркуляцію крові виброаккустическими процедурами;
- регулярна санація порожнини рота і глотки, наприклад, ультрафіолетом.
У випадку, якщо ефективно лікувати лікарськими засобами запалення мигдалин не виходить, а також, коли є велика гнійне скупчення або часті рецидиви тонзиліту, може бути показане хірургічне видалення мигдалин. З їх видаленням проблема, що логічно, більше не турбує, однак з’являються інші проблеми у вигляді хвороб горла, бронхів і легенів. Виникають вони, як наслідок проведеної операції, адже мигдалини – орган імунної системи, який є своєрідним шлагбаумом для вірусів і бактерій, перепоною на шляху в горло і бронхо-легеневу систему.
