Запор        28 Лютого 2018        805         Коментарі Вимкнено до За якими ознаками можна визначити наявність ентероколіту у дитини

За якими ознаками можна визначити наявність ентероколіту у дитини

Ентероколіт – запальний процес в тонкому і товстому кишечнику, що викликає порушення його основних функцій і пригнічує загальну працездатність. Симптоми патології, як правило, яскраво виражені і вимагають негайного лікування ентероколіту кишечника, особливо у дітей як найбільш уразливої групи. Відсутність лікування загрожує ускладненнями (20% випадків) у вигляді переходу в хронічну форму, дегідратації, виразок і некрозу.

Энетероколитом називають запальний процес у кишечнику

Причини розвитку патології

Причиною дитячого ентероколіту у 90% випадків є кишкова інфекція (стафілокок, сальмонела, ротавірус, норовірус), зараження якої може статися через недотримання особистої гігієни, неякісної обробки їжі, вживання зіпсувалися продуктів. До інших можливих причин розвитку ентероколіту відноситься:

  • хронічні і вроджені патології ШКТ;
  • дисбактеріоз;
  • зараження паразитами;
  • інтоксикація (медикаментами, неякісними продуктами);
  • систематичні запори або механічні пошкодження кишечника (найчастіше пов’язані з харчуванням);
  • алергія;
  • неправильний або ранній прикорм малюка;
  • шкідливі харчові звички у дітей старшого віку.

Дієта при ентероколіті у дітей – обов’язковий елемент лікування. Її одиничне або систематичне порушення також здатне викликати гострий напад коліту. Перекушування на ходу, захоплення напівфабрикатами і штучними продуктами (чіпси, фастфуд) властиві дітям, що відправляє їх у групу ризику по ентероколіту.

Алергія — одна з можливих причин розвитку хвороби

У немовлят і новонароджених запалення кишечнику може виникнути на тлі внутрішньоутробного інфікування, недоношеності, пізнього початку годівлі, порушення дієти з боку мами, недотримання їй особистої та інтимної гігієни, порушеннями допустимого режиму під час вагітності (шкідливі звички, прийом ліків, хвороби, стреси).

Симптоми відхилення

До первинним ознаками ентероколіту у дітей відноситься колючий біль, зниження апетиту (відмова від грудей). Пізніше додаються диспепсичні порушення ШКТ: змінюють один одного, проноси і запори, метеоризм, печія, відрижка, симптоми інтоксикації, ознаки порушення всмоктування, погіршення зовнішнього вигляду (сухість і ламкість волосся і шкіри, сірувато-блідий колір), прояви анемії та дегідратації (судоми, непритомність), різке схуднення.

Як правило, уражається весь кишечник, але зустрічається вузька локація патології. При запаленні тонкої кишки виникає тягне і ниючий біль в області пупка або по всьому животу (із загостреннями), пронос до 15 разів за добу зі специфічним запахом гнилі і частинами неперетравленої їжі (слизом). Під час загострень виникає гіпертермія та нудота (блювання).

Коліт (ураження товстої кишки) проявляється гострим болем внизу живота, стілець рідкий, але болючий (чергується пронос і запор, спостерігаються вкраплення крові).

Ентероколіт викликає кишкові коліки у маленьких дітей

До названим ознаками додається соматовегетативный симптоматичний комплекс: цефалгия, порушення сну, неспокій, дратівливість, тривога, примхливість, низька працездатність, погіршення концентрації уваги і пам’яті.

Без лікування розлади стільця можуть тривати місяць. Ігнорування симптомів загрожує переходом хвороби в хронічну форму, вираженим відставанням дитини у фізичному розвитку, проявами білкового та мінерального дефіциту.

Способи виявлення

При зборі анамнезу під час діагностики враховуються виявлені клінічні симптоми і відповідно підбирається лікування гострого ентероколіту у дітей. Діагностика доповнюється лабораторними і інструментальними дослідженнями:

  • Пальпація. Живіт при гострому ентероколіті реагує гострим болем на натискання. Дозволяє визначити приблизну локалізацію запалення.
  • Контрастний рентген. Визначає моторику кишечника, загальну функціональність. Дозволяє виявити непрохідність, здуття, атрофовані місця.
  • Колоноскопія. Дозволяє ендоскопічно візуалізувати і зсередини оцінити стан кишечника. При неможливості проведення допускається альтернатива у вигляді УЗД.
  • Загальний аналіз крові, сечі і калу. Спостерігається підвищення лейкоцитів і еритроцитів.
  • Посів біоматеріалу на предмет паразитів, бактерій, вірусів.
  • Аналіз ph-середовища з метою виявлення дисбактеріозу.

Таким чином, проводиться повноцінне обстеження хворої дитини. Мета діагностики – визначення причини патології і диференціація ентероколіту від схожих захворювань ШКТ.

На відео розповідається про те, як виявити наявність ентероколіту у дитини:

Методи лікування

Лікування дитячого ентероколіту найчастіше передбачає госпіталізацію та стаціонарне лікування. Середня тривалість терапії – від 5 до 14 діб. При хронічній формі ремісія настає приблизно через півроку.

До методів лікування відноситься дотримання дієти, симптоматична терапія, прийом препаратів проти причини хвороби, відновлення водно-сольового, вітамінно-мінерального балансу, прийом ферментних і стимулює роботу ШЛУНКОВО-кишкового тракту препаратів.

В залежності від форми хвороби (гостра або хронічна) лікувальний курс буде відрізнятися.

Мета терапії при гострому запаленні – забезпечити спокій кишечнику, розвантажити ШКТ, дати час на відновлення органів. Разом з цим потрібно нормалізувати стан всього організму (регідратаційна терапія).

Гострий інфекційний ентероколіт у дитини лікується курсових прийомом протибактеріальна, противірусних, антигельмінтних препаратів. Вони підбираються в приватному порядку після діагностики. Якщо причина запалення – отруєння, то призначається промивання.

Хронічний ентероколіт виникає, як правило, на тлі невилікуваного гострого або первинного захворювання ШКТ. Мета лікування при такому типі – домогтися ремісії. В рамках цього необхідно також впливати на причину, постійно дотримуватися рекомендований режим харчування. Часто хронічна форма супроводжується дисбактеріозом, що передбачає курсової регулярний прийом пробіотиків і пребіотиків.

Методи лікування визначаються лікарем

Застосування препаратів

Прийом препаратів ведеться за декількома напрямками:

  • Знизити біль допоможуть спазмолітики (Но-шпа, Пенталгін).
  • Зупинити пронос зможуть протидіарейні препарати типу Смекти, Иммодиума.
  • Для поповнення мінерально-сольового рівня використовують розчини для перорального прийому, наприклад, Регідрон, або вводять засоби внутрішньовенно.
  • Вивести токсини і очистити організм допоможуть Ентеросгель, вугілля та інші ентеросорбенти.
  • При інфекційному ентероколіті показаний прийом протизапальних препаратів. Наприклад, Бісептол, Амоксицилін (з народження), Фуразолідон (10 мг на 1 кг ваги), Энтерофурил (з трьох років), Левоміцетин (з трьох років).
  • Для відновлення бактеріального балансу призначається прийом пробіотиків і пребіотиків (в період ремісії хронічного типу або після усунення гострого ентероколіту). Наприклад, Лінекс (з народження), Аципол (до трьох місяців), Хілак-форте (до двох років), Нормазе (з народження), Лактофільтрум (з року).
  • Для нормалізації моторики кишечника – ферментні засоби (Фестал, Мезим, Ораза, Вобэнзим).
  • На закінчення проводиться вітамінізація. Для дітей підійдуть такі комплекси, як Піковіт (від 1 року), Вітрум бебі (до двох років), Алфавіт (з трьох років).

Для зниження болю доктор може призначити Но-шпу

Як лікувати ентероколіт у дітей в конкретному випадку, вирішує виключно лікар. Препарат, його дозування і загальний термін прийому підбираються строго в індивідуальному порядку!

Корекція харчування

При ентероколіті в момент загострення показана водна і рідка дієта, в період ремісії і після усунення основних симптомів гострого ентероколіту – стіл №4. Перші 1-2 доби допускається тільки прийом води без газу і солодкого чаю. Поступово у міру поліпшення самопочуття і стихання симптомів включаються бульйони (м’ясні, але не жирні), протерті супи і каші (тільки гречана, рисова, вівсяна), сухарі з білого хліба. Потім додається нежирне м’ясо птиці і риби.

Щоб впоратися з недугою, необхідно забезпечити малюкові правильне харчування

Їжа повинна готуватися на пару. Бути простий для засвоєння. Заборонені спеції, приправи і соуси, молочка (припустимо сир, кефір). Шестиразове харчування. У добу обов’язково слід випивати до 1,5 літрів рідини.

З раціону виключаються всі «тверді» і важкі для перетравлювання продукти, багаті клітковиною, наприклад, сирі овочі і фрукти, хліб). Не можна їсти солодке, горіхи. Мета дієти – не дратувати кишечник, не травмувати, не перенапружувати. Дієта для дитини 1,5 років і старше при ентероколіті (поза гострого нападу) представлена в таблиці.

Сніданок Вівсяна каша, чай, сухарик. Ланч Кисіль, сухарик. Обід Рисовий суп на слабкому м’ясному бульйоні, протерта гречка, парова котлета, відвар шипшини. Полуденок Какао, черства булочка. Вечеря Сирне суфле, чай. Другий вечеря Кефір, сухарик.

Нетрадиційна терапія

Народні рецепти доповнять дієту і медикаментозне лікування при ентероколіті кишечника у дітей:

  • Від болю допоможе позбутися сік капусти, спеціальна мінеральна вода (наприклад, Єсентуки №17).
  • При запорах, якими супроводжується запалення товстої кишки, можна ставити клізми на основі відвару трав (ромашки, шипшини). Ці ж рослини у вигляді настоїв або відварів можна вживати всередину для поліпшення роботи ШЛУНКОВО-кишкового тракту, усунення метеоризму.
  • При проносах підійде звіробій, моркву.
  • Заспокійливу дію на кишечник надає відвар кропу і м’яти, олія обліпихи.

Капустяний сік — популярний народний засіб для знеболювання

Перед вибором народних засобів необхідно проконсультуватися з лікарем.

Профілактика

В цілях профілактики важливо дотримувати особисту гігієну дитині і мамі, ретельно обробляти продукти, стежити за харчуванням. При штучному годуванні вибирати суміші з пробіотиками. Важливо своєчасно звертатися до педіатра або гастроентеролога при порушеннях в ШКТ.