Ентероколіт – запальний процес в тонкому і товстому кишечнику, що викликає порушення його основних функцій і пригнічує загальну працездатність. Симптоми патології, як правило, яскраво виражені і вимагають негайного лікування ентероколіту кишечника, особливо у дітей як найбільш уразливої групи. Відсутність лікування загрожує ускладненнями (20% випадків) у вигляді переходу в хронічну форму, дегідратації, виразок і некрозу.
Причини розвитку патології
Причиною дитячого ентероколіту у 90% випадків є кишкова інфекція (стафілокок, сальмонела, ротавірус, норовірус), зараження якої може статися через недотримання особистої гігієни, неякісної обробки їжі, вживання зіпсувалися продуктів. До інших можливих причин розвитку ентероколіту відноситься:
- хронічні і вроджені патології ШКТ;
- дисбактеріоз;
- зараження паразитами;
- інтоксикація (медикаментами, неякісними продуктами);
- систематичні запори або механічні пошкодження кишечника (найчастіше пов’язані з харчуванням);
- алергія;
- неправильний або ранній прикорм малюка;
- шкідливі харчові звички у дітей старшого віку.
Дієта при ентероколіті у дітей – обов’язковий елемент лікування. Її одиничне або систематичне порушення також здатне викликати гострий напад коліту. Перекушування на ходу, захоплення напівфабрикатами і штучними продуктами (чіпси, фастфуд) властиві дітям, що відправляє їх у групу ризику по ентероколіту.
У немовлят і новонароджених запалення кишечнику може виникнути на тлі внутрішньоутробного інфікування, недоношеності, пізнього початку годівлі, порушення дієти з боку мами, недотримання їй особистої та інтимної гігієни, порушеннями допустимого режиму під час вагітності (шкідливі звички, прийом ліків, хвороби, стреси).
Симптоми відхилення
До первинним ознаками ентероколіту у дітей відноситься колючий біль, зниження апетиту (відмова від грудей). Пізніше додаються диспепсичні порушення ШКТ: змінюють один одного, проноси і запори, метеоризм, печія, відрижка, симптоми інтоксикації, ознаки порушення всмоктування, погіршення зовнішнього вигляду (сухість і ламкість волосся і шкіри, сірувато-блідий колір), прояви анемії та дегідратації (судоми, непритомність), різке схуднення.
Як правило, уражається весь кишечник, але зустрічається вузька локація патології. При запаленні тонкої кишки виникає тягне і ниючий біль в області пупка або по всьому животу (із загостреннями), пронос до 15 разів за добу зі специфічним запахом гнилі і частинами неперетравленої їжі (слизом). Під час загострень виникає гіпертермія та нудота (блювання).
Коліт (ураження товстої кишки) проявляється гострим болем внизу живота, стілець рідкий, але болючий (чергується пронос і запор, спостерігаються вкраплення крові).
До названим ознаками додається соматовегетативный симптоматичний комплекс: цефалгия, порушення сну, неспокій, дратівливість, тривога, примхливість, низька працездатність, погіршення концентрації уваги і пам’яті.
Без лікування розлади стільця можуть тривати місяць. Ігнорування симптомів загрожує переходом хвороби в хронічну форму, вираженим відставанням дитини у фізичному розвитку, проявами білкового та мінерального дефіциту.
Способи виявлення
При зборі анамнезу під час діагностики враховуються виявлені клінічні симптоми і відповідно підбирається лікування гострого ентероколіту у дітей. Діагностика доповнюється лабораторними і інструментальними дослідженнями:
- Пальпація. Живіт при гострому ентероколіті реагує гострим болем на натискання. Дозволяє визначити приблизну локалізацію запалення.
- Контрастний рентген. Визначає моторику кишечника, загальну функціональність. Дозволяє виявити непрохідність, здуття, атрофовані місця.
- Колоноскопія. Дозволяє ендоскопічно візуалізувати і зсередини оцінити стан кишечника. При неможливості проведення допускається альтернатива у вигляді УЗД.
- Загальний аналіз крові, сечі і калу. Спостерігається підвищення лейкоцитів і еритроцитів.
- Посів біоматеріалу на предмет паразитів, бактерій, вірусів.
- Аналіз ph-середовища з метою виявлення дисбактеріозу.
Таким чином, проводиться повноцінне обстеження хворої дитини. Мета діагностики – визначення причини патології і диференціація ентероколіту від схожих захворювань ШКТ.
На відео розповідається про те, як виявити наявність ентероколіту у дитини:
Методи лікування
Лікування дитячого ентероколіту найчастіше передбачає госпіталізацію та стаціонарне лікування. Середня тривалість терапії – від 5 до 14 діб. При хронічній формі ремісія настає приблизно через півроку.
До методів лікування відноситься дотримання дієти, симптоматична терапія, прийом препаратів проти причини хвороби, відновлення водно-сольового, вітамінно-мінерального балансу, прийом ферментних і стимулює роботу ШЛУНКОВО-кишкового тракту препаратів.
В залежності від форми хвороби (гостра або хронічна) лікувальний курс буде відрізнятися.
Мета терапії при гострому запаленні – забезпечити спокій кишечнику, розвантажити ШКТ, дати час на відновлення органів. Разом з цим потрібно нормалізувати стан всього організму (регідратаційна терапія).
Гострий інфекційний ентероколіт у дитини лікується курсових прийомом протибактеріальна, противірусних, антигельмінтних препаратів. Вони підбираються в приватному порядку після діагностики. Якщо причина запалення – отруєння, то призначається промивання.
Хронічний ентероколіт виникає, як правило, на тлі невилікуваного гострого або первинного захворювання ШКТ. Мета лікування при такому типі – домогтися ремісії. В рамках цього необхідно також впливати на причину, постійно дотримуватися рекомендований режим харчування. Часто хронічна форма супроводжується дисбактеріозом, що передбачає курсової регулярний прийом пробіотиків і пребіотиків.
Застосування препаратів
Прийом препаратів ведеться за декількома напрямками:
- Знизити біль допоможуть спазмолітики (Но-шпа, Пенталгін).
- Зупинити пронос зможуть протидіарейні препарати типу Смекти, Иммодиума.
- Для поповнення мінерально-сольового рівня використовують розчини для перорального прийому, наприклад, Регідрон, або вводять засоби внутрішньовенно.
- Вивести токсини і очистити організм допоможуть Ентеросгель, вугілля та інші ентеросорбенти.
- При інфекційному ентероколіті показаний прийом протизапальних препаратів. Наприклад, Бісептол, Амоксицилін (з народження), Фуразолідон (10 мг на 1 кг ваги), Энтерофурил (з трьох років), Левоміцетин (з трьох років).
- Для відновлення бактеріального балансу призначається прийом пробіотиків і пребіотиків (в період ремісії хронічного типу або після усунення гострого ентероколіту). Наприклад, Лінекс (з народження), Аципол (до трьох місяців), Хілак-форте (до двох років), Нормазе (з народження), Лактофільтрум (з року).
- Для нормалізації моторики кишечника – ферментні засоби (Фестал, Мезим, Ораза, Вобэнзим).
- На закінчення проводиться вітамінізація. Для дітей підійдуть такі комплекси, як Піковіт (від 1 року), Вітрум бебі (до двох років), Алфавіт (з трьох років).
Як лікувати ентероколіт у дітей в конкретному випадку, вирішує виключно лікар. Препарат, його дозування і загальний термін прийому підбираються строго в індивідуальному порядку!
Корекція харчування
При ентероколіті в момент загострення показана водна і рідка дієта, в період ремісії і після усунення основних симптомів гострого ентероколіту – стіл №4. Перші 1-2 доби допускається тільки прийом води без газу і солодкого чаю. Поступово у міру поліпшення самопочуття і стихання симптомів включаються бульйони (м’ясні, але не жирні), протерті супи і каші (тільки гречана, рисова, вівсяна), сухарі з білого хліба. Потім додається нежирне м’ясо птиці і риби.
Їжа повинна готуватися на пару. Бути простий для засвоєння. Заборонені спеції, приправи і соуси, молочка (припустимо сир, кефір). Шестиразове харчування. У добу обов’язково слід випивати до 1,5 літрів рідини.
З раціону виключаються всі «тверді» і важкі для перетравлювання продукти, багаті клітковиною, наприклад, сирі овочі і фрукти, хліб). Не можна їсти солодке, горіхи. Мета дієти – не дратувати кишечник, не травмувати, не перенапружувати. Дієта для дитини 1,5 років і старше при ентероколіті (поза гострого нападу) представлена в таблиці.
Нетрадиційна терапія
Народні рецепти доповнять дієту і медикаментозне лікування при ентероколіті кишечника у дітей:
- Від болю допоможе позбутися сік капусти, спеціальна мінеральна вода (наприклад, Єсентуки №17).
- При запорах, якими супроводжується запалення товстої кишки, можна ставити клізми на основі відвару трав (ромашки, шипшини). Ці ж рослини у вигляді настоїв або відварів можна вживати всередину для поліпшення роботи ШЛУНКОВО-кишкового тракту, усунення метеоризму.
- При проносах підійде звіробій, моркву.
- Заспокійливу дію на кишечник надає відвар кропу і м’яти, олія обліпихи.
Перед вибором народних засобів необхідно проконсультуватися з лікарем.
Профілактика
В цілях профілактики важливо дотримувати особисту гігієну дитині і мамі, ретельно обробляти продукти, стежити за харчуванням. При штучному годуванні вибирати суміші з пробіотиками. Важливо своєчасно звертатися до педіатра або гастроентеролога при порушеннях в ШКТ.