Запор        28 Лютого 2018        1206         Коментарі Вимкнено до Особливості застосування подорожника при лікуванні гемороїдальних вузлів

Особливості застосування подорожника при лікуванні гемороїдальних вузлів

Подорожник при геморої застосовується з давніх часів. Одне з основних цілющих властивостей цієї рослини – ранозагоювальний і зупиняє кровотечі. Як правило, лікувальними властивостями володіють найбільш життєздатні рослини, здатні жити в будь-яких, навіть самих непристосованих умовах. Подорожник – один з них. Він не боїться ні вологи, ні посухи, ні спеки, ні холоду.

Подорожник володіє відмінним ранозаживляющим дією

Цілющі властивості

Користь подорожника при геморої ґрунтується на ранозаживляющем і кровоспинний дію цієї рослини. Свіже листя і суцвіття мають бактерицидну і фітонцидну дію. У рослині містяться солі калію і кальцію, алкалоїди – плантагонин, индиканин, глікозид аукубін. В насінні подорожника до половини процентного складу містяться слизу, 17-24% — жирна олія з вмістом йоду. Настільки специфічний склад насіння робить їх незамінними при захворюваннях шлунково-кишкового тракту, а також знаходить застосування при бронхолегеневих захворюваннях як відхаркувальний засіб.

Прийом подорожника всередину

Прийом відвару подорожника при геморої всередину не чинить прямої дії на гемороїдальні шишки і вузли. Але це народний засіб полегшує стан шлунково-кишкового тракту при диспепсії, діареї та дизентерії, нормалізує стілець, і тим самим позбавляє гемороїдальні шишки від зайвого навантаження і пошкоджень.

Відвари з подорожника готуються наступним чином:

№Вид сырьяВодаВремя приготовленияСпособ приготовленияКак приймати

1 Подрібнене листя – 2 ст. ложки або 10 р. 200-250 мл. 30 хв. Кип’ятити на водяній бані, потім процідити і охолодити. Отримане кількість відвару приймати у 3 прийоми. 3 1 ст. ложка насіння. 350 мл. 15 хв. Томити на повільному вогні. Протягом дня приймати 100 мл, розділені на 3-4 рази.

Не рекомендується готувати відвари відразу багато і надовго. Досить на 1-2 дні.

Свіжий відвар зберігає всі корисні властивості, які поступово втрачаються, навіть якщо зберігати його в холодильнику. Відвари з листя застосовуються не тільки всередину, але і назовні.

Сік подорожника купується в аптеці, а можна вичавити його самостійно в домашніх умовах. Для приготування соку беруться свіжі листки рослини. Збирати листя слід далеко від доріг, на відстані 150-200 метрів, оскільки на подорожник, як і на більшість трав, осідають вихлопні гази проїжджаючих по дорогах автомобілів. Листя ретельно промиваються, бажано гарячою водою, обсушиваются від води, потім пропускаються через соковижималку. А якщо немає соковижималки, підійде звичайна м’ясорубка з насадками для соку або дрібною сіткою.

Сік готується з розрахунку на 2-3 дні. Якщо листя збиралися в посушливий період, то сік вийде густим, концентрованим. Такий продукт можна розбавити водою з розрахунку на 2 частки соку 1 частка якісної питної води. Лікарський засіб розбавляється перед вживанням.

Перед вживанням всередину сік подорожника слід розбавити водою

Зовнішні засоби з подорожником

При геморої хороший ефект дає зовнішнє застосування лікарських засобів з подорожника. Це можуть бути:

  • Мазь із соку від геморою.
  • Мікроклізми з відваром цієї рослини.
  • Ванночки з відваром подорожника.
  • Примочки від геморою.

Для приготування мазі з подорожника береться в рівних кількостях концентрований сік з цієї трави, а як змащувати основи – трохи розігріті до рідкого стану — вазелін, нутряне сало чи масло. Сік ретельно перемішується з основою і забирається в прохолодне місце. Для приготування мазі можна використовувати також свіжі, дрібно розтерті в кашку листя подорожника.

З соку подорожника готують мазь проти геморою

Зустрічаються рецепти приготування свічок із замороженого соку або відвару цієї рослини. Але такий рецепт заподіє прямій кишці більше шкоди, ніж користі:

  • По-перше, твердий лід може травмувати кишечник до того, як вона розтане.
  • По-друге, надмірне охолодження здатне провокувати запалення.

Тому набагато доцільніше робити мікроклізми з теплим, не перевищує температури +40о розведеним 1:1 соком або відваром подорожника. Свічки, приготовлені з нутряного сала і кашоподібних листя подорожника, виявляться більш пластичними, менш травмуючими і ефективними в боротьбі з гемороєм. Однак їх температура не повинна бути нижче +7оС.

Для застосування ванночок з відваром подорожника потрібно розчин, приготований за наступним рецептом: на 1 літр води буде потрібно 2-2,5 ст. ложки подрібненого листя подорожника. Вміст прокип’ятити на тихому полум’я протягом 10-12 хвилин, дати йому охолонути до температури тіла (35-40оС). Поки відвар буде охолоджуватися, він краще настоїться. Сидячі ванночки роблять по 2 рази в день, в зручний для пацієнта час. Тривалість кожної процедури становить приблизно 15 хвилин.

Мікроклізми з подорожником ефективні при геморої

Сидячі ванни протипоказані при кровотечі з прямої кишки.

Примочки з подорожником проводяться з одним з описаних вище відварів. Для проведення процедури краще брати теплий відвар або кімнатної температури, змочувати в ньому невеликі серветки з марлі і прикладати до хворого місця. Процедура може тривати до 30 хвилин, протягом яких серветки змочують і прикладаються 4-5 разів.

Важливо знати, що теплі рідини краще всмоктуються, відповідно, лікувальний ефект буде вище. Але прохолодні процедури заспокоюють деяких пацієнтів, знімають больові відчуття. Тому вибирати температуру для процедур слід виходячи з власних відчуттів, за принципом – не нашкодь.

З відео ви дізнаєтеся про лікувальні властивості подорожника і способи його застосування в народній медицині:

Протипоказання до лікування

Вживання зілля з подорожника всередину не бажано

  • при схильності крові до тромбоутворення;
  • при підвищеній кислотності шлунка;
  • при індивідуальній непереносимості компонентів рослини, при алергії на цю рослину.

Не рекомендується застосовувати лікарські засоби безпосередньо з холодильника. Сучасні холодильні агрегати продукти охолоджують до-15оС. Введення всередину або прикладання крижаного лікарського засобу здатне спровокувати запалення сусідніх органів.