Інгібітори протонної (протоновой) помпи – група лікарських препаратів, що дозволяє ефективно боротися з захворюваннями травної системи. Альтернативні назви: інгібітори протонного (протонового) насоса, блокатори протонного насоса, АТФ – блокатори. У медицині для позначення цієї групи часто використовується абревіатура ІПП або ІСН.
Інгібітори протонного насоса використовують для лікування хвороб шлунково-кишкового тракту
Що таке інгібітори протонної помпи
Інгібітори протонної помпи прийшли на зміну блокаторів гістамінових рецепторів і потроху витісняють останніх з медицини. АТФ-блокатори нормалізують секреторну функцію органів травного тракту (зменшують виділення соляної кислоти), що дозволяє швидко усунути ознаки таких захворювань, як гастрит, виразка, панкреатит, запалення стравоходу і кишечника гіперацидного характеру.
Протонна помпа в шлунку – фермент, який відповідає за вироблення соляної кислоти. Після блокади його діяльності Ph середовище шлунка нормалізується, органи відновлюються.
Інгібітори протонного насосу – сучасні засоби, затребувані в лікуванні проблем шлунка й інших органів ШЛУНКОВО-кишкового тракту будь-якого походження. В основі блокаторів активна речовина – Бензімідазол. Механізм дії єдиний, відрізняється тільки принцип хімічних реакцій і форма випуску.
Механізм дії
Проникаючи в шлунок, блокатори розщеплюються не відразу. Це відбувається пізніше в тонкій кишці. Звідти через кровообіг речовини потрапляють в печінку, потім – в слизову шлунка, поступово накопичуючись в протонної помпи.
З допомогою препаратів можна усунути ознаки таких захворювань, як виразка шлунка і дванадцятипалої кишки
Там частинки утворюють єдиний заряджений елемент, не здатний виходити за межі каналів. Пізніше він связуется з тіоловою групою продуктів діяльності ферментного каналу (воднево-калієвої аденозинтрифосфатазой). Таким чином блокатори виключають з роботи ферментні канальці.
Для їх включення потрібні нові воднево-калієві аденозинтрифосфатазы. В середньому в організмі їх повне оновлення відбувається за 60-96 годин. Але для нормального функціонування помпи досить і половини цього часу.
Не всі Н+/К+-Атфази на момент прийому можуть бути в канальцях, частину з них можливо тільки синтезировалась і доходить. Як і часовий інтервал оновлення, це обумовлює необхідність приймати препарати ІПП курсами. Після разового вживання максимальний ефект не буде досягнутий.
Для можливості реалізації описаного механізму блокатори в основному мають форму капсул, що дозволяє їм протистояти кислотному середовищі і, пройшовши в кишечник, розчинитися.
На відео детально розповідається і показується, як діють інгібітори протонної помпи:
Які існують типи препаратів
Список препаратів інгібіторів протонної помпи великий. Медична класифікація узагальнено називає їх засобами для лікування виразкових, ерозивних і рефлюксных патологій. При цьому підрозділяє на дві групи за діючими речовинами.
Перші – відокремлені блокатори. До них належать Омепразол та його аналоги Пантопразол, Лансопразол і Рабепразол. Два останніх зазвичай застосовуються в сукупності з іншими препаратами. До більш активних речовин цієї категорії відноситься Езомепразол, Декслансопразол.
Другі – блокатори, що мають у своєму складі антибіотик. Застосовуються для боротьби з патологіями, викликаними діяльністю Хелікобактер пілорі. Названі вище препарати комбінуються з Амосином, Метронідазолом, Тетрацикліном або Кларитроміцином.
На «мові» аптек це – Гастрозол, Омез, Демепразол, Омизак, Рисек, Хелол (Омепразол), Кросацид, Пентазол, Нольпаза (пантопразол), Акриланз, Геликол, Епікур (Лансопразол), Берета, Рабелок (Рабепразол), Зерцим, Эзокс (Езомепразол).
Інгібітори протонного насоса діляться на 2 типу
З 1988 року (офіційне визнання інгібіторів) список коштів продовжує регулярно поповнюватися, інноваційні медикаменти проходять випробування. Триває пошук нових, більш ефективних і безпечних препаратів. У Кореї вже активно застосовується Ілапразол (за результатами перевершує Омепразол), проте в Росії він поки заборонений. Порівняльна характеристика інгібіторів відображена в таблиці.
Засвоєння Пік активностиПолувыведение Спосіб виведення
Для людей похилого віку – 120-180 хвилин
При печінковій недостатності – 192-432 хвилини
При печінковій недостатності – 12 годин
Не існує єдиної думки про рівність препаратів між собою. Одні фахівці не бачать відмінностей в роботі, інші називають Лансопразол найефективнішим засобом, проте в сукупності з іншими препаратами або тривалому лікуванні пріоритет віддають Пантопразолу, як найбезпечнішому.
Властивості препаратів
Препарати блокатори протонної помпи надають підтримує властивість на Ph (збереження необхідного для лікування рівня). В середньому для хвороб, що супроводжуються підвищенням кислотності, необхідно значення більше 4 (чим вище значення, тим нижче кислотність). Для позитивної динаміки зберігати його потрібно хоча б 16 годин.
Основні групи препаратів, названі вище, пригнічують вироблення кислоти на 80-98%. Ефект від ліків настає протягом різного часу: від доби до півтора тижнів (залежить від індивідуальних особливостей).
При синдромі Золлингераэллисона інгібітори доводиться приймати роками
Додатковий ефект від прийому блокаторів помпи – посилення впливу антибіотиків. Також інгібітори посилюють деякі ліки для серцево-судинної системи і послаблюють протигрибкові засоби.
Певні хвороби, наприклад, синдром Золлингераэллисона змушує пацієнтів роками приймати інгібітори. Відмічено, що препарати не викликають серйозних ускладнень.
Застосування препаратів
Для лікування рефлюкс-гастриту, виразки шлунка і кишечнику, класичного запалення стравоходу і супроводжуваного ерозіями, панкреатиту призначається разова щоденна доза (20-40 г) впродовж одного – двох місяців. При повторному лікуванні і спостерігається стійкості доза подвоюється і приймається за два рази.
Деякі блокатори водневої помпи володіють зниженою концентрацією активної речовини у препаратах і підходять для позбавлення від печії. Відпускаються без рецепта. Інші показання до застосування: хронічний гастрит, дуоденіт, диспепсія, опіки стравоходу і шлунка, інші кислотозависимые патології.
Хелікобактер пілорі — бактерія, яка є причиною розвитку гастриту
Блокатори ефективні для усунення симптомів впливу пухлини підшлункової залози або кісти інших травних органів, наслідків протизапальної терапії нестероїдними препаратами; знищення бактерії Хелікобактер пілорі.
Застосовуються препарати курсами. Однак саме словосполучення «кислотозависимые хвороби» передбачає в основному тривалу терапію хронічних патологій.
Протипоказання до інгібіторів
До протипоказань, якими володіють блокатори протонного насоса, відноситься:
- відмирання клітин слизової, відсутність соляної кислоти (визначається вивченням водневого показника);
- ранній дитячий вік (в Росії);
- індивідуальна непереносимість;
- вагітність (заборонено, якщо ризик шкоди для матері і плода вище користі для жінки);
- період лактації;
- печінкова недостатність.
Вагітність є протипоказанням прийому інгібіторів протонного насоса
В інструкціях до кожного препарату повинні бути описані ризики і протипоказання. Перед застосуванням обов’язково ознайомитися!
Можливі побічні ефекти
При перевищенні допустимих доз або терміну прийому (більше трьох місяців) ліки ІПП може викликати побічні ефекти:
- ослаблення скелета, переломи;
- біль у суглобах;
- підвищена пітливість;
- знищення корисних бактерій травного тракту, як наслідок – діарея;
- дефіцит магнію (частіше зустрічається в літньому віці і в сукупності з прийомом сечогінних);
- збільшується ризик розвитку слабоумства в старості (при тривалому прийомі великих доз);
- гіперплазія слизової:
- атрофічний гастрит;
- ниркова недостатність;
- синдром відміни;
- кислотний нічний прорив (різке зниження Ph щодо позначки в 4 одиниці на годину і більше, тобто викид кислоти).
Підвищене потовиділення — один з побічних ефектів
Рекомендується починати з мінімальних доз і тривалості прийому. Однак і при стандартному курсі можливі побічні явища: алергічні реакції, пригнічення ЦНС (цефалгия і запаморочення, зниження працездатності), порушення стільця.
Особливості застосування
Рекомендується з обережністю застосовувати лікарські препарати групи інгібітори протонної помпи під час вагітності, особливо у першому триместрі. Терапія блокаторами збільшує ризик розвитку вад серця у дитини.
Лікування інгібіторами вимагає суворого добового моніторингу за станом пацієнта і окремо за кислотним середовищем в шлунку. Відзначені випадки різного реагування, як на перший прийом препаратів, так і терапію в цілому. Наприклад, може зазначатися стійкість до блокаторів або в рамках особливостей організму (хвороби) – пониження кислотності в нічний час доби.
Дози препарату визначаються лікарем
Таким чином, дози, час їх прийому і термін підбираються індивідуально. Вимірюванням водневого показника визначається динаміка, при необхідності проводиться корекція лікування.
Терапія блокаторами здатна погіршувати всмоктування вітаміну В12. Рекомендується приймати курс полівітамінів.
Вираженість представлених у зведеній таблиці характеристик препаратів залежить від генетики тих чи інших людей. Так може відрізнятися швидкість метаболізму, що значно вплине на представлені значення.
