Запор        28 Лютого 2018        1501         Коментарі Вимкнено до Формування апендикулярного абсцесу і клініка ускладнення

Формування апендикулярного абсцесу і клініка ускладнення

Апендикулярний абсцес – наслідок проигнорированного гострого апендициту у вигляді запалення оточуючих відросток тканин. В основі, як правило, лежить діяльність мікроорганізмів: кишкової палички, коки і інша патогенна мікрофлора кишечника. Зустрічається проблема в 1-3 випадках із 100. Лікується хірургічно.

При пізньому зверненні до лікаря запалення апендикса призводить до різних ускладнень, одним з яких є апендикулярний абсцес

Поняття про патології

У Міжнародній класифікації хвороб 10 перегляду патології присвоєно код К35.1, що трактується як «гострий апендицит з перитоніального абсцесом». Можливі два шляхи розвитку хвороби: в перші три доби від початку запалення або поступово, накопичуючи некроз навколо відростка. Другий варіант поширений частіше. Від початку запалення до формування абсцесу можуть пройти тижні.

Патогенез етіологія і

Причиною абсцесу може бути будь-яка форма гострого запалення апендициту: флегмонозна (виразкова), гангренозна, апостематозная. Апендикс – відросток сліпої кишки, елемент шлунково-кишкового тракту. Як і інші органи травної системи він може запалюватися під впливом негативних факторів. До яких відноситься:

  • переїдання;
  • перевтома;
  • перенапруження;
  • ослаблення імунітету;
  • кишкові інфекції.

Апендикулярний абсцес може розвиватися повільно протягом декількох тижнів

Абсцес розвивається на тлі непоміченого або упущеного запалення апендициту. Додатковим негативним фактором у цьому разі є прийом антибіотиків (причина «холодного» запалення і «змазаною» клініки), літній вік, аномальне розташування відростка (причина невірного діагнозу і лікування), пізнє звернення до лікаря.

За формою і локалізації виділяють первинну та вторинну патологію. Для першої характерне утворення гнійника поблизу самого апендикса. Для другого типу – віддалене формування абсцесу.

При первинному типі попередньо утворюється інфільтрат, який захищає відросток від черевної порожнини. Інфільтрат являє собою зрощення підшкірної жирової клітковини, стінки кишечника, очеревини і самого відростка. Іноді інфільтрат розсмоктується. А іноді ні. Що і проявляється абсцесом.

Вторинна патологія розвивається на тлі поширення запалення на тонкий кишечник, діафрагму, печінку і праву нирку.

У деяких пацієнтів на тлі зниження імунного захисту організму розвивається запалення апендикса

До причин абсцесу після операції відноситься недостатнє дренування або санування, помилкова установка отсасывающей трубки або неналежний за нею догляд, некоректне лікування в період реабілітації, стійкі штами бактерій.

Клініка патології

Симптоми пов’язані з етапами розвитку абсцесу. У таблиці відбиті стадії розвитку абсцесу.

СтадияОписаниеСимптомы

Ранній інфільтрат Виникає на другий день з моменту запалення. Больовий синдром, нудота і блювота, високі фебрильні температурні показники, запор. Праворуч спостерігається напруження м’язів живота. Пізній апендикулярний інфільтрат Формується на четвертий – п’ятий день. Відмежування і розвиток гнійника, а через два тижні починається розсмоктування (триває місяць – півтора). В іншому випадку розвивається периапендикулярний абсцес. Помітно знижений або майже відсутній больовий синдром, озноб, нудота. М’язи не так напружені, що дозволяє намацати хворобливе ущільнення.

Розвиток абсцесу супроводжується такими явищами, як:

  • зниження температури (особливо у нічні години);
  • пітливість;
  • озноб;
  • загальна слабкість;
  • прискорене серцебиття;
  • втрата апетиту;
  • ознаки отруєння;
  • диспепсичні порушення;
  • білий наліт на язиці;
  • пульсуючий біль, посилює від найменшого напруження.

При зондуванні відмічається напруження м’язів, біль, ущільнення. Права клубова область не бере участь в диханні.

Розрив абсцесу може стати причиною спайкової хвороби

Якщо абсцес виник в малому тазі, то виникають проблеми з сечовипусканням, часті позиви, слиз в калі. При межкишечной локалізації – непрохідність.

Якщо абсцес прорве, то стан хворого тимчасового покращиться. Пройде біль, нормалізується температура, піде слабкість. Але вже незабаром настане смердюча діарея, різке погіршення самопочуття, біль, лихоманка, прискорене серцебиття. Така ситуація вкрай небезпечна і вимагає термінового втручання медиків.

Особливості перебігу у дітей

У дитячому віці ризик розвитку абсцесу в рази вище. Що обумовлено недостатньою здатністю організму до огорожі запалення. Причини цього криються у вікових особливостях: мала пластичність очеревини, недорозвинення підшкірної клітковини.

Доповнюють список передумов анатомічні особливості. У дітей апендицит частіше знаходиться в нестандартних місцях, інші органи, що беруть участь в утворенні інфільтрату, також недорозвинені.

Інфільтрат розвивається на 3-5 день, а формується до двох тижнів. При цьому клінічні симптоми переходу дуже змазані. Ці факти пояснюють, чому діти 10-14 років виявляються частіше на операційному столі.

Діти зважаючи вікових фізіологічних особливостей найбільш схильні до ризику розвитку патології

У дітей раннього віку симптоми навпаки розвиваються швидше і виражені сильніше. Саме утворення абсцесу відбувається миттєво.

За стадіями виділяють етап реакції (перша доба), інтоксикацію (до трьох діб) і термінальний етап (від третьої доби). Для першого етапу характерні ознаки гострого апендициту (першої стадії у дорослих), для другого – блідість, постійна блювота, нездоровий блиск очей і інші симптоми отруєння, для третьої стадії дитячого абсцесу характерне поширення інфекції по всьому організму. Відзначається порушення роботи дихальної і серцево-судинної системи.

Можливі ускладнення

При розриві абсцесу може виникнути розлитої гнійний перитоніт (запалення очеревини), зараження крові (сепсис), септикопіємії (численні вторинні гнійні скупчення), печінкова недостатність, тромбоз, прорив стінки кишечника, утворення спайок, кишкова непрохідність, перфорація і інфікування органів сечостатевої системи.

Діагностика і диференціальна діагностика

При постановці діагнозу враховується результат опитування пацієнта, вираженість клініки, проводиться пальпація. В обов’язковому порядку призначається загальний аналіз крові (ОАК) і УЗД (ультразвукове дослідження). Відзначається зсув формули лейкоцитів вліво і збільшення ШОЕ.

У дітей в ході аналізу крові також виявляється гіперлейкоцитоз і збільшення швидкості осідання еритроцитів. А в ході УЗД та пальпації (через анус) встановлюється точний діагноз.

В післяопераційному періоді хворому призначають фізіотерапевтичне лікування

УЗД дозволяє виявити зміни відростка (локалізацію і розмір) і диференціювати запалення від онкології, патології сечостатевої системи або кишечника. У процесі діагностики абсцес відокремлюють не тільки від схожих запальних процесів в інших системах, але і від отруєння, виразки, перфорації кишечника, жовчнокам’яної хвороби і безлічі інших патологій зі схожою клінікою.

При запущеному перебігу хвороби проводиться лапароцентез (видалення застояної рідини з очеревини) і пункція черевного речовини (для виявлення перитоніту).

Лікування патології

Лікування сформувався апендикулярного абсцесу носить виключно хірургічний характер. Операція проходить під загальним наркозом. Пацієнта готують (очищають місце маніпуляцій). Не залежно від локалізації апендикса і абсцесу показане розтин черевної стінки спереду. В ході самої операції гнійник розкривається, очищається і дезінфікується, встановлюються дренажні трубки для виходу залишкового гною і шкідливих рідин. Якщо прорив гнійника стався до операції, то дезінфікується і вичищається вся черевна порожнина. Залишки абсцесу видаляються.

На етапі раннього інфільтрату операцію відкладають до моменту ліквідації припухлості

У післяопераційний період призначається підтримуюча протизапальна та антибактеріальна терапія, знеболюючі препарати, загальнозміцнюючі засоби. Також проводиться внутрішньовенне і пероральне введення соляних розчинів і абсорбентів для усунення ознак інтоксикації та відновлення внутрішніх балансів в організмі.

Як правило, терапія складається з внутрішньовенного спочатку, а потім перорального прийому Орнідазолу, Цефелима, Ципрофлаксацина, Цефтріаксону. Показаний постільний режим і дієта (рідка їжа, в основному каші). Необхідно ретельно доглядати за швами і дренажними трубками. Важливо стежити за їх чистотою та функціональністю, промивати і не виймати до тих пір, поки з них зовсім не перестане виходити серозна рідина.

Проігнорований апендикулярний абсцес може призвести до смерті пацієнта

Після операції призначаються вітаміни групи А, В, С (Вітрум, Супрадин). Корисно пити свіжі соки, відвари, компоти. Для якнайшвидшого одужання проводять місцеві фізіопроцедури (наприклад, електрофорез). Надалі буде корисний відпочинок в санаторії, сонячні та водні ванни.

Якщо пацієнт був госпіталізований на стадії раннього інфільтрату, то операція заборонена. Призначається дієта, антибіотики, фізіопроцедури. Після розсмоктування набряків проводиться планова операція з видалення апендициту, розмежування внутрішніх структур і очищення черевної порожнини.

До приїзду швидкої категорично заборонено приймати будь-які медикаменти (знеболюючі, протизапальні, проносні), прогрівати живіт. Необхідно забезпечити спокій і горизонтальне положення хворого.

У відео розповідається про аппендикулярном абсцесі та інших ускладненнях апендициту:

Профілактика

Для запобігання абсцесу важливо вчасно лікувати гострий апендицит, дотримуватися правила реабілітації. Завдання лікарів – призначити правильне лікування і адекватний догляд за дренажем.

При ранньому виявленні інфільтрату, тобто виявлення первинної стадії розвитку апендикулярного абсцесу, вірної діагностики і коректному лікуванні прогноз благополучний. При ігноруванні процесу або упущення з боку лікарів можна зіткнутися з ускладненнями абсцесу, багато з яких можуть обернутися летальним результатом.