Таке захворювання, як дитячий гастрит, вже давно не дивує педіатрів та гастроентерологів. Хронічний гастрит у дітей виникає в результаті зниження захисних властивостей оболонки слизових стінок шлунка. Внаслідок цього відбувається порушення секреторної і моторної функцій роботи епігастрію. Неправильне харчування часто стає причиною захворювання. Таким чином, при відсутності необхідного догляду та лікування, гострий гастрит переходить в хронічну форму, викликаючи у малюка серйозні збої в роботі кишечника і шлунка. Тому важливо при першій же поміченою симптоматиці звернутися до лікаря-гастроентеролога.
Етіологія та патогенез
Найчастіше гастрит у малюків протікає разом з таким захворюванням, як гастродуоденіт. Патогенез хронічної форми хвороби у дітей полягає в збої співвідношення між показниками кислотної агресії шлункового соку і захистом слизових стінок епігастрію. Причини виникнення таких захворювань є:
- патології внутрішніх органів;
- прийом алкогольних напоїв;
- слабка циркуляція крові;
- тривала табакозависимость;
- присутність в превышенном кількості бактерій групи H. pylori;
- схильність до таких захворювань, як гастрит;
- порушення активності відділів ШКТ, яке викликане стресовими ситуаціями;
- прийом саліцилатів, а також сульфамідних препаратів;
- эозонофильный гастрит, викликаний харчовим алергеном;
- прийом нездорової їжі, а також відсутність здорового раціону.
Симптоми захворювання
Ендоскопічне дослідження шлунка використовується для визначення локалізації захворювання.
Клінічні прояви хронічного гастриту і гастродуоденіту у дітей шкільного віку дуже схожі і визначити локалізацію і вчасно помітити та розрізнити ознаки важко. Тому використовують ендоскопічні методи діагностики. Характерні симптоми гастриту такі:
- нападоподібний і сильний тривалий больовий синдром у животі (в епігастральній області);
- нудота, блювота з залишками жовчі;
- повішена температура;
- прояв хворобливих відчуттів в області шлунка після прийому їжі (20-30 хв.);
- диспептичні розлади;
- зниження апетиту, відрижка;
- хронічна інтоксикація, визначена лікарем при огляді, блідість, скидання ваги, болючість при пальпації в правому підребер’ї.
Діагностика хвороби
Для визначення наявності хвороби проводиться диференціальна діагностика. Використовується спосіб фіброезофагогастродуоденоскопіі. Мета процедури — виявити зміни в стані слизового шару епігастрію. Також визначають наявність рефлюксу, стан гастриту, беруть біоматеріал для можливої перевірки поставленого діагнозу. При виявленні бактерій групи Helicobacter pylori встановлюють більш чіткий прогноз. Існують інші методи визначення збудника захворювання. Метод ІФА дозволяє вивчити кал малюка і визначити титр специфічних антитіл проти гелікобактерний мікроорганізмів класів А і G.
Морфологічне дослідження вважається вирішальним у процесі визначення захворювання.
Діагностика гастриту проводиться методом морфологічного дослідження, що вважається визначальним у процесі визначення хвороби у дітей. Суть методики в реакції бактерій, що знаходяться в оболонках слизової шлунка, на препарати гістологічної групи. Застосовують і цитологічну методику. Уреазний тест покаже можливу активну реакцію в биопате слизової матерії стінок епігастрію. Для такої процедури якісний препарат поміщають в агарообразную середу, в якій міститься субстратний компонент, буферний розчин і визначає індикатор.
Лікування захворювання
Після повного діагностування хвороби, згідно з рекомендацією, яку видав лікуючий лікар, пацієнт приступає до терапії. Хронічний гастрит і гастродуоденіт у дітей лікується за такими методами:
- немедикаментозний прийом препаратів;
- дотримання дієти;
- вживання медикаментів;
- фітотерапія.
Немедикаментозне лікування
До першого типу відноситься корекція розладів методом психологічного впливу. Це дозволить утворити раціональне ставлення малюка до захворювання. Ендокринолог протягом можливих сеансів визначає особливості і специфіку характеру юного пацієнта, з’ясовує психологічні аспекти стосунків в будинку і сім’ї по можливості визначає фактор психотравматизма.
Дієта як основа лікування
Основою лікувальної дієти є дробове харчування.
Раціон повинен бути дробовий (5-6 прийомів їжі за добу). Їжа повинна прийматися в порізаному, подрібненому вигляді. Спосіб приготування на пару. Прийом їжі з високою або низькою температурою згубно впливає і руйнує слизову оболонку шлунка. Суворо заборонені до вживання: смажена їжа, копчена, солона, газовані напої, приправи, продукти, що складаються з органічних кислот, а також солодке (шоколад, цукерки).
Прийом медикаментозних засобів
Гастрит у дитини лікується трикомпонентної схемою протягом тижня. При цьому можливим є включення до складу вісмуту. Тоді його дають в комплексі з такими препаратами, як «Нифурател», а також «Метронідазол». Якщо ж вісмут виключений, то докладна інструкція терапії хронічного гастриту буде складатися з прийому антисекреторних препаратів разом з Амоксициліном», блокаторами Н+/К±Атфази і «Нифурателом». Прийом «Алмагеля» становить 3 дози на день. Курс лікування 3 тижні.
Фітотерапія
Хронічна форма гастриту із зниженою концентрацією соляної кислоти лікується прийомом відвару з трав материнки, тисячолітника, золототисячника, подорожника і кореня оману. За умови, що підвищена кислотність, малюкам дають шлункові збори. Тривалість терапії складе два тижні. Кількість повторів за рік 2-3 рази.
Профілактика хвороби та прогноз
Правильне харчування дитини є головним способом профілактики захворювання.
Завжди легше попередити захворювання, ніж лікувати його незворотні наслідки. Щоб уникнути хронічної форми гастриту у малюків, необхідно дотримувати правильний раціон. Профілактика не дасть пошкодити стінки епігастрію. Дієта допоможе зрозуміти дитині ще з 5 років, які продукти приносять користь, а які можуть принести шкоду малому організму.
Своєчасне звернення до лікаря допоможе отримати швидкий ефект від лікування.
Що стосується результату, то ефективно проведена ерадикаційної терапія дає позитивний прогноз. Можливість заново заразитися бактеріями роду H. pylori настає не більше ніж у 1%. Після ерадикації H. pylori запальні реакції слизових стінок епігастрію зникнуть протягом півроку, що є дуже гарним показником. Якщо відсутні клінічні симптоми хронічного захворювання, то пацієнту не вимагається додаткова терапія і прийом препаратів.
