Характеристика ерозивного антрального гастриту і його лікування

Зміст

1 Етіологія захворювання
2 Різновиди антрального гастриту
3 Клінічна картина антрального гастриту
4 Діагностика захворювання
5 Лікування антральной форми гастриту

Ерозивний антральний гастрит являє собою запальне захворювання, що розвивається в антральной області шлунка і викликає ряд патологічних змін в області, найбільш близько розташованої до дванадцятипалої кишки.

Хвороба не викликає значних ускладнень у разі своєчасного лікування, однак при відсутності такого можливий розвиток виразкової хвороби та внутрішня кровотеча. Ерозивний антрум гастрит різко буває у дітей, куди частіше зустрічаючись у дорослих.

Зміст

Етіологія захворювання

Для детального розгляду того, що це таке — ерозивний антрум гастрит, необхідно розглянути етіологію хвороби. Основною причиною розвитку захворювання є патологічний вплив шлункового соку на поверхню слизової оболонки.

Разом з цим, такий вплив шлункового соку обумовлено рядом етіологічних факторів, серед яких найбільш істотними є наступні:

Зараження шлунка грамнегативними бактеріями виду Helicobacter pylori, рідше — іншими бактеріями.
Порушення харчування і неправильний раціон, що включає велику кількість кислої і гострої їжі і напоїв, що подразнюють слизову поверхню шлунка.
Наявність шкідливих звичок, зокрема — алкоголізм і куріння.
Тривалий прийом медикаментозних препаратів, а також випадки передозування або дії побічних ефектів від прийому таких. Зокрема, антральная форма гастриту найчастіше розвивається при прийомі глюкокортикоїдних стероїдних препаратів, аскорбінової кислоти і нестероїдних протизапальних препаратів типу.
Хронічні стреси.
Наявність інших хронічних захворювань шлунка.

На зараження шлунка і патологічний розвиток Helicobacter pylori припадає до 90% всіх випадків захворювання антральной (також званої бактеріологічної) формою гастриту. Разом з цим, тільки в 10% заражених цією бактерією людей розвивається таке захворювання.

Характерно, що для розвитку бактеріальної форми гастриту важлива наявність не підвищеною, а зниженій кислотності — це є оптимальним середовищем для розвитку бактерій і грибів. Після того, як в слабокислою середовищі розвинеться досить велика кількість хеликобактеров, останні розташовуються на епітеліальної тканини шлунка, а також каталізують процес утворення сечовини в аміак, який, в свою чергу, знижує кислотність шлунку. В результаті розвитку масового інфекційного центру відбувається швидке відмирання епітеліальних клітин. Внаслідок цього відкриті незахищені ділянки шлунка починає роз’їдати шлунковий сік і аміачні освіти, які викликають, в кінцевому підсумку, невеликі виразки, розростаються з часом все більше.

Різновиди антрального гастриту

Ерозивний гастрит антрального відділу шлунка підрозділяється на декілька різновидів, залежно від особливостей перебігу і патології захворювання. У медицині виділяють наступні форми:

Гострий ерозивний антральний гастрит. Іншими словами, гостра форма захворювання, що представляє собою захворювання з характерною симптоматикою, але має більш явне протягом з загостреною симптоматикою.

Хронічний антрум гастрит. Симптоматика захворювання притуплена, тривалий час може не турбувати хворого, проте періодично переходить в гостру форму.

По мірі розвитку ерозивних уражень виділяють такі види:

Гастрит антрального відділу з повними ерозіями. Характеризується утворенням невеликих конусоподібних виростів, в центрі яких знаходяться невеликі виразки або поглиблення. На предлежащих тканинах видимих змін, в більшості випадків, не спостерігається, хоча зрідка можуть з’являтися набряки і припухлості.

Ерозивний антрум гастрит з неповними ерозіями (поверхневими). Характеризується плоскими, по відношенню до поверхні шлунка, дефективними утвореннями, з різною формою і величиною. Малопомітні на поверхні антрального відділу шлунка, проте можуть бути помітні у разі гиперемированных ділянок, оперізують такі дефектні зони.

Геморагічна форма. Характеризується безліччю дрібних виразок, які зовнішнім виглядом нагадують дрібні уколи на поверхні слизової оболонки шлунка. Колір пошкоджених ділянок — від світло-вишневого до яскраво-червоного, передлежачої поверхню гіперемована, в деяких випадках значно перевищують розмір самого геморагічного виразки. Як правило, кровотечі спостерігаються саме в цій ділянці.

Повні ерозії, як правило, мають велике поширення на слизовій оболонці шлунка і виникають як результат хронічних запальних процесів.

Цей факт необхідно враховувати при проведенні ендоскопічного діагностування.

Клінічна картина антрального гастриту

Ерозивна гастропатия антрального відділу шлунка в чому схожа зі звичайним гастрит — це відноситься і до симптоматиці захворювання. Єдина відмінність клінічної картини, характер розташування інфекційного вогнища, який провокує розвиток симптоматики. Враховуючи близькість розташування антрального відділу шлунка до дванадцятипалої кишки, хворий і лікарі при проведенні первинної діагностики можуть сплутати характер болю (в особливості, іррадіює) і розглядати не гастрит, а запальні захворювання дванадцятипалої кишки.

Для хвороби характерна клінічна картина, що включає в себе наступні симптоми:

Відчуття дискомфорту і печіння в області епігастрію;
Диспепсичні розлади, представлені здуттям, нудотою, відрижкою і нестабільним стільцем;
В окремих випадках можлива блювота з невеликими домішками кров’янистих виділень;
Хронічна форма супроводжується загальною слабкістю, підвищеною стомлюваністю і потовиділенням в період сну;
Спазматичні болі в нижній частині шлунка;
Зміна смакових відчуттів, внаслідок чого хворий може відмовитися від їжі, яка раніше була для нього кращою.

Зазначимо, що більшу небезпеку несе в собі не гостра та хронічна форма захворювання.

Остання характеризується змазаними і неявними симптомами, які можуть лише незначно впливати на життєдіяльність хворого. Проте в кінцевому результаті можливий розвиток масованих ерозивних ушкоджень шлунка, які призводять до кровотеч. У цьому випадку симптоматика характерна, як і для всіх видів кровотечі — блідість шкірних покривів, сутінковий стан свідомості, непритомність, підвищення температури тіла. Подібна симптоматика свідчить про необхідність проведення термінової госпіталізації, оскільки подальший розвиток симптоматики може призвести до летального результату.

Діагностика захворювання

Клінічний діагноз і кінцевий вибір методики лікування захворювання залежить від результатів проведеної діагностики. Для точного визначення різновиди гастриту (у нашому випадку — антрального ділянки шлунка), необхідно пройти наступні етапи дослідження:

Клінічна діагностика, що включає в себе збір анамнезу, вивчення медичної карти хворого, його опитування про симптоматиці і веденні способу життя (що дозволяє диференціювати кінцевий діагноз), а також подальшого складання плану діагностики.
Ендоскопія з біопсією — процедури проводяться разом. Вивчається стан слизової оболонки шлунка, вивчається характер видимих змін на слизовій оболонці, а також вивчається можливість наявності злоякісних новоутворень. Для подальшого проведення біопсії, а також для уточнення наявності хеликобактеров, береться не менше 5 проб, включаючи 2 проби з антрального відділу шлунка.
Загальна лабораторна діагностика. Передбачає збір та аналіз крові (проводиться як біохімічний, так і клінічний аналіз), сечі, калу.
УЗД — проведення процедури дозволяє визначити наявність супутніх захворювань інших органів травної системи.
Внутрішлунковий вимірювання кислотності. Дозволяє визначити функціональні порушення та ступінь кислотності, вироблення секрету в шлунку.

За результатами діагностики, а також при підтвердженні діагнозу антрального гастриту і точному визначенні його форми та ступеня розвитку, лікарі призначають найбільш підходяще і доцільне лікування.

Лікування антральной форми гастриту

Як відбувається лікування ерозивного антрального гастриту? Оскільки причиною розвитку захворювання в переважній більшості випадків є інфікування антральной області бактеріями роду Helicobacter pylori, то найбільш прийнятною формою лікування є застосування ерадикація бактерій. Саме цей вид лікування ми і розглянемо, не зачіпаючи інші, які в більшості випадків є свідченням наявності іншої форми гастриту.

Ідеальна ерадикація передбачає дотримання наступних вимог:

Дотримання постійно високого рівня ерадикації бактерій;
Спрощений режим прийому препаратів;
Зниження частоти та ймовірності виникнення побічних ефектів;
Ерадикація повинна передбачати вплив не тільки на основні, але і на резистентні штами бактерій;
Купірування розвитку виразкового процесу.

Найбільш ефективним способом лікування захворювання є використання трилінійної схеми лікування, відповідно до рекомендацій Наукового товариства гастроентерологів РФ або Маастрихтської узгоджувальної конференції.

В першому випадку рекомендується проведення терапії, що передбачає такі етапи:

10-14-денна терапія, що передбачає прийом інгібіторів протонного насоса (стандартні дозування двічі на день), кларитроміцину та амоксициліну;

10-14-денна терапія, що передбачає прийом стандартних дозувань ІСН, амоксицина, кларитроміцину та трикалий вісмуту дицитрат;

Різні варіації щодо дозування і термінів лікування на підставі двох попередніх методик.

У другому випадку допустимо проведення лікування за наступними параметрами:

7-денна терапія, що включає в себе прийом ІСН (лансопразол, рабепразол і т. д.) в терапевтичних дозуваннях, кларитроміцину та амоксициліну;

Терапія, що передбачає лікування з допомогою субцитрату вісмуту, метронідазолу, тетрацикліну і одного з різновидів ІСН.

У разі, якщо лікування не приносить суттєвих результатів, може використовуватися замісна терапія, що передбачає прийом інших препаратів, що відрізняються від вищеперелічених.

Так, можуть використовуватися нітрофуранові препарати, рифаксимин, а також інші препарати, які замінюють використовуються в разі розвитку резистентності у деяких штамів хеликобактеров.

В якості висновку відзначимо, що лікування захворювання має проводитися тільки з умовою дотримання всіх вимог, встановлених лікарем. Вкрай не рекомендується використання будь-яких засобів народної медицини, оскільки такі кошти можуть не тільки не надати належного терапевтичного ефекту, а й зробити згубний вплив на організм, ускладнивши процес розвитку гастриту.