Вроджена кишкова непрохідність у дітей і новонароджених

Зміст

• Причини розвитку захворювання
• Класифікація вродженої кишкової непрохідності
• Симптоматика
• Діагностика
• Лікування

Вроджена кишкова непрохідність – патологічний стан, який вимагає негайного хірургічного втручання. Захворювання зустрічається у 10-15% дітей від загальної кількості кишкової непрохідності. Але що може стати причинами для розвитку такої аномалії?

Причини розвитку захворювання

Насправді існує безліч причин, за якими розвивається вроджена кишкова непрохідність у новонароджених. Основними факторами є:

• вроджені аномалії розвитку внутрішніх органів (атрезія);
• аномальне звуження просвіту порожнистих органів шлунково-кишкового тракту (стеноз);
• неправильне внутрішньоутробне формування товстої кишки (вроджений аганглиоз);
• муковісцидоз (кістозний фіброз);
• неповне здавлення просвіту кишки;
• неповний поворот кишечника під час внутрішньоутробного розвитку (синдром Ледда).

Класифікація вродженої кишкової непрохідності

У медицині розрізняють декілька видів класифікацій кишкової непрохідності. Вони залежать від патогенетичних, анатомічних і клінічних факторів. Виходячи з цього, буде підібрано необхідне лікування.

За морфолого-функціональних особливостей розрізняють наступні види:

Що робити, якщо дитину нудить і болить живіт?

• Динамічна обструкція характеризується зниження або повне припинення активності ураженого органу без перепон для просування і зустрічається у 10% дітей з такою патологією. Найчастіше захворювання викликане збоями нейрогуморальної регуляції роботи кишечника. Гастроентерологи динамічний вид непрохідності ділять ще на 2 типу: спастичний і паралітичний ілеус. Спастичний тип характеризується болями в животі, запор і блюванням, при паралітичній типі відзначається постійні больові відчуття, блювання зеленуватого кольору, здуття живота.
• Механічна обструкція – це патологічний стан, при якому утруднення просування пов’язано з частковим або повним закриттям просвіту кишки. Причиною розвитку може стати інвагінація кишечника, заворот, дивертикули, защемлена грижа та інші. Найчастіше такий вид непрохідності спостерігається в тонкому відділі травної системи, рідше в товстій кишці. Механічний вид кишкової непрохідності поділяють ще на 2 форми: странгуляционную і обтураційну. Симптоматика патологій не відрізняється від інших видів непрохідності. Розпізнавання форми захворювання залежить від точності діагностики.
• Судинна (гемостатична) кишкова непрохідність пов’язана з закупоркою брижової артерії з наступною ішемією кишечника і швидким розвитком перитоніту. Причиною такого стану може стати емболія або тромбоз. Симптомами патології є раптовий біль у животі, яка може тривати від 2 годин і більше, блювання з домішкою крові, синдром разраженной очеревини, підвищення температури тіла.

Крім вродженого захворювання, у грудних дітей можна спостерігати і придбану кишкову непрохідність. Найчастіше починає розвиватися з 4-місячного віку у вигляді проникнення однієї ділянки кишки в інший. Запідозрити патологію можна після появи раптового плачу з нагоди сильної болі в животі, блювання та калу з домішками слизу і крові.

У такій ситуації потрібна негайна госпіталізація

Симптоматика

Кишкова непрохідність у дітей проявляється найчастіше в перші 24 години після народження. Найбільш раннім симптомом аномалії є блювота. При ураженні 12-палої кишки поява блювоти спостерігається протягом декількох годин після народження, при цьому кількість блювотних мас велика і в ній зазначається домішка жовчі.

Після того як новонароджений буде прикладений до грудей, частота і кількість блювотних мас збільшується в кілька разів, причому це буде залежати від виду непрохідності. При атрезії безперервна блювота і вражає своїм різноманіттям. У рідкісних випадках може спостерігатися домішки крові в блювотних масах.

При стенозі блювання настає на 2-4 добу після народження і не з’являється відразу після годування, а через деякий час (близько 20-30 хвилин).

У дитини з високим ступенем непрохідності, як зазвичай, буває відходження первородного калу. Якщо непрохідність розташовується вище місця сосочка 12-палої кишки, то меконій практично не змінює колір, а кількість варіюється в межах норми до 3-4 дні.

При більш низькій аномалії розвитку консистенція калу більш в’язка, а колір набуває сірий відтінок. Це пов’язано з тим, що через непрохідність жовч не надходить у нижні відділи кишечника і не забарвлює калові маси в потрібний колір.

При атрезії і стенозі найчастіше кал виділяється одноразово або малими порціями протягом перших двох діб. Також при природженому завороті відходить меконій мізерними порціями. При неповному здавлення просвіту кишки відзначається мале відходження перехідного калу на 4-6 добу.

У перші кілька днів після народження дитина веде себе як завжди. Деякі мами можуть звернути увагу на млявість малюка. Спочатку дитина активно ссе молоко, але поступово починає відмовлятися від грудей, як результат відзначається велика втрата маси тіла. Починаючи з 2 доби симптоми зневоднення наявності. Також відзначається здуття живота у верхній його частині.

Після блювоти здуття зменшується і іноді видно хвилі перистальтики кишечника. При пальпації живіт м’який, безболісний. Якщо непрохідність викликало розвиток новоутворення, то воно добре відчувається під пальцями. При гострій низької непрохідності блювота може з’явитися на 4 добу після народження.

Дитина також починає відмовлятися від грудей, стає примхливим і неспокійним

Діагностика

Щоб правильно поставити діагноз необхідно пройти комплексне обстеження, яке включає в себе лабораторну діагностику та інструментальні методи. Але перед тим як призначити його лікар повинен ознайомитися зі скаргами мам та історією хвороби.

Після цього фахівець ретельно оглядає дитину і пальпує передню черевну стінку крихти. Всі ці процедури допоможуть імовірно виявити причину патології, а також визначити місце її локалізації та ступінь занедбаності.

За допомогою лабораторної діагностики можна стежити за зміною складу крові, її здатності до згортання, і оцінювати роботи внутрішніх органів, виконуючи біохімічний та загальний аналіз. Крім цього, можна зробити огляд прямої кишки з метою виявлення в ній крові та кількості слизу.

Але основними діагностичними заходами прийнято вважати наступні види інструментального обстеження:

• рентгенографія органів черевної порожнини дозволяє виявити патологію і відрізнити її від інших хвороб, схожих за клінічними ознаками;
• колоноскопія увазі огляд стінок товстого кишечника за допомогою ендоскопа. Така маніпуляція найчастіше проводиться при підозрі на инвагинацию;
• ультразвукова діагностика живота також дозволяє розпізнати або спростувати те або інше захворювання шлунково-кишкового тракту (ШКТ).

Іригографія являє собою рентгенівське дослідження, яке проводиться після введення в товсту кишку контрастної речовини і повітря

У випадку з новонародженими дітьми потрібна додаткова консультація дитячого лікаря хірурга. Дуже важливо визначити вид кишкової непрохідності, адже при механічному типі, на відміну від динамічної, потрібне екстрене хірургічне втручання.

Лікування

Проведення терапії з кишкової непрохідності новонароджених і грудних дітей передбачає госпіталізацію в хірургічне відділення. До того моменту, як лікарі зможуть вірно встановити діагноз категорично забороняється ставити клізми, давати послабляючи лікарські засоби, робити промивання і т. д.

У разі виявлення ускладнень показане хірургічне втручання. Консервативна терапія широко використовується в стандартних випадках кишкової непрохідності. Головною її метою є усунення застою калових мас у кишечнику і зняття інтоксикації організму. На жаль, кілька днів дитині доведеться трохи поголодувати.

Розрізняють наступні етапи основного лікування:

• використання зонда з метою очищення органів верхніх відділів травної системи і профілактика блювання;
• внутрішньовенне вливання сольових розчинів для підтримання водно-електролітного балансу;
• очищення кишечнику за допомогою сифонної і гіпертонічної клізми;
• у випадках, коли одна частина кишки западає в іншу, застосовується розправлення її повітрям;
• використання протиблювотних, спазмолітичних або знеболюючих лікарських засобів відповідно до вікових обмежень;
• для стимуляції кишечника підшкірно вводять Прозерин;
• дієта матері при грудному вигодовуванні з виключенням продуктів, які викликають подразнення стінок кишечника.

Хірургічне втручання показано в тих випадках, коли доведена неефективність консервативного лікування

Основною метою операції є ліквідація причини кишкової непрохідності, а також профілактика її рецидивів. Операція проводиться в кілька етапів: ліквідація стенозу на певній ділянці кишки (іноді може знадобитися повторна операція), видалення ураженої області з частиною здорових клітин кишечника (резекція).

Непрохідність кишечника дуже серйозна патологія, яка може призвести до страшних наслідків, аж до летального результату крихти. Своєчасна діагностика і початок лікування можливі лише в разі раннього звернення до фахівців. Саме тому при будь-яких проблемах з травною системою слід якомога швидше звернутися до лікаря.