Зміст
- Що це таке
- Види зондів
- Коли застосовується
- Особливості застосування
- Ентеральне харчування
- Відео по темі
Однією з найпоширеніших медичних маніпуляцій, які застосовуються з терапевтичними або діагностичними цілями, є зондування. Для цієї процедури використовується силіконовий зонд – м’яка люлька з безпечного термопластичного матеріалу. Вона допомагає досліджувати різні порожнини організму, промивати їх або вводити лікарські розчини. Найчастіше використовується шлунковий зонд. Причому, він необхідний не тільки для діагностики або лікування. З його допомогою забезпечується харчування пацієнтів, які не мають можливості приймати їжу природним шляхом.
Що це таке
Шлунковий зонд – це м’яка гумова трубка, виготовлена з нетоксичного імплантаційного матеріалу. Це термопластичний прозорий полівінілхлорид. Цей матеріал абсолютно безпечний для організму. Під дією температури тіла він розм’якшується, що знижує дискомфорт для пацієнта.
Трубка для зондування шлунково-кишкового тракту на одному кінці має закруглені краї для запобігання травмування слизової, а також два або чотири отвори з різних її сторін. Вони забезпечують безперешкодне введення живильних або лікувальних розчинів, хорошу прохідність і виключають ризик блокування.
На іншому кінці трубки встановлений коннектор, який слугує провідником між самим зондом та іншими пристосуваннями для проведення маніпуляцій. До нього, наприклад, можна приєднувати звичайний шприц або голку з мандреном для взяття проб шлункового вмісту. Коннектори мають різні кольори, які залежать від розміру зонда. По ГОСТ існує 14 розмірів подібних пристосувань.
Шлункові зонди бувають товстими і тонкими, у них може бути різна товщина – до 15 мм, яка залежить від цілей використання. Довжина їх варіює від 40 см в дитячому варіанті до 125 см для дуоденального зондування. На всьому протязі трубки нанесені мітки, що дозволяють контролювати глибину введення. Вони наносяться за допомогою лазера, тому не стираються. Перша мітка розташована на відстані 40 см від кінця, решта – через кожні 5-10 см, до 76 див.
Трубка обробляється оксидом етилену і упаковується в стерильний герметичний пакет. Розкривають його перед самим використанням пристосування. Кожен зонд одноразовий, після проведення процедури підлягає утилізації.
Шлунковий зонд – це стерильна порожниста трубка, виготовлена з прозорого ПВХ нетоксичного
Види зондів
Подібні пристосування бувають різних розмірів, які залежать від товщини трубки. Крім того, вони випускаються довжиною 40, 80, 110, 125 див. Поширеними розмірами є від 6 до 22. Самий тонкий зонд має зовнішній діаметр 2 мм і маркується зеленим кольором. Найчастіше його використовують для маленьких дітей. Дитячі зонди мають розмір до 14, а діаметр до 5 мм
Зонд шлунковий з 16 розміру застосовується для дорослих. Його діаметр 5,3 мм, а помаранчевий колір коннектора. Найтовстіші зонди фіолетового, зеленого, сірого і коричневого кольору застосовуються найрідше, так як їх використання часто приносить серйозний дискомфорт і може викликати ускладнення. Адже товщина трубки більше 8 мм
Крім розміру, є різні види шлункових зондів за призначенням. Вони бувають:
- аспіраційні для забору вмісту шлунка;
- діагностичні, мають на кінці оливу, в яку вмонтовані електроди;
- эндорадиозонды з вмонтованим передавачем;
- дуоденальні – більш довгі і тонкі, мають на кінці оливу з отворами;
- тонкі для энерального харчування.
Розрізняються подібні пристосування також з виробництва. Більш поширені і доступні зонди російських виробників: «Альфапластик», «Виробан», «БазисМед». Відомі також китайські катетери Integral Medical Products, Ningbo Greetmed Medical Instruments, американські – Alba Healthcare. Але найбільш якісними вважаються пристосування виробництва голландської фірми Apexmed.
Шлункові зонди бувають різними по довжині і товщині
Коли застосовується
Зондування ШКТ – це безпечна процедура, яка використовується з діагностичною або лікувальною метою. Її проведення необхідно для забору вмісту шлунка та дванадцятипалої кишки. Товстий шлунковий зонд до 36 розміру для цих цілей використовується найчастіше. Він має закруглений закритий кінець і 2-4 отвори. Це полегшує забір вмісту шлунка або дванадцятипалої кишки.
Ця процедура необхідна для оцінки секреторної функції, виявлення кровотеч, ферментів підшлункової залози. Проводиться подібне зондування при підозрі на виразкову хворобу, гастрит, панкреатит. З допомогою відсмоктування вмісту шлунка товстим зондом визначають обсяг цього органу. Подібна процедура також є частиною рентгенологічного та гастроскопического обстеження органів ШКТ.
Таке зондування застосовується також для декомпресії – видалення повітря зі шлунка. Це необхідно, наприклад, при здутті і розширенні цього органу після штучної вентиляції легенів за допомогою лицьової маски.
Постійне спорожнення шлунка необхідно при кишкової непрохідності, застої шлункового вмісту, розширенні шлунка та інших патологій. При повному обстеженні органів ШКТ застосовується фракційне зондування, при якому робиться забір вмісту протягом всього травного тракту. Для цього використовують тонкий зонд, який робить процедуру більш комфортною.
Застосовують зондування також з терапевтичними цілями – для введення лікувальних або живильних розчинів, промивання, ентерального харчування.
Промивання ШЛУНКОВО-кишкового тракту необхідно при отруєнні, стенозі воротаря шлунка, гострому гастриті, а також при проникненні через слизову токсинів, що буває при нирковій недостатності. Для промивання використовується найчастіше товстий шлунковий зонд до 32 розміру з кількома овальними отворами на кінці.
Введення лікарських речовин та ентеральне харчування здійснюється з допомогою більш тонких трубок. Такі шлункові зонди 10-16 розміру встановлюються постійно при неможливості прийому їжі природним шляхом. Це потрібно після складних операцій, при тривалому знаходженні пацієнта без свідомості, при опіках і психічних захворюваннях.
Застосовується зондування шлунка для промивання, огорожі його вмісту або введення лікарських речовин
Особливості застосування
Проведення шлункового зондування – це досить безпечна і в більшості випадків безболісна процедура. Але проводити її треба за суворими показаннями:
Діагностика виразки шлунка
- при гастриті;
- виразкової хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки;
- непрохідності кишечнику;
- рефлюкс-езофагіті;
- атонії шлунка;
- при підозрі на кровотечу;
- отруєння;
- після оперативних втручань.
Але ця процедура показана не всім. Не можна вводити зонд при травмах, стенозі або розриві стравоходу, а також при відсутності глоткового рефлексу. Після операцій на органах ШКТ використовувати зондування можна тільки за суворими показаннями лікаря. Встановлення зонда через ніс протипоказана при викривленні носових перегородок.
Недбале або неправильне введення подібного пристосування може призвести до ускладнень. Найчастіше трубка потрапляє в трахею, пошкоджуючи її. Може виникнути також подразнення глотки або запалення слизової оболонки. При введенні її через ніс часто виникають носові кровотечі, пошкодження слизової. Найчастіше такі ускладнення викликає товстий шлунковий зонд.
Щоб запобігти ускладнення, при веденні трубки потрібно слідувати певним правилам
Ентеральне харчування
Раніше при неможливості годувати важкохворих звичайним способом застосовували парентеральне харчування через венозний катетер. Але така процедура часто викликала ускладнення, наприклад, сепсис або порушення роботи печінки. Крім того, відсутність їжі в шлунку може призводити до дегенеративним процесам. Тому останнім часом таких хворих годують через шлунковий зонд від 10 до 18 розміру. Через нього живильний розчин надходить відразу в шлунок або кишечник.
Вводять таке пристосування найчастіше через носові ходи. Після обробки кінця трубки гелем з Лідокаїном її розташовують перпендикулярно лицьових кісток в нижній частині носового ходу і обережно просувають вглиб. При неможливості подібної установки зонда його вводять через рот. При цьому використовується обтуратор для запобігання попадання поживного розчину в трахею.
Ентеральне харчування може бути повним, коли пацієнт перебуває у непритомному стані, або додатковим, коли подібним чином вводиться тільки частина їжі. Причому, живильний розчин може подаватися теж по-різному:
- безперервним крапельним способом;
- з допомогою інфузійного насоса;
- частинами через певні проміжки часу.
Для такого способу живлення застосовується тонкі трубки. При необхідності тривалого ентерального харчування краще всього використовувати спадає зонд. Він після введення живильного розчину спадается і стає плоским. Завдяки цьому запобігається розвиток пролежнів стравоходу і глотки. Довжина трубки залежить від віку та зросту пацієнта. Дітям зазвичай використовують зонди від 30 до 70 см, дорослим – 110 см-125 див.
Часто шлунковий зонд використовується при необхідності ентерального харчування
Установка
Введення шлункового зонда – це проста процедура, яка проводиться молодшими медичними працівниками.
Алгоритм шлункового зондування такий:
Дуже важливо, щоб шлунковий зонд від 18 розміру водився на невеликий проміжок часу. Інакше може розвинутись ушкодження слизової оболонки глотки і стравоходу через здавлювання товстої трубкою. Для тривалого застосування потрібно використовувати тонкі зонди. Видаляти це пристосування необхідно повільно, щоб не пошкодити слизову.
Шлункове зондування – це досить поширена процедура. Але використовувати її потрібно тільки за показаннями лікаря в медичному закладі. Вибір і установка зонда повинні проводитися фахівцем.
