Шлункові кровотечі: симптоми, ознаки у дорослих, лікування, причини крові в шлунку

Зміст

• Типи
• Основні причини
• Симптоми
• Особливості діагностики
• Методи лікування
• Відео по темі

Кровотечі з шлунка або кишечника є однією з головних причин екстреної госпіталізації хворих, вони зустрічаються переважно у дорослих з частотою 170 випадків на 100 тисяч осіб. Це найнебезпечніші наслідки досить багатьох захворювань, серйозно загрожують не лише здоров’ю, але й життю пацієнтів. Недарма при профузних (рясних, що відбуваються буквально струменем) кровотечах, коли за короткий термін пошкоджується велика кількість кровоносних судин органу, рахунок йде на хвилини, протягом яких необхідно терміново зупинити втрату крові. Також слід зазначити, що летальність (частота смертних випадків) у таких ситуаціях може досягати, на жаль, 25 відсотків.

Шлунок – це порожнистий орган. Його слизова оболонка, що вистилає шлунок зсередини, частіше всіх інших структур уражується різними патологічними процесами. Насамперед, вона руйнується під впливом певних харчових продуктів чи напоїв, а також багатьох хімічних речовин, до яких відносяться і лікарські засоби. Чим більше площа і глибина руйнування стінок шлунка, тим більше судин травмується і тим сильніше виражено крововилив в порожнину органу. В одних випадках кров може видалятися разом з шлунковим вмістом під час блювоти, в інших – далі проходити по шлунково-кишковому тракту (ШКТ) і змінювати характеристики калових мас.

За клінічними ознаками буває важко точно встановити, кишкова або шлункова кровотеча сталося. Однак кожна людина повинна уявляти, якими проявами супроводжується така небезпечна ситуація, щоб зуміти надати хворому допомогу. Також важливо знати, які патології та провокуючі фактори можуть викликати шлункова кровотеча, безпосередньо загрожує життю, щоб ніколи не допустити їхнього впливу на свій організм.

Виразка шлунка дуже часто починає кровоточити

Типи

Шлунок відмінно кровопостачається, всі його структури пронизані капілярної мережею. Розвинена і венозна система органу, яка, наприклад, в місці переходу стравоходу в шлунок формує виражене венозне сплетіння. І капіляри і вени, і навіть дрібні артерії можуть бути травмовані або зруйновані різними патологічними процесами, в результаті чого починається витікання крові в порожнину шлунка.

Воно може відбуватися швидко чи повільно, з втратою невеликого або значної кількості крові. Також кровотеча в шлунку може супроводжуватися іншими вираженими ознаками патології або протікати практично непомітно.

На підставі різних характеристик цього процесу створена наступна класифікація шлункових кровотеч:

• гострі (вимагають екстреної медичної допомоги) або хронічні (відбуваються протягом тривалого часу);
• явні (мають характерну клінічну картину) або приховані, тобто протікають практично без зміни стану пацієнта;
• легкі, середньої тяжкості, тяжкі (кожна ступінь тяжкості характеризується певними клінічними і лабораторними показниками);
• виразкові (ускладнюють виразкову хворобу шлунка) або неязвенные, які формуються на тлі інших захворювань.

Визначення типу крововиливи відбувається при зверненні хворого за медичною допомогою та знаходить відображення у формулюванні діагнозу. Це надзвичайно важливо для розробки терапевтичної тактики, а також для подальшого прогнозу.

Основні причини

В останні роки, незважаючи на розвиток медицини, частота шлункових кровотеч не зменшується. При цьому зустрічальність головного провокуючого фактора, а саме виразкового ураження, дещо скоротилася, але все більшу роль починають грати інші причини, пов’язані з особливостями способу життя і професії пацієнтів з наявністю різних фонових захворювань і необхідністю регулярно приймати певні групи лікарських засобів.

Нестероїдні протизапальні засоби негативно впливають на слизову оболонку ШКТ

Всі причини шлункового кровотечі дуже різноманітні і численні, але їх можна об’єднати в наступні групи:

Як діагностувати виразку шлунка

• формування виразкових уражень слизової оболонки і більш глибоких шарів шлунка, спричинене різними факторами («агресія» соляної кислоти шлункового соку, розрив або тромбоз кровоносних судин, вплив гострих або хронічних стресів, вплив лікарських засобів, особливо нестероїдних протизапальних засобів);
• злоякісні та доброякісні новоутворення (рак шлунка з розпадом пухлини, поліпоз, що супроводжується травмою або ішемією поліпів);
• дивертикулез шлунка, тобто наявність «виростів» на стінці шлунка в його просвіт (кровотеча можливо при травмуванні або запаленні дивертикулів);
• синдром Меллорі-Вейса, що характеризується розривом кровоносних судин слизової оболонки верхньої частини шлунка і стравоходу, що призводить до сильної кровотечі. Провокує ж таке явище різке підвищення внутрішньочеревного тиску, наприклад, під час блювання, сильного кашлю, при ударі в живіт;
• діафрагмальна грижа, тобто випинання верхнього відділу шлунка в грудну порожнину через неспроможну діафрагму (пошкодження кровоносних судин і подальше кровотеча відбуваються в результаті впливу шлункового соку на нижню частину стравоходу або формування виразки);
• судинні патології (варикозна хвороба, системні васкуліти, гіпертонічна хвороба, атеросклероз);
• патології крові, що зачіпають, передусім, показники її згортання (лейкози, гемофілія, тромбоцитопенії, геморагічні діатези).

Слід зазначити, що патології судин або крові часто стають наслідками дуже багатьох захворювань. Наприклад, варикозна хвороба стравоходу, досить часто призводить до кровотеч, може сформуватися при патологіях печінки (пухлини, цироз), при тромбозі або здавлюванні ворітної вени. Нерідко крововилив починається при серцево-судинних та ендокринних захворюваннях, сепсисі, хронічної ниркової недостатності. Зниження згортання крові може бути спадковим або набутим, що призводить до кровотеч у шлунку навіть у дитячому віці.

Падіння артеріального тиску може свідчити про значній крововтраті

Симптоми

Симптоми шлункового кровотечі залежать від того, наскільки швидко відбувається крововтрата і яка площа ураження слизової оболонки. Зрозуміло, чим більше крові проллється із загального судинного русла в порожнину шлунка або кишечника за певний проміжок часу, тим інтенсивніше прояви патології. Тому шлунково-кишкові кровотечі по клінічній картині поділяються на гострі і хронічні.

Гостра крововтрата найбільш небезпечна, так як організм за короткий час втрачає значну кількість крові. Особливо це характерно для глибоких і великих виразок шлунку, а також при розпаді пухлини. В результаті різкого зменшення об’єму крові у пацієнта при внутрішньому кровотечі розвивається геморагічний шок, який проявляється наступними ознаками:

• слабкість і млявість швидко змінюються загальмованістю, сплутаністю і втратою свідомості;
• шкіра і слизові оболонки різко блідне, купуючи ціанотичний (синюшний) відтінок;
• швидко падає артеріальний тиск;
• пульс стає частим і слабким, характеризується як «ниткоподібний».

Ці симптоми внутрішньої кровотечі з’являються і наростають дуже швидко, буквально за лічені хвилини. Дуже важливо, щоб за такий короткий проміжок часу людині була надана термінова медична допомога.

На додаток до зазначених проявів гострої внутрішньої крововтрати приєднуються й інші ознаки. Швидко накопичується кров у шлунку не встигає піддаватися окисленню травним соком, тому блювотні маси будуть містити червону, практично немодифіковану кров. Блювота часто відбувається профузний, тобто «фонтаном». Порожнина шлунка, звільнившись від крові, при ненаданні допомоги знову швидко нею заповнюється, що призводить до летального результату із-за значної крововтрати, несумісною з життям.

У випадках, коли втрата крові не така стрімка, гемоглобін починає піддаватися впливу соляної кислоти. Колір кров’яних мас з червоного стає коричневим, і блювота відбувається так званої «кавовою гущею». Для лікаря це ознака шлункового кровотечі середньої тяжкості та більш позитивного подальшого прогнозу, так як означає, що ще є час, щоб врятувати людину.

Чим більше пульс при кровотечах у шлунку, тим значніше крововтрата

При помірних кровотечах частина крові проникає в дванадцятипалу кишку і далі в травний тракт. Під впливом комплексу ферментів гемоглобін розпадається, і калові маси стають більш рідкими і чорними. Такий стілець іменується «мелена» і служить діагностичним критерієм крововтрати на всьому протязі ШЛУНКОВО-кишкового тракту, не тільки в шлунку (крім кінцевих відділів товстого кишечника). Якщо в калових масах виявляється свіжа червона кров, то вона стає доказом наявності патологічного вогнища в сигмовидній або прямій кишці, а також ознакою загострення геморою.

Багато захворювань можуть характеризуватися хронічної втратою крові в шлунку, відбувається малими обсягами. У таких випадках дефіцит об’єму крові досить швидко компенсується організмом, але пацієнти все ж відзначають слабкість, запаморочення, підвищеної сонливості, втрати працездатності. Шкірні покриви бліднуть; блювота не характерна, але кал стає за типом «мелены». Якщо крововтрата зовсім незначна, то стілець візуально не змінюється, і виявлення гемоглобіну в ньому здійснюється за допомогою реакції Грегерсена (аналіз калу на приховану кров).

Клінічні ознаки шлункової кровотечі безпосередньо визначаються кількістю втраченої крові. На підставі цього показника також встановлюється і ступінь тяжкості патології, від якої залежить схема надання медичної допомоги.

Ступеня тяжкості характеризуються певними клінічними параметрами:

• легкий ступінь тяжкості: пацієнт перебуває в ясній свідомості, може скаржитися на запаморочення і слабкість, пульс 70-80 ударів на хвилину, артеріальний тиск не нижче 110 мм рт. ст.
• середній ступінь тяжкості: сильна слабкість і запаморочення, холодний піт, бліда шкіра, пульс 90-100, тиск 90-100 мм рт. ст.
• тяжкий стан: сплутаність або втрата свідомості, різка блідість з синюшністю шкіри і слизових оболонок, пульс частіше 100, тиск нижче 90.

Знаходження дорослого пацієнта або дитини в задовільному стані, при підтвердженої крововтраті, також вимагає дуже уважного ставлення. Легка крововтрата може дуже швидко стати важкою, що значно погіршить подальший прогноз.

Важливо знати, в яких випадках необхідно викликати «Швидку допомогу». Якщо у людини профузна блювання з кров’ю або «кавовою гущею», він блідий, загальмований або зовсім втратив свідомість, то госпіталізація повинна проводитися в екстреному порядку.

У важких випадках пацієнти терміново госпіталізуються

Особливості діагностики

При надходженні пацієнта в стаціонар, якщо він знаходиться у свідомості, лікар уточнює скарги, наявність провокуючих факторів, оглядає хворого. За клінічними даними можна запідозрити шлункова або кишкова кровотеча, але його точне джерело можна встановити тільки при подальшому обстеженні. Для цього здійснюється гастроскопія з допомогою ендоскопічного обладнання, під час якої можуть виявитися варикозно розширений вузол стравоходу, виразки в шлунку, поліпи або дивертикули, розриви слизової оболонки.

Обов’язково призначається клінічний і біохімічний аналіз крові, визначення згортання і кількості тромбоцитів, досліджується кал на реакцію Грегерсена. При необхідності проводиться УЗД органів черевної порожнини, діафрагми, грудної клітки, рентгенографія шлунка, ангіографія, радіоізотопне сканування, МРТ.

Отримана при обстеженні інформація допомагає здійснити диференціальну діагностику кровотеч у шлунку, тобто виключити кишкові або легеневі вогнища крововтрат. Крім того, вона необхідна, щоб точно визначити патології, що призводять до втрати крові.

Методи лікування

Терапевтичний підхід завжди здійснюється індивідуально і залежить від об’єму крововтрати і тяжкості стану пацієнта. Якщо кровотеча хронічне або помірне, то після проведення діагностичних заходів у більшості випадків призначається амбулаторне консервативне лікування, під наглядом терапевта або гастроентеролога. Воно буде включати в себе наступні напрямки:

• строгий постільний режим;
• «холод» на область живота (ці перші два заходи одночасно є і способів надання долікарської допомоги при підозрі на кровотечу у ШКТ);
• промивання шлунка за допомогою інструментів (в домашніх умовах практично не проводиться, тільки в стаціонарі);
• гемостатичні препарати (допомагають зупинити кровотечу);
• корекція постгеморагічної анемії (залізовмісні кошти).

Якщо крововтрата значна, але не потребує хірургічного втручання, то зазначені пункти доповнюються переливанням крові або кровозамінників, здійснюваним в умовах лікарні. Одночасно з цим проводиться терапія фонових патологій, які стали причинами крововтрат.

При необхідності кровотеча в шлунку зупиняється хірургічними способами

Лікування шлункової кровотечі оперативним способом необхідно у випадках, коли консервативні способи не ефективні. Методи хірургічних втручань дуже різні і залежать від розмірів і глибини патологічного вогнища, від швидкості витікання крові в порожнину шлунка. При помірних крововтратах часто дуже результативні ендоскопічні методи (коагуляція, прошивання нитками, аплікація клею). Порожнинні операції сучасної хірургії здійснюються у важких випадках і являють собою ушивання стінки шлунка, резекцію частини органу, пластику органу, втручання на кровоносних судинах або нервових стовбурах.

Після хірургічного втручання слід період відновлення, тривалість якого залежить від діагнозу і способу операції. Пацієнту призначається особливе харчування (дводенне голодування поступово замінюється на звичайний раціон), дихальна гімнастика, лікувальна фізкультура, підтримують курси лікарських засобів.

Прогноз надзвичайно серйозний при гострих шлункових кровотечах. Легкі та помірні хронічні крововтрати, при адекватної терапії основних захворювань, в більшості випадків закінчуються сприятливо.