Хронічний ентерит – багатофакторна патологія тонкого кишечника, що характеризується запаленням відділу травної системи. При тривалому наявності хвороби можуть розвиватися серйозні наслідки – атрофія, гіпертрофія або склероз слизової оболонки кишечника. Тому так важливо вчасно починати лікування недуги.
Зміст
- 1 Причини
- 2 Симптоми
- 3 Діагностика
- 4 Лікування
- 4.1 Медикаментозна терапія
- 4.2 Засоби фізіотерапії
- 4.3 Харчування
- 5 Можливі ускладнення
- 6 Профілактичні заходи
Причини
До основних причин розвитку патології відносять наступне:
Симптоми
При підозрі на ентерит симптоми і лікування патології цікавлять багатьох пацієнтів. До ключових симптомів відносять болі в животі, мають переймоподібний характер, діарею і бурчання в животі. Такі прояви виникають після їжі. Кал, як правило, має рідку консистенцію, є об’ємним і неоформленим. Спорожнення кишечника зазвичай відбувається 1-3 рази на добу.
Деякі пацієнти стикаються з на запори, які чергуються з діареєю. Тривалий час основними є кишкові прояви. По мірі прогресування хвороби виникають порушення всмоктування. Їх головними ознаками є діарея, втрата ваги.
Значущі симптоми хронічного ентериту включають:
- Бурчання в животі;
- плескіт рідини в сліпій кишці;
- больові відчуття в тонкому кишечнику – це ознака виявляють при пальпації;
- відчуття переливання рідини в кишечнику.
Зазначені симптоми хронічного ентериту виникають приблизно у половині випадків даного захворювання. Хвороба присутня досить тривалий час.
За ступенем тяжкості виділяють кілька етапів розвитку недуги:
На замітку. Вірусні та бактеріальні патології люди з таким діагнозом переносять досить важко. Посилення стану спостерігається внаслідок порушення дієти, вживання спиртного, підвищених фізичних навантажень.
Діагностика
Щоб виявити хронічний ентерит у дітей і дорослих, проводиться комплексна діагностика. Для цього застосовують такі дослідження:
Лікування
Лікування хронічного ентериту підбирають залежно від ступеня патології. Під час рецидиву хвороби хворому рекомендовано постільний режим. Важливе значення має харчування. На додаток до збалансованого раціону призначають вітамінні препарати.
Медикаментозна терапія
При виявленні бактеріальної інфекції медикаментозне лікування обов’язково має включати антибіотики. Курс застосування ліків становить 5-15 діб. Конкретна тривалість залежить від складності недуги.
Щоб мінімізувати ризик виникнення складної форми дисбактеріозу, підключають сульфаніламіди. Тривалість застосування таких препаратів становить 10 діб.
Для відновлення мікрофлори кишечника застосовують кисломолочні продукти. Також можуть бути призначені спеціальні ліки – пробіотики або пребіотики. Їх потрібно приймати не менше 1 місяця.
Для активізації імунологічної реактивності організму, нормалізації водно-електролітного обміну та обсягу білкових елементів у крові використовують плазму, препарати крові, сольові розчини.
При появі алергічних реакцій або затяжний характер недуги можуть бути призначені глюкокортикоїди. Такі таблетки можуть використовуватися протягом 2-4 тижнів. Крім цього, проводиться лікування анаболічними засобами.
Також можуть бути рекомендовані жовчогінні препарати та засоби для зменшення кишкових спазмів. Якщо у пацієнта виникають порушення сну або висока збудливість, виписують транквілізатори.
Засоби фізіотерапії
Застосування методів фізіотерапії доцільно лише при мінімальній активності запального процесу. Даний спосіб лікування показаний і при дискінезії, порушення всмоктування або неправильної роботи шлунка, печінки, підшлункової залози.
До основних засобів фізіотерапії відносять:
- Індуктотермія;
- ультрафіолетове опромінення;
- мікрохвильова терапія;
- грязьові аплікації;
- парафінові й озокеритові аплікації.
Харчування
Дієта при хронічному ентериті є одним з ключових методів терапії недуги у дитини і дорослого. Саме порушення режиму харчування призводить до неефективності лікарських засобів і подальшого прогресування хвороби.
Якщо пацієнт лікується в умовах стаціонару, йому виписують кілька видів дієт – все залежить від стадії хвороби. На початковому етапі рекомендується дієта № 4. Її потрібно дотримуватися в період загострення – 4-5 діб. Потім на 1-2 місяці хворого переводять на режим харчування № 4б. Протягом усього періоду ремісії варто дотримуватися дієти № 4в.
В раціоні не повинно бути деяких овочів і фруктів. Під забороною знаходяться горіхи, прянощі, сухофрукти. Не варто вживати дріжджову випічку, молоко, бобові, жирну рибу і м’ясо.
У меню можуть бути солодкі яблука у вигляді пюре. Також добре їсти печені яблука і груші. Цілком допустимо включити в меню киселі. При цьому соки рекомендується на 50 % змішувати з водою.
Коли пацієнта випишуть з лікарні, його харчування повинно бути спрямоване на відновлення роботи тонкого кишечника, забезпечення організму корисними речовинами і нормалізацію обмінних процесів.
На замітку. При рецидиві патології рекомендується вживати рисовий або вівсяний кисіль. Також рекомендовано включити в раціон відвар шипшини і кисіль з чорниці.
Можливі ускладнення
Якщо вчасно не розпочати терапії, можуть розвиватися різні ускладнення. До них відносять наступне:
- Складні форми анемії;
- порушення харчування;
- збільшення обсягу жирів в печінці;
- набряклість;
- інфекційне ураження жовчних проток.
При несвоєчасному початку терапії є ризик загострення патології, лікувати яке можна тільки оперативним способом.
Профілактичні заходи
Щоб запобігти розвитку захворювання, необхідно дотримуватися рекомендації:
Хронічний ентерит – небезпечна патологія, яка може стати причиною негативних наслідків. Щоб уникнути цього, потрібно вчасно звертатися до лікаря і виконувати його призначення.
Якщо вам сподобалася стаття, пропонуємо написати відгук!
