Лікування діареї у дітей: список препаратів

Зміст

• 1 Що таке діарея?
• 2 Класифікація діареї у дітей
• 3 Лікування
  • 3.1 Медикаментозні засоби
  • 3.2 Народні методи
• 4 Дієта
  • 4.1 Дозволені страви
  • 4.2 Перелік забороненої їжі
• 5 Профілактика

Діарея – стан, коли людина страждає від частого та рідкого стільця. Воно вражає дітей і дорослих. Викликаний недуга недотриманням правил особистої гігієни, яке тягне за собою утворення вірусної інфекції. Грає роль і якість харчування: з’ївши щось «не те», хворий відчуває дискомфорт і потребу в частих походи в туалет. У статті буде розглянуто, як відбувається лікування діареї у дітей, які медичні та народні препарати при цьому застосовуються.

Що таке діарея?

У дитини, ледве з’явився на світ, система травлення ще до кінця не сформована. Остаточне її становлення відбувається лише до 3-5 років. Звідси випливає, що в різному віці норми стільця визначаються по-різному. Наявність рідкого стільця є нормальним для новонароджених, які перебувають на грудному вигодовуванні або на сумішах. Перші місяці життя дітки спорожняти кишечник до 10 разів на день, калові маси при цьому мають рідку консистенцію.

У міру фізіологічного розвитку мікросередовище кишкового тракту наповнюється корисними бактеріями, що виділяють ферменти. Тому кількість походів в туалет до рочку скорочується, і кал стає більш густим, щільним. Після рочки левова частка батьків переводить своїх чад на класичне харчування, в цьому випадку пронос вже не є нормою. Як діареї у цій ситуації виступають часті водянисті випорожнення, що виникають 5-7 разів на добу, мають неприємний різкий запах.

Причинних факторів прояви такого стану предостатньо: недотримання правил власної гігієни, ігнорування принципів правильного харчування годуючою матір’ю і самою дитиною, інша хвороба, що породила порушення роботи ШКТ як окремий симптом. Точну причину може визначити кваліфікований медик, провівши обстеження і взявши аналізи хворого. Він же займається і визначенням тактики лікування.

Класифікація діареї у дітей

Організацією ВООЗ був розроблений спеціальний документ, в якому проведена детальна класифікація цього стану. Складність діагностичного процесу полягає в тому, що діарея – це ознака численних хвороб, тому проводиться диференціальна діагностика між класичним проносом і іншими захворюваннями. Класифікаційні особливості базуються на механізмах дії цього стану і його відмітних ознаках.

Осмотична діарея. У цьому випадку спостерігається серйозне порушення всмоктування в ШКТ. У шлунку недостатньо добре формується харчова грудка, тому виникають труднощі з його просуванням.

Гіперкінетичний пронос. У цьому стані причиною є підвищена активність скорочень м’язів кишки. Характерно подібне явище для підвищеної кількості щитовидних гормонів і синдрому подразненого кишечника.

Экссудативное стан. Воно проявляється у разі кишкового запалення і в ході потрапляння в його просвіт рідини з кровоносної системи.

Секреторна діарея. У цьому випадку у кишкова простір відбувається проникнення надлишків рідини і сполук на основі натрію. Виникають труднощі в ліквідації проносу, навіть якщо малюк нічого не їсть. Викликають даний недуга вірусні мікроорганізми, які найбільш небезпечні для дітей.

Розрізняють види проносу і в залежності від тривалості, ступеня вираженості. Співвіднесення проносу з якимось конкретним видом відбувається тільки в ході інструментального обстеження, що включає здачу аналізів.

Лікування

Батьків, які зіткнулися з цією проблемою у дітей, хвилює питання, чому варто лікувати захворювання, щоб уникнути розвитку ускладнень. Існує кілька способів. Частіше за все комбінується класичний (медикаментозний) метод з ліками народної медицини, а також з дієтою. Терапія повинна бути націлена не на купірування основних ознак, а на видалення ключового причинного фактора, що викликав цей стан.

Медикаментозні засоби

Перше, що слід запропонувати дитині від цього неприємного захворювання – сольовий розчин. В аптеках пропонується велика кількість препаратів. Медики найчастіше призначають ЕНТЕРОДЕЗ, ГЛЮКОСАН, ГАСТРОЛІТ, РЕГІДРОН. Засоби реалізуються у пакетиках, для приготування вміст пачки розчиняється в кип’яченій воді і приймається залпом. З цими ж цілями даються й інші лікарські препарати:

• глюкозний розчин;
• кошти на основі парацетамолу у разі підвищення температури;
• сорбенти, виводять токсини і шлаки (вугілля, СМЕКТА, ПОЛІСОРБ);
• симптоматичні склади (ЛОПЕРАМІД, ИММОДИУМ);
• якщо заявили про собі інфекції кишкового характеру, дається антибіотик НЕВІГРАМОН, КАНАМІЦИН, ТІЄНАМ;
• застосовуються і засоби ферментної терапії – ФЕСТАЛ, ПАНКРЕАТИН, МЕЗИМ;
• іноді можуть знадобитися антигістамінні склади і знеболюючі ліки (ДРОТАВЕРИН, ПАПАВЕРИН).

Наведені ліки ефективні, але пити їх можна тільки за рекомендацією лікаря. Самолікування при діареї може обернутися ускладненнями і несприятливим прогнозом.

При діагностуванні серйозних хвороб, на тлі яких виник пронос, проводиться госпіталізація. При розвитку дисбактеріозу призначаються спеціалізовані засоби від проносу – ЕНТЕРОЛ, ЛІНЕКС. Вони покращують мікрофлору кишечника і сприяють швидкому одужанню.

Народні методи

Якщо діагностовано діарея у дітей, лікування в домашніх умовах теж використовується. Якщо відсутні інші небезпечні симптоми, і не є підозри на серйозні патології, можна застосовувати склади, перевірені часом.

Щоб запобігти зневоднення організму дитини, в домашніх умовах можна зробити цілюще розчин. Взяти 1 л води, 2 ст. л. цукру, ? ч. л. соди, солі. Поїти цією сумішшю дитини потрібно при сильному проносі по 2 ч. л. з періодичністю в 10-15 хв.

Протизапальні та антисептичні властивості володіють збори, в складі яких присутні лікарські трави. Найчастіше на практиці застосовується перцева м’ята, горець, ромашка, кмин, черемха.

Зупинити синдром роздратованого кишечника можна за допомогою відвару з сушених грушевих плодів. Для приготування взяти 1 ст. л. сировини залити 1 ст. води. Давати по половині склянки двічі на добу.

Допомагає і крохмальний розчин. Для його створення береться 1 ч. л. вихідної сировини і розбавляється ? ст. холодної води. Рецептура припускає додавання цукру за смаком.

Густий рисовий відвар – ще один перевірений засіб від проносу для діток. Потрібно зварити білий рис, і залишилася вода з нього не виливається, а приймається всередину.

Незважаючи на безневинність всіх наведених рецептів, терапія повинна проводитися з особливою обережністю, щоб уникнути шкоди для здоров’я, особливо, якщо мова йде про зцілення малюка.

Дієта

Додатково до медикаментозного і народному принципом терапії важливу роль відіграє організація правильного харчування. Результат приносить дробове харчування – часте споживання їжі малими порціями. Важливо дотримання балансу та тимчасове виключення з раціону деяких дратівливих продуктів, які провокують пронос.

Дозволені страви

Припустимо їсти при діареї наступні види продуктів та страв.

Сухарики, приготовані на основі пшеничного хліба.

Супи на знежиреному бульйоні з додаванням невеликої кількості крупи. Найкраще підійде рис, манка, яєчні пластівці, гречка.

З м’ясного асортименту можна споживати в їжу не так вже й багато видів їжі. Підійде яловичина, телятина, птах.

Що стосується риби, то слід віддавати перевагу нежирним сортам, приготованим на пару.

Молочні продукти низької жирності.

Омлет на пару або некруто варені яйця.

Кашки на воді. Для запобігання ускладнень на практиці використовується рис, гречка, вівсянка.

Соки на основі фруктів, крім сливи, абрикоса, винограду.

Якщо на якісь види страв у вашого малюка алергія, вживати їх в їжу категорично не можна!

Перелік забороненої їжі

Під час проносу слід утриматися від деяких видів страв, ось їх приблизний список.

Молочка, особливо жирна.

Кава, міцний чай.

Свіжі овочі, фрукти.

Спеції, прянощі (всі гостре).

Жирні наваристі супи і бульйони.

Солона їжа.

Продукти швидкого приготування.

Шкідливі солодощі (випічка, шоколад, газовані напої.

Таким чином, просто приймати препарати і сподіватися на зцілення недостатньо. Потрібно нормалізувати режим харчування і вдосконалювати якість споживаної їжі. Підхід до терапії повинен бути комплексним, включати в себе прийом медикаментів, призначених спеціалістом, використання народних рецептур, організацію харчування. Навіть після відновлення стільця треба продовжувати користуватися цими методиками протягом 2-3 днів.

Профілактика

Батькам варто зрозуміти, що пронос – це не невинне тимчасовий розлад, а симптом небезпечного захворювання або явище, яке може спричинити за собою серйозні наслідки. Тому ні в якому разі не можна ставитися до діареї легковажно. Одна справа, коли малюк просто щось з’їв і сходив в туалет, інша – коли пронос продовжується кілька днів, а причина не відома. Щоб уникнути будь-яких переживань в цьому відношенні, рекомендується дотримуватися комплекс заходів профілактики.

З ранніх років прищеплювати дитині хороші звички щодо правил особистої гігієни.

Термічно обробляти всі продукти (особливо тваринного походження), які споживаються малюком в їжу.

Давати смажені і мариновані види їжі з обережністю і зрідка.

Ретельно мити фрукти, ягоди, овочеві культури.

Пропонувати лише чисту питну воду (бутильовану або фільтровану).

Стежити за тим, щоб всі продукти, пропоновані малюкові, були свіжими і якісними.

Після кожної прогулянки на свіжому повітрі, ігри з тваринами, після походу в туалет змушувати юного непосиду мити руки з антибактеріальним милом.

Якщо дитина на ГВ, матері слід дотримуватись спеціальної дієти. А прикорм слід вводити грамотно і послідовно.

Батькам не рекомендується облизувати особисті речі малюка – соски, ложечки. Це може спровокувати занесення на них інфекції, яка потрапить в кишечник дитини.

Проводити заходи по зміцненню імунітету – зарядка, плавання, невелика загартування.

Створити затишну психологічну середу, виключає стресові стани.

Заборонити йому купання в громадських місцях – басейнах, відкритих водоймах.

Навіть дотримання всіх пунктів профілактики на 100% не дасть гарантії того, що малюк не «підчепить» цю болячку. Але цей підхід дозволить значно знизити ризикові фактори і уникнути хвороб, які тягнуть за собою діарею. Не важливо, в якому віці виник пронос у дитини 4 роки, у немовляти або у підлітка, в будь-якому випадку слід забезпечити комплексний підхід до терапії і постійно займатися профілактичними заходами.