Еозинофільний гастроентерит – захворювання хронічного характеру, що вражає слизову оболонку шлунка і кишечника. Патологія зустрічається вкрай рідко і найчастіше діагностується у людей старших 30 років.
Зміст
Причини
На жаль, еозинофільний гастроентерит відноситься до числа маловивчених хвороб. Тому сказати точно, чому розвивається еозинофільна інфільтрація в органах травлення, практично неможливо. Але в ході досліджень було виявлено, що у більшості пацієнтів в анамнезі є інші захворювання і стани. До них відносяться:
- бронхіальна астма;
- харчова алергія;
- аутоімунні хвороби;
- паразитарні патології;
- атопічні стану;
- спадкова схильність;
- захворювання крові.
Але також цей вид гастроентериту може з’явитися з-за інших патологій шлунково-кишкового тракту, які призводять до виникнення еозинофільної інфільтрації, наприклад, виразкова хвороба, хронічне запалення шлунка і дванадцятипалої кишки, хвороба Крона.
Симптоми
Еозинофільний гастроентерит – підступна патологія, для якої характерні періоди загострення і затишшя. Клінічні прояви захворювання залежать від ступеня ураження слизової оболонки органів ШЛУНКОВО-кишкового тракту.
Найчастіше розвивається запальна інфільтрація в антральному відділі шлунка, тонкої і дванадцятипалої кишці. Тому для захворювання характерні всі шлунково-кишкові симптоми:
- діарея;
- блювання;
- нудота;
- печія;
- метеоризм.
При великому ураженні слизової спостерігається анемія, втрата апетиту, виражена м’язова слабкість, набряки, запаморочення, зниження артеріального тиску, різке схуднення (анорексія).
Рада! Перераховані симптоми можуть вказувати на наявність іншої патології ШЛУНКОВО-кишкового тракту. Поставити правильний діагноз може тільки фахівець, до якого слід звернутися відразу після появи перших ознак.
Діагностика
Діагностика эозинофильного гастроентериту включає в себе цілий комплекс досліджень. Після огляду і опитування пацієнта лікар призначає пройти наступні діагностичні заходи:
- Лабораторні аналізи. Приблизно у 70% хворих у крові виявляють еозинофілію, а також спостерігається зниження гемоглобіну і альбуміну. А ось рівень імуноглобуліну Е, навпаки, підвищений. В аналізі калу виявляють слиз, приховану кров, гельмінти.
- Ендоскопія. Це дослідження є основоположною методикою. Вона дозволяє оцінити стан слизової (при патології спостерігаються ерозії, які можуть кровоточити) і провести забір тканини на дослідження.
- Рентгенографія. Цей метод застосовують для уточнення ступеня ураження. Як правило, проводять рентгеноконтрастную техніку.
- Гістологічне дослідження. Діагностика проводиться із застосуванням тканин шлунка або кишечника. При мікроскопії виявляються еозинофільна інфільтрація і набряк.
Лікування
Патологія вважається погано виліковної та ефективної терапії досі не існує. Практично всім хворим показаний періодичний прийом медикаментів і довічне дотримання рекомендацій фахівця.
Тому лікування эозинофильного гастроентериту вимагає індивідуального підходу до кожного пацієнта. Тільки в цьому випадку можна досягти стійкої ремісії.
Рада! Краще, якщо проводити терапію буде лікар гастроентеролог в кооперації. Але також може знадобитися консультація та інших фахівців – алерголога, пульмонолога.
Медичні препарати
Метою медикаментозної терапії є усунення симптомів захворювання, зниження активності гранулоцитів. Зазвичай для лікування використовують глюкокортикостероїди. Для досягнення ремісії потрібні короткі курси (7-10 днів) гормональної терапії, наприклад, часто використовують Преднізолон.
Препарат допомагає знизити запалення і активацію еозинофілів. У деяких випадках пацієнту показано довічний прийом підтримуючої дози. При анемії призначають препарати заліза, а при виявленні алергічної реакції – антигістамінні лікарські засоби. У профілактичних цілях застосовують інгібітори мастоцитів.
Народні засоби
Заспокоїти уражену слизову можна, застосовуючи засоби народної медицини. На жаль, цього методу терапії не під силу перемогти хворобу, але під силу усунути клінічні прояви, такі як діарея, здуття живота, печію, нудоту і т. п.
Для лікування застосовують рослинні відвари, які можна готувати з таких цілющих трав:
- м’ята перцева;
- ромашка;
- календула;
- звіробій;
- подорожник;
- кропива;
- деревій;
- плоди черемхи;
- пижмо;
- листя ожини;
- кора дуба.
Всі ці трави володіють загоюючою, протизапальну, знеболюючу, антибактеріальним і в’яжучим ефектом. Заварювати можна як одне рослина, так і декілька (збір) одночасно.
Дієта
Лікувальне харчування є важливою частиною терапії. Без дотримання дієти хворому буде складно домогтися стійкої ремісії. Вкрай важливо обмежити вживання потенційно небезпечних продуктів, які здатні викликати алергічні реакції.
Але також на час терапії з раціону слід виключити будь-яку шкідливу їжу (смажену, копчену, солону, жирну і т. д.), молочні продукти, хлібобулочні та ковбасні вироби, спиртні напої, свіжі фрукти і овочі.
Готувати продукти потрібно на пару, відварювати або запікати. У меню повинні входити тільки щадні продукти і страви з них. Каші і супи становлять основу раціону хворого. Під час загострення хвороби слід харчуватися часто і невеликими порціями. Переїдати ні в якому разі не можна.
Профілактика
Профілактичні заходи до кінця не розроблені, оскільки причини розвитку эозинофильного гастроентериту не вивчені. Як правило, слід обмежити вживання продуктів-алергенів і звертати увагу на проблеми травлення, що виникають на тлі атопічних хвороб. Але також лікар рекомендує дотримуватися правил профілактики гастроентериту:
- дотримуватися правил особистої гігієни;
- ретельно мити продукти перед їх вживанням;
- своєчасно лікувати захворювання ШКТ;
- намагатися дотримуватися правильного харчування;
- відмовитися від шкідливих звичок;
- уникати стресів та емоційного перенапруження;
- зміцнювати імунну систему.
Прогноз захворювання неоднозначний, він залежить від перебігу та ступеня ураження слизової шлунка. У більшості випадків при своєчасній терапії вдається досягти стійкої ремісії, коли симптоми хвороби не турбують людину тривалий час.
Важкий перебіг эозинофильного гастроентериту загрожує розвитком небезпечних ускладнень (перфорація, стеноз), які вимагають негайного хірургічного втручання. Тому не слід відкладати візиту до лікаря при появі перших симптомів.
