Таке захворювання пілоричного відділу шлунка, як пілороспазм у дорослих зустрічається рідко. Він більше проявляється у новонароджених і немовлят. Непрохідність пілоричного сфінктера відбувається за спастичної роботи м’язів. По мірі дозрівання нервової системи і органів травлення це захворювання, при дотриманні рекомендацій гастроентеролога, проходить.
Етіологія і патогенез патології
Первинний пілороспазм у новонароджених і немовлят виникає з таких причин:
- інфекційні захворювання під час вагітності;
- фетоплацентарна недостатність і гіпоксія плоду;
- пошкодження, викликані важкими пологами;
- порушення мозкового кровообігу;
- незрілість ЦНС та ШКТ.
Первинний пілороспазм у дітей і дорослих розвивається при наступних факторах:
- неврологічні відхилення;
- вплив токсинів;
- порушення вегетативної системи;
- нестача вітамінів, особливо групи В;
- стреси, хронічна втома від надлишку розумових або фізичних навантажень.
Вторинний пілороспазм у грудних дітей не спостерігається. Такий вид непрохідності шлунка спостерігається у дорослих як наслідок наступних захворювань:
Непрохідність органу може бути викликана розвитком холециститу.
- спайкова хвороба;
- виразка воротаря;
- гастрит з підвищеною кислотністю;
- холецистит і інші захворювання жовчних шляхів;
- хвороба Крона;
- коліт;
- запалення жіночих статевих органів або сечового міхура.
Не можна запускати цю патологію, так як м’язи пілоричного відділу гіпертрофуються і відбувається заміна сполучної м’язової тканини. Під час спазму шлунку доводиться скорочуватися сильніше, щоб просунути їжу. В результаті активного скорочення м’язів шлунка їжа, не знайшовши виходу через воротар, виштовхується через кардіальний сфінктер. Виникають блювотні позиви і зригування, після якого поліпшується самопочуття.
Симптоми хвороби
У немовляти спазм шлунка супроводжується рясним зригуванням. Але цей процес у немовляти відбувається і з інших причин. Симптоматика пилороспазма у дітей раннього віку проявляється у зригування молоком або сирною масою в проміжку 2 годин після годування. Іноді воно відбувається стрімко, «фонтаном» та у великій кількості. Крім цього, існують і інші ознаки:
- поганий набір ваги;
- коліки, болі в животику;
- неспокій, плач, поганий сон.
У дорослих симптоми відрізняються і проявляються в наступному вигляді:
У дорослої людини може спостерігатися різке зниження маси тіла.
- колючий біль у шлунку;
- різке зменшення у вазі, занепад сил;
- відчуття переповненого шлунка;
- блювотні позиви, відрижка;
- довільне сечовипускання після больових відчуттів в області шлунка — «сечової криз».
При загостренні пилороспазма спостерігається блювота з неприємним затхлим запахом. Він викликаний тривалим застоєм їжі в шлунку. В сечі і блювотних масах виходить сіль і відбувається зневоднення організму. Людина відчуває загальну слабкість. Погіршення свідчить про настання стадії стенозу. Потрібно термінове лікування.
Пілоростеноз у дітей до 1 року проявляється в погіршенні стану, блювання частішає, мокрих пелюшок стає менше, а стілець приймає темний колір. Дитина швидко стомлюється, багато плаче. Відригує практично все молоко. Тривожний сигнал — синдром «пісочного годинника», коли гіпертрофія м’язів шлунка видно. Під грудною кліткою спостерігається 2 горба, між якими звуження.
Яка діагностика при підозрі на пілороспазм?
За одним симптомів лікар не поставить діагноз, адже ряд хвороб шлунка та ШЛУНКОВО-кишкового тракту мають схожі прояви. Для встановлення пилороспазма проводять наступні інструментальні процедури:
- рентген шлунка зі спеціальною рідиною;
- ендоскопічний огляд;
- УЗД.
Гастроентеролог призначає аналізи у випадках підозри на загострення захворювання. На ранніх стадіях склад сечі і крові не змінюється.
Як відбувається лікування?
У дорослих і дітей
Вживання достатньої кількості води допоможе уникнути надмірної втрати.
Доктор прописує дієту, в якій заборонено їсти гостру, жирну, кислу і копчену їжу, продукти з вмістом грубої клітковини. Щоб уникнути втрати рідини, що вживається багато чистої води. Хворому потрібен відпочинок. Існує спеціальні вправи і правильне дихання при пилороспазме. Вони заспокоюють і зміцнюють нервову систему. Медикаменти, призначені лікарем, знімуть спазми, заспокоять, знімуть тонус м’язів пілоричного відділу. Але лікарські засоби використовують в важких випадках.
У новонароджених і немовлят
Пілороспазм у немовлят проходить до 6 місяців, коли нервова і травна системи зміцнюються. Щоб запобігти зригування, перед годуванням дають 1 ложку каші або спеціальної суміші-антирефлюкс. Годують невеликими порціями, а після рекомендують потримати дитину в положенні «стовпчик». Повинен вийти повітря, який малюк проковтнув під час їжі.
Щоб подолати симптоми, робиться масаж живота обережними щипками навколо пупка і погладжуваннями долоні за годинниковою стрілкою. Перед кожним прийомом їжі дитини перевертають на живіт протягом 5-10 хвилин. В ліжко укладають так, щоб головка знаходилася вище тіла за допомогою складеного рушники або щільною пелюшки. Спати маляті краще на боці.
При тривалому перебігу пилороспазма і погіршення стану наказують заспокійливі препарати на основі трав валеріани та пустирника. Якщо це лікування не допомагає, і патологія прогресує до пілоростеноза — потрібне оперативне втручання. Це — єдино можливий вихід. Якщо у дитини з народження діагностували пілоростеноз — потрібна невідкладна операція.
Післяопераційний період
Наприкінці першої післяопераційної тижні малюка знову переводять на грудне вигодовування.
Щоб реабілітація малюка пройшла успішно потрібно забезпечити такі умови:
- постільний режим;
- систематичним догляд;
- правильне годування.
У цей період дитина повинна багато відпочивати, щоб відновити сили. Обробляються післяопераційні шви і проводять спостереження за раною. У разі будь-яких змін (почервоніння, гній, підвищення температури) зв’язуються з доктором. Годування наростаюче і за графіком, спочатку зцідженим молоком, а до кінця тижня після операції дають груди. Починають з 30 мл і збільшують дозу на 10 мл Інтервал між годуванням становить 2 години.
Висновок
Правильно визначить пілороспазм обстеження, а дотримання рекомендацій лікаря прискорить одужання. Батькам варто слідкувати за самопочуттям дитини. Адже своєчасне виявлення захворювання зменшує можливість оперативного втручання. Пілоростеноз буває уродженим і сучасна діагностика виявляє його вже в перші дні життя малюка.
