Інвазивні методи дослідження займають важливе місце в обстеженні пацієнтів із захворюваннями органів травлення. ФГС, ЕГДС і ФГДС — це ті методики, що проводяться хворим. Можна сказати, що між ними немає різниці, оскільки апарат той самий. Але ці види дослідження мають відмінності в інформативності, показання до застосування і інших факторах.
Порівняння
Фіброгастроскопія передбачає використання апарату для дослідження стінок шлунка. Ця методика включає проведення зонда не далі воротного відділу. За рахунок ФГС можна визначити виразкові та інші ураження слизової, взяти матеріал тканини для біопсії і зішкріб епітеліального покриву. При цьому довжина зонда відповідає такому від ротової порожнини до мечоподібного відростка.
Процедура дозволить провести дослідження верхніх відділів шлунка.
Фіброгастродуоденоскопія — це більш розширений спосіб огляду органів травлення. За допомогою нього можна оглянути не тільки шлунок, але і 12-палу кишку. Показання більш широкі, відмінність полягає в тому, що, використовуючи цю методику, можна досліджувати тонкий кишечник і робити висновки про діагноз та подальшому лікуванні, взявши до уваги різні структури травного тракту.
Дослідження стравоходу, шлунка і верхнього відділу 12-палої кишки однією методикою має назву езофагогастродуоденоскопія. При цьому зонд повільно просовують у стравоході, обстежуючи всі стінки, при потребі беруть біопсію або зішкріб. Довжина апарату дозволяє пройти нижче до верхнього відділу тонкої кишки. Існує ряд свідчень використання цієї методики.
Якщо вибирати ФГС або ФГДС, лікарі схиляються до того варіанту, що буде більш інформативним для конкретного пацієнта.
Свідчення
Процедури призначаються при станах, описаних у таблиці:
| Біль в епігастрії, дискомфорт, порушення виділень | Відрижка, печіння в грудях | Хворобливі відчуття в області пупка і нижче |
| Ознаки кровотечі з шлунка: блювання кров’ю, мелена | Відчуття перешкоди в стравоході при проходженні їжі | Виразка дванадцятипалої кишки в анамнезі або підозра на її освіту |
| Підозра на рак | Пухлинні утворення стінки стравоходу | Захворювання підшлункової залози, жовчного міхура, печінки |
| Контроль ефективності лікування при гастриті або виразці | Порушення нормального травлення неясної етіології | Обтяжений спадковий анамнез з приводу виразкових утворень в дванадцятипалої кишки |
| Профілактичне обстеження після видалення пухлин | Біопсія тканини стравоходу і зішкріб слизової оболонки для виявлення атипових утворень | Підготовка до хірургічного втручання |
| Диспепсичні прояви | Підозра на чужорідні тіла в стравоході | Щорічний огляд хворих з діагнозом «хронічна виразка 12-палої кишки» |
Також до методів ендоскопії відноситься колоноскопія. Сенс діагностики такий же — введення зонда в кишечник з наступним оглядом стінки, взяття біопсії і зіскрібка. Але при колоноскопії використовують інший діаметр зонда, який вводять через анальний сфінктер. Показання до проведення — патологічні та органічні зміни товстої кишки.
Підготовка до обстеження
Кілька днів до процедури рекомендовано вживати тільки легкозасвоювану їжу.
ФГС і ФГДС вимагає підготовки пацієнта до дослідження. Частіше ФГДС його проводять вранці, тому що необхідно, щоб за 6-8 годин пацієнт не приймав їжу. За 60 хвилин до процедури не можна палити. Якщо немає особливих порушень, ФГДС роблять без наркозу, оскільки вона практично безболісна. При значному страху пацієнта або супутніх захворюваннях, застосовують загальний наркоз. Всім досліджуваним використовують місцеве зрошення слизової оболонки ротової порожнини розчином «Лідокаїну», щоб зменшити блювотний рефлекс і забезпечити проходження зонда по травній трубці. Різниці в підготовці до діагностичній процедурі між ФГС, ФГДС та ЭФГС немає.
Проведення
Положення хворого повинно бути лежачи на лівому боці. Після обробки ротової порожнини анестетиком вводять зонд ФГДС. Перш, ніж проводити процедуру, потрібно визначитися з її метою — вона діагностична або лікувальна — щоб по черзі проводити всі етапи. Езофагогастроскопія з метою діагностики включає 2 пункту: спочатку огляд стравоходу, потім — шлунка.
Існує езофагоскопія — введення зонда тільки в стравохід.
Отщип на біопсію дозволить провести більш детальні дослідження.
Мета гастроскопії — огляд внутрішньої стінки шлунка, якщо треба — взяти матеріал для біопсії або зішкріб. При ФГДС здійснюють 2 етапи: спочатку, як у ФГС, з наступним просуванням зонда в дванадцятипалу кишку і обстеженням її стінок, великого і маленького сосочка. Це болючіше, оскільки шлунок від тонкого кишечника відділяється сфінктером, через який апарат повинен пройти. Також використовують метод дослідження викиду жовчі в 12-палу кишку. Для цього хворий вживає жовчогінний сніданок, після чого проводять ФГДС і вивчають реактивність виділення жовчі.
Протипоказання
До них відносяться:
- гемофілія;
- кровотеча;
- психічні захворювання;
- гіпертонічна хвороба в стадії декомпенсації;
- порушення роботи серцево-судинної системи.
Різниця
ФГС і ФГДС відрізняє лише одне — показання і рівень проходження по травному тракту. Апарат, зонд, підготовчі процедури, схема проведення і протипоказання у них схожі. ФГДС проводиться в 2 етапи: спершу потрібно досліджувати шлунок, а потім — 12-палу кишку. ФГС відрізняється від ФГДС тим, що досліджується лише один відділ травного тракту.
