Зміст
- Атрезія дванадцятипалої кишки
- Патологія тонкого кишечника
- Атрезія прямої кишки
- Атрезія товстої кишки
Атрезія (зрощення, облітерація) кишечника являє собою вроджену патологію розвитку шлунково-кишкового тракту дитини, що полягає у відсутності просвіту на одному з його ділянок.
В залежності від розташування патології виділяють кілька різновидів атрезії:
- пілорична – розташована безпосередньо після шлунка;
- атрезія 12-палої кишки – знаходиться в самому початку тонкого кишечника;
- атрезія тонкої кишки – ділянка розташована між верхньою і нижньою частиною тонкого кишечника;
- атрезія клубової кишки;
- атрезія товстої кишки – діагностується в районі прямої кишки і анального отвору.
Атрезія дванадцятипалої кишки
Атрезія 12-палої кишки формується на другому – третьому гестаційному місяці. Для патології типово повне закриття просвіту кишкової трубки. При цьому відбувається значне розширення її проксимального кінця, здатного за своїми обсягами досягати розмірів шлунка. При цьому дистально розташовані петлі кишечника мають малий діаметр і спаяні між собою.
На атрезія дванадцятипалої кишки можуть вказувати наступні ознаки:
- зригування навколоплідними водами;
- після годування у дитини розвивається блювання з домішками жовчі. Пояснюється це тим, що зрощення кишечника розташоване нижче фатерова сосочка;
- живіт при пальпації безболісний і м’який, візуально – втягнутий;
- при облітерації 12-палої кишки спостерігається відходження первородного калу, але потім стілець повністю припиняється;
- у перші добу – дві після народження немовля залишається спокійним – загальний стан дитини нормальний. Пізніше у нього розвиваються ознаки токсикозу і виснаження: пропадає жировий прошарок, риси обличчя загострюються, шкіра стає сухою;
- розвивається аспіраційна пневмонія.
При відсутності лікування дитина гине протягом 1,5 тижнів від виснаження і прогресуючою пневмонії.
Діагностика та лікування
Для уточнення попереднього діагнозу використовується методика рентгенографії. На знімку чітко видно газові бульбашки, розташовані в шлунку і дванадцятипалої кишці. При цьому кишкові петлі залишаються вільними. Для отримання більш точного зображення використовується методика контрастування.
На рентгенівському знімку досить чітко простежується відсутність ділянки дванадцятипалої кишки
Додатково проводиться диференціальна діагностика з іншими вродженими аномаліями, зокрема, кільцеподібним панкреасом. Лікування патології припускає негайне оперативне втручання. Тип залежить від місця розташування атрезії щодо фатерова сосочка.
При заращении ШКТ проводиться накладення дуоденоеюноанастомоза, якщо облітерація розташована вище, то виконується гастроэнтероанастомоз. Після операції у дитини досить тривалий час можуть спостерігатися ознаки дисфункції 12-палої кишки – зригування і блювання.
Патологія тонкого кишечника
Атрезія тонкого відділу кишечника у новонароджених діагностується найчастіше у нижньому відділі клубової кишки. Дещо рідше зустрічається у верхніх відділах ШКТ. У деяких випадках причиною непрохідності кишкової трубки стає наявність мембранозної перегородки.
При атрезії тонкої кишки у новонародженого формується досить характерна клінічна картина:
- у дитини розвивається нестримне блювання з домішками крові, жовчі, пізніше з’являються домішки калових мас;
- відходження меконію не спостерігається;
- після годування значно посилюється перистальтика кишечника, добре помітна через черевну стінку;
- відбувається здуття живота на фоні зменшення виділюваної сечі, аж до повного припинення її відходження;
- блювота стає причиною розвитку токсикозу і швидкої втрати ваги, незважаючи на хороший апетит.
Симптоми атрезії тонкого кишечнику з’являються в першу добу життя немовляти
Різке западіння черевної стінки вказує на стався розрив кишечника. Стан новонародженого різко погіршується, шкірні покриви набувають характерний сіро-зелений колір.
Основна методика діагностики патології – рентгенологічне дослідження. Якщо крім характерного газового міхура розрізняються ще кілька бульбашок з рівнем, то місце розташування атрезії – верхні відділи ШЛУНКОВО-кишкового тракту.
Численні повітряні бульбашки з рівнями рідини стають ознакою атрезії, що локалізується в нижньому відділі клубової кишки або самому початку товстого відділу кишечника. В ході рентгенології категорично заборонено використання барієвої каші пероральним способом.
Препарат сприяє значного розтягнення кишечника, збільшуючи ризик перфорації, а також посилює блювотні позиви.
Захворювання має поганий прогноз, але у доношених дітей при рано проведеної операції і малій кількості атрезий він поліпшується. Оперативне втручання рекомендовано відразу після виявлення патології.
Атрезія прямої кишки
Атрезія прямої кишки являє собою вроджену патологію, що характеризується недорозвиненням відхідника (ануса). Найчастіше аномалія діагностується у хлопчиків. Захворювання потребує екстреної хірургічної коригування, проведеної протягом першої доби після народження.
Патологія формується в ранньому антенатальному періоді (з 12 по 29 гестационную тиждень) і обумовлена порушеннями розвитку плода. Стан характеризується відсутністю отвори на проктодеуме (поглиблення на задньому кінці тулуба зародка, яке потім стає анусом), а також не поділом клоаки.
Класифікація
Атрезія прямої кишки прийнято розділяти:
- на високу (надлеваторную);
- середню;
- низьку (подлеваторную).
Друга класифікація патології ділить атрезія прямої кишки на тотальну (відбувається повне заращіваніе просвіту кишкової трубки, без свища), зустрічається тільки в 10% всіх діагностованих випадків, і свіщевої формат, на який приходять інші 90%.
Кишкові анастомози
Свищева форма атрезії прямої кишки буває наступних типів:
- патологічний канал виводиться в органи сечовидільної системи;
- свищі виходять в статеву систему;
- безпосередньо в промежину.
Симптоматика
Перші клінічні ознаки патології формуються через 12 годин після народження дитини – він стає неспокійним, погано спить, відмовляється брати груди і практично постійно тужиться. До кінця першої доби життя з’являється симптоматика непрохідності кишечника: відсутність меконію; дитини починає здутися животик – спостерігається сильне здуття живота.
Відкривається блювання, у складі якої присутній жовч і кал, з’являються ознаки інтоксикації і зневоднення. Якщо немовля найближчим часом не отримає кваліфікованої медичної допомоги, то загине від прориву кишки і подальшого перитоніту.
При низькій атрезії прямої кишки замість анального отвору у дитини відмічається невелике воронкоподібне заглиблення. Іноді воно повністю відсутня.
У деяких випадках аномалія проявляється, як заращіваніе кишки і тоді задньопрохідний отвір просто перекрито плівкою, крізь яку добре проглядається накопичився меконій. Ознакою даної форми патології стає випинання заднього проходу під час напруги, так званий синдром «поштовху». При високій, надлеваторной атрезії, він відсутній.
Після народження всі діти без винятку проходять перевірку на вроджені аномалії. Обов’язковому огляду піддається і область анала. У разі патології замість ануса у дитини буде матися невелике поглиблення.
Медикам важливо визначити ступінь тяжкості патології. Якщо у дитини відсутня тільки анус, а сама кишка повноцінно розвинена, то під час плачу у дитини в районі анального отвору спостерігається випинання.
Свищі, що виходять в сечовидільну систему, діагностується в більшій частині випадків у немовлят чоловічої статі. У дівчаток цей різновид атрезії зустрічається набагато рідше. Ознакою патології стає присутність в сечі часток меконію, а при напруженні з сечовипускального каналу виходять гази.
Попадання вмісту кишечника в сечовивідні шляхи стає причиною розвитку циститів, пієлонефриту, уросепсису.
Ознакою нориці товстої кишки, що має вихід в вагіну, стає виділення первородного калу через статеву щілину. Гостра кишкова непрохідність при цьому форматі атрезії не розвивається, але вихід фекалій подібним чином призводить до формування вульвіту і різних запалень сечовидільної системи.
Ще один варіант відкриття свища – область промежини. Найчастіше аномальний канал формується поруч з заднепроходным отвором, мошонкою або на підставі пеніса. Вчинення нормального акту дефекації також неможливо, тому у немовляти в найближчі години з’являється симптоматика непрохідності кишечника.
Діагностика та лікування
Для діагностування атрезії дитині призначається рентгенологічне дослідження. В деяких випадках цілком достатньо пальпирования прямої кишки, в ході якої лікар наштовхується на перешкоду.
Лікування атрезії прямої кишки можливо виключно хірургічним шляхом. Малюкам з подлеваторной (низької) атрезією прямої кишки виконується промежинна пластику. При середній і високій формі патології в хід оперативного втручання формується кінцева колостома (висновок частини ободової або сигмовидної кишки на ліву сторону живота) з подальшою корекцією.
Прооперований з приводу атрезії кишечника немовля з виведеною колостомою
Після хірургічного лікування середніх і високих атрезий у дітей часто розвивається нетримання калу. Прогноз при відсутності адекватної терапії несприятливий: загибель дитини настає на п’яту – шосту добу після народження. Але і вчасно проведена операція не є гарантією повного одужання. Повноцінно функціонувати кишечник починає тільки у 30% прооперованих немовлят.
Атрезія товстої кишки
Атрезія товстої кишки характеризуються повною непрохідністю даного відділу кишечника. Зустрічається патологія вкрай рідко і складає всього 2% від усіх діагностованих випадків атрезії кишечника. Причиною формування аномалії вважається внутрішньоутробне некротізірованіе ділянки товстої кишки в результаті патологічних станів, зокрема, завороту.
Ознаки атрезії товстої кишки формуються у немовляти на другу – третю добу. Це неприборкана блювота, містить домішки меконію, здуття живота. При візуальному огляді можна помітити розтягнуті петлі кишечника, що проступають через черевну стінку.
Діагностика включає обов’язкову рентгенографію. На знімку чітко видно численні газові бульбашки з горизонтальними рівнями рідини. Петлі кишечника розтягнуті, а сам нефункціонуючий відрізок кишки виглядає як тонкий шнур.
Атрезированный ділянка може бути діагностовано на будь-якому з ділянок товстої кишки
Хірургічне лікування патології і полягає у видаленні атрезированного ділянки кишечника з наступним накладенням товстокишковій анастомы. У разі розриву кишки і розвитку перитоніту можлива установка проксимальної колостоми.
Атрезія кишечника – одна з найскладніших аномалій формування кишкового тракту. Після діагностування патології немовля потребує екстреного хірургічного втручання. В іншому випадку захворювання має вкрай несприятливий прогноз.
