Таке явище, як аспірація шлункового вмісту в дихальні шляхи частіше виникає внаслідок введення в організм анестезії, що більш ніж у половині випадків закінчується летальним результатом. Спровокувати патологічний стан здатні захворювання органів травлення та глотки. Аспірація відноситься до дуже небезпечним явищам, тому вимагає негайного лікарського втручання.
Чому виникає?
Основні причини, по яким відбувається вдихання вмісту шлунка, прийнято поділяти на 3 групи. До першої належать недуги, які провокують збільшення обсягів шлунка, а також внутрішнього тиску органу (обструкція воротаря). Нерідко провокуючим чинником служить скупчення рідини в черевній порожнині, що досягає позначки в 25 л. Подібний стан спостерігається при цирозі печінки та онкології органів травлення.
Друга група представляє патології, які призводять до забросу їжі або блювотних мас в глотку. До них можна віднести грижові освіти, що вражають стравохідний отвір діафрагми. А також провокуючим фактором стає діагностика органів шлунково-кишкового тракту за допомогою гастроскопа. До останньої групи відносяться порушення функціональності глотки, що відзначається при загальній анестезії або несвідомому стані (кома), при яких занедбаність вмісту шлунку в трахеї відбувається безперешкодно.
Майже у половини хворих з діагнозом аспірація настає летальний результат.
Симптоматика
Прискорене серцебиття відноситься до основних ознак патологічного стану.
Клінічна картина аспірації може бути різноманітною, залежно від першопричини виникнення і кількості закидання вмісту. До основних симптомів патологічного стану відносяться:
- блювотні позиви;
- домішка жовчі в трахеальном ексудаті;
- асфіксія (судорожні дихальні рухи);
- хрипи при видосі;
- набряки дихальних шляхів;
- прискорене серцебиття;
- кисневе голодування;
- видихання кисню замість вуглекислого газу;
- в’язкість слинних виділень;
- лихоманка.
Аспірація стає причиною розвитку легеневої інфекції, що відзначається через кілька днів після нападу. При цьому загальне самопочуття хворого помітно погіршується. Відзначається стрімке підвищення температури тіла, кашель, утруднене дихання, хрипи і свист під час дихання, слабкість і запаморочення, що вказує на загальну інтоксикацію організму. У багатьох хворих розвивається значуще підвищення рівня лейкоцитів у крові.
Діагностика
Аналіз мокротиння проводять для визначення наявності інфекції в органах дихання.
Нерідко діагноз аспірація ставиться шляхом виключення або ж коли медичний персонал спостерігає основні ознаки такого стану. У половині випадків рентгенографія, як метод дослідження не є інформативним. Для визначення наявності інфекції або патогенних мікроорганізмів в органах дихання проводиться бак посів або аналіз виділяється ексудату (мокротиння). В обов’язковому порядку береться проба для виявлення патологічної мікрофлори в шлунку і рівня кислотності соку. При необхідності проводиться огляд і оцінка стану слизового шару трахеї, бронхів і трахеального дерева — бронхоскопія. В обов’язковому порядку береться аналіз крові, що встановлює наявність запального процесу і рівень лейкоцитів.
Способи лікування
При догляді за пацієнтом, який знаходиться в зоні ризику виникнення аспірації, його потрібно розмістити в положенні лежачи на боці з трохи опущеною головою. У період годування хворого важливо піднімати. Якщо людина знаходиться в несвідомому стані, виникає необхідність введення ендотрахеальної трубки. Якщо аспірація виникає при інтубації, проводиться відсмоктування блювотних мас до початку вентиляційних заходів. При вдиханні частинок твердої консистенції проводиться бронхоскопія.
При підвищеному рівні кислотності шлункового соку, викид якого відбувається в дихальні шляхи, може призвести до подразнення і набряклості слизової, що ускладнює дихальний процес. У такому разі проводиться корекція введення рідини і призначається медикаментозна терапія. Застосовують наступні препарати:
Еуфілін використовується в медикаментозній терапії.
- «Еуфілін»;
- «Орципреналін».
Щоб мінімізувати негативний вплив шлункового соку і знизити вираженість негативної симптоматики застосовують глюкокортикоїди. З профілактичною метою призначають такі препарати, як «Ранітидин» і «Циметидин», що запобігають виразкові освіти. При поширенні легеневої інфекції застосовується антибактеріальна терапія. Антибіотик підбирається згідно з результатами аналізів, що визначають збудник. Профілактичне застосування такого роду засобів, відзначається при викиді калових мас під час аспірації.
