Антибіотики при холециститі, лікування при запаленні жовчного міхура

Зміст

• З якими збудниками доведеться «боротися» антибіотиків?
• При якому холециститі антибіотики не показані?
• Як визначають показання до призначення антибіотиків?
• Правила лікування антибіотиками
• Які антибіотики потрібні при холециститі?
• Застосування комбінованого лікування
• Якихось ускладнень слід побоюватися при лікуванні антибіотиками?

На жовчний міхур по його локалізації, анатомічним і функціональним зв’язкам поширюється запалення кишківника, печінки, шлунка контактним шляхом. Можливий занос інфекції з віддалених вогнищ з кров’ю при хронічному тонзиліті, каріозних зубах, гаймориті. Причиною холециститу найчастіше бувають бактерії, рідше – грибки, віруси. Особливої уваги заслуговує активізація умовно патогенної флори.

Антибіотики при холециститі входять в обов’язкову схему лікувальних заходів. Препарати цієї групи призначаються лікарем в залежності від виду збудника, тяжкості стану пацієнта. Від того, які антибактеріальні засоби використовуються в лікуванні, залежить можливість ускладнень, переходу запального гострого процесу в хронічний перебіг.

З якими збудниками доведеться «боротися» антибіотиків?

Дослідження вмісту жовчного міхура у пацієнтів з клінічними проявами холециститу показують наявність росту бактеріальної мікрофлори у 1/3 хворих в першу добу захворювання або загострення, а через три доби – у 80%.

Найбільш поширеними збудниками холециститу при інфікуванні з кишечника є:

• ентерокок;
• кишкова паличка.

Якщо є віддалений хронічний вогнище, то з нього через лімфу та кров в жовчний міхур потрапляють:

• стафілококи;
• стрептококи;
• клебсієли.

Рідше зустрічаються:

• бактероїди;
• клостридії.

До дуже рідкісних збудників відносять:

• протей;
• черевно-тифозну і паратифозную паличку;
• грибки Кандіда.

У 1/10 частини пацієнтів хронічний холецистит викликають віруси гепатиту В і С на тлі або після активного процесу в печінці. При виборі препарату слід враховувати, що при хронічному некалькульозному перебігу запалення в жовчному міхурі часто виявляється змішана флора.

У виникненні хронічного холециститу приділяється значення паразитарному зараження:

• опісторхоз;
• аскаридами.

Вони проникають в жовчні ходи і бульбашка, викликають застій жовчі в протоках печінки з подальшим реактивним запаленням.

Лямблії в даний час розглядаються як засіб поразки:

• у 5 разів підсилює заразні властивості кишкової палички;
• знижує імунітет;
• викликає порушення функції жовчовивідних шляхів.

Але їх не вважають збудниками холециститу, тому що:

• лямблії не можуть жити довго в міхурі, гинуть в жовчі;
• дуже ймовірно, що надходять вони з дванадцятипалої кишки;
• не отримано морфологічних результатів, доводять проникнення в стінку жовчного міхура.

Роль лямблій зводиться до підтримки запалення

Кращим антибіотиком слід вважати той, який:

• максимально чутливий до виявленої флорі;
• при надходженні в організм здатний проникати в міхур і накопичуватися в жовчі.

При якому холециститі антибіотики не показані?

У розпізнаванні причин запалення жовчного міхура обов’язково враховується стан підшлункової залози. Справа в тому, що при хронічному панкреатиті порушення виробництва ферментів призводить до недостатнього змиканню сфінктера Одді та підвищення тиску в дванадцятипалій кишці.

В таких умовах утворюється дуоденобилиарный рефлюкс (закидання вмісту дванадцятипалої кишки в жовчний міхур). Активовані ферменти підшлункової залози викликають небактериальное запалення, «ферментативний холецистит». Подібний варіант не вимагає обов’язкового курсу антибіотиків.

Рефлюксний механізм потрібно враховувати, як причину застою жовчі, зростання можливості проникнення інфекції

Як визначають показання до призначення антибіотиків?

Показання до застосування антибіотиків з’ясовуються починаючи з розпитування та огляду пацієнта. Зазвичай хворого турбують:

• непостійні, але досить інтенсивні болі в підребер’ї праворуч;
• кольки по ходу кишечника;
• частий рідкий стілець;
• нудота, можливе блювання;
• температура підвищена більше 38 градусів.

При огляді лікар виявляє болісність у правому підребер’ї, іноді пальпує збільшений жовчний міхур.

В аналізах крові виявляють:

• лейкоцитоз зі зрушенням формули вліво;
• зростання ШОЕ.

Рішення про доцільність застосування антибіотиків, підборі дозування та шляху введення ліків приймає тільки лікар. Звертаємо увагу на велику шкоду самолікування.

Правила лікування антибіотиками

У своєму виборі лікар керується певними вимогами щодо лікування антибіотиками.

Найкраще призначати препарат з доведеною чутливістю до виявленого збудника холециститу. При відсутності часу або можливості дочекатися результатів бак. аналізу застосовувати антибіотики широкого спектра дії, потім при отриманні висновку та неефективності попередньої терапії замінити на інший.

Дозу розраховують виходячи з тяжкості стану пацієнта, віку і ваги.

Перевагою користується внутрішньовенний і внутрішньом’язовий шлях введення. Приймати таблетки на фоні блювання та диспепсії не можна.

Курс лікування повинен становити не менше 7-10 днів. Переривання і подовження однаково шкідливо і загрожує розвитком стійких форм збудників.

На фоні антибіотикотерапії обов’язково призначати вітаміни (групи В, С). Будучи коферментами у багатьох біохімічних процесах організму, ці засоби надають підтримує протизапальну дію.

При наявності змішаної флори, супутніх хронічних захворювань можливе призначення комбінацій антибіотиків з іншими препаратами. При цьому слід враховувати протипоказання і сумісність.

Перед початком антибіотикотерапії обов’язково необхідно поставити внутрішньошкірну пробу для виявлення підвищеної чутливості організму

Які антибіотики потрібні при холециститі?

Найбільш ефективною дією при холециститі мають такі препарати. Еритроміцин – фармакологічна група макролідів, за дії близька до пеніцилінів, сповільнює розмноження стрептококів і стафілококів.

Дає перехресне алергічну реакцію з іншими препаратами групи (Олеандоміцин), посилюється тетрациклінами. До недоліків відноситься виробництво тільки в таблетованій формі, їх п’ють пацієнти тільки при легкій формі запалення.

Ампіцилін – з групи напівсинтетичних пеніцилінів, вбиває бактерії, руйнуючи їх клітинну оболонку. Ефективний відносно стафілококів, стрептококів, ентерококів, сальмонел, кишкової палички. Швидко проникає в жовчний міхур і кишечник. Придатний для внутрішньовенного та внутрішньом’язового введення. При спільному використанні підсилює властивості аміноглікозидів та антикоагулянтів. Необхідно контролювати аналізи згортання крові.

Левоміцетин – антибіотик широкого спектра дії, але при холециститі має сенс призначати тільки при встановленому збудника (паличка черевного тифу і паратифу, сальмонела, дизентерійна бактерія). Має слабку активність відносно клостридій, найпростіших, синьогнійної палички. Використовують в таблетках і ін’єкціях.

Препарат погано сумісний з такими протизапальними засобами, як:

• сульфаніламіди;
• цитостатики;
• противосвертывающие ліки;
• барбітурати (снодійні).

Спільне використання посилює пригнічувальну дію на кровотворення.

Амоксиклав – як препарат пеніцилінового ряду посилений клавуланової кислоти, тому має широкий спектр дії. Застосовують навіть при виявленні стійких до Ампіциліну штами. Руйнує бактерії через зв’язування рецепторного апарату клітин, блокування ферментів.

Випускається у формі таблеток і суспензії для внутрішнього вживання. Не можна використовувати разом з антибіотиками тетрациклінового ряду і макролідами, з сульфаніламідами у зв’язку зі зниженням ефективності препарату.

До групи «захищених» пеніцилінів (клавуланової кислоти і тазобактамом, які пригнічують ферментів мікроорганізмів) відносяться:

• Тиментин (Тикарциллин + клавуланова кислота);
• Тазоцин (Пипероциллин + тазобактам).

Ампіокс – відноситься до комбінованого виду антибіотиків, випускається в капсулах і розчині для ін’єкцій, являє собою в рідкому вигляді суміш солей Ампіциліну та Оксациліну в пропорції 2:1. Придатний для внутрішньовенного введення. Швидко потрапляє в жовчний міхур. Діє на широкий спектр інфекції.

Гентаміцин – належить до групи аміноглікозидів, руйнує патогенні мікроорганізми шляхом знищення синтезу білка, ефективний у випадках етіології холециститу, викликаної:

• кишковими паличками;
• стафілококами;
• протеєм;
• клебсиелл;
• шигел і іншими.

Препарат погано всмоктується через кишечник, основне використання в ін’єкційній формі

У жовчі не створює достатню концентрацію, тому використовується в комбінаціях. Володіє негативною дією на нирки, нервову систему. Всі антибіотики протипоказані:

• при вагітності та в період лактації;
• у разі ураження печінки, нирок;
• вимагають обережності при захворюваннях крові.

Застосування комбінованого лікування

Навіть сучасні препарати класу цефалоспоринів II і III покоління не завжди володіють достатньою ефективністю при важкому холециститі. Загроза утворення емпієми (гнійника) в жовчному міхурі, перитоніту з проривом в черевну порожнину викликає необхідність застосування комбінацій антибіотиків з іншими протизапальними засобами або двох препаратів з різних груп.

Так, з Метронідазолом утворюють активні комбінації цефалоспорини:

• Цефоперазон;
• Цефтриаксон;
• Цефотаксим;
• Цефуроксим;
• Ципрофлоксацин.

Інший варіант: Ампіцилін + Гентаміцин + Метронідазол. При цьому одні препарати вводяться внутрішньовенно, інші — внутрішньом’язово. Замість Гентаміцину використовують Сізоміцін, оскільки внутрішньолікарняні штами мікроорганізмів дають до 90% стійкості до Гентаміцину.

З метою виключення побічних ефектів аміноглікозидів рекомендують поєднання цефалоспоринів III покоління і новітніх пеніцилінів:

• Цефтазидим (можна замінити Фортумом або Тазицефом) + Флуклоксациллин.
• Цефипим (відноситься до IV покоління цефалоспоринів) можна замінити Максипимом, застосовувати в комбінації з Метронідазолом.

Якихось ускладнень слід побоюватися при лікуванні антибіотиками?

Кожен організм володіє індивідуальною чутливістю і особливостями засвоєння лікарських засобів, які заздалегідь передбачити неможливо. На тлі застосування необхідних доз антибіотиків і після курсу лікування можуть виникнути такі небажані ускладнення:

• алергічні прояви різної тяжкості, від кропив’янки (шкірної висипки) до анафілактичного шоку;
• напади бронхоспазму з задухою;
• значне зниження імунітету;
• приєднання грибкової інфекції;
• дисбактеріоз кишечника, що виявляється нестійким стільцем, постійним здуттям живота.

Алергічна реакція загального типу – одне з можливих ускладнень

Для попередження можливого негативного ефекту пацієнти повинні слідувати рекомендаціям лікаря. При появі незвичайних ознак обов’язково повідомити лікаря. Ні в якому разі не можна терпіти такі явища.

Позбутися від грибків допомагає Ністатин. Іноді його призначають паралельно з антибіотиками. Відновити кишкову флору допомагають пробіотики і дієта після ліквідації гострих симптомів холециститу.

Терапія антибіотиками підлягає уважному зіставлення показань та механізму дії препаратів. Тому вимагає спеціальних знань і досвіду. Самостійне застосування не тільки марно, але і завдає істотної шкоди здоров’ю людини.