Секрет залоз шлунка містить біологічно активні речовини, необхідні для нормального травлення. Аналіз шлункового соку дозволяє виявити відхилення в його складі та вжити заходів для їх усунення. Проводити його можна різними методами, з’ясовуючи при цьому його фізичні та хімічні властивості.
Показання до досліджень
Коли пацієнт звертається до лікаря з скаргами на порушення травлення, наявність диспепсичних проявів, біль у ділянці епігастрію, йому проводять комплексну діагностику з метою визначення локалізації патології. Якщо є підстави припускати, що проблема виходить від шлунка, призначають додаткові методи дослідження, в тому числі і взяття шлункового вмісту людини для аналізу. Здати такий аналіз рекомендується пацієнтам з підозрою на такі захворювання, як:
- гастрит;
- виразкова хвороба;
- синдром роздратованого шлунка;
- функціональна ахлоргідрією;
- поліпоз;
- онкологічні захворювання;
- холецистит;
- дуоденіт;
- ГЕРХ.
Забір шлункового соку, оцінка його якостей та визначення складу необхідні для оцінки травної здатності органу та її корекції у разі патології.
Методи дослідження
Дослідження встановить рівень кислотності.
Склад шлункового соку можна визначити кількома способами, які поділяють на зондові та беззондового. До останніх належать, такі як проба Салі, ацидотест, визначення уропепсина. Їх рідко використовують у практиці, оскільки вони малоінформативні. Серед найбільш використовуваних процедур першої групи можна виділити фракційне дослідження шлункового соку і внутрижелудочную рН-метрию. При необхідності можна провести мікроскопічний аналіз матеріалу.
Як проводиться аналіз та забір матеріалу для нього?
Метод фракційного зондування проводиться в два етапи і вимагає попередньої підготовки пацієнта. Останній прийом їжі і води проводять напередодні ввечері до 18 годин. Після цього забороняється їсти, пити, курити і приймати медикаменти. Вранці процедура починається з того, що хворому шлунок вводиться гумовий зонд з металевим наконечником. Через рівні проміжки часу через нього відсмоктують вміст. Протягом години проводять збір 4 порцій базальної секреції, поміщаючи в кожну пробірку. Другий етап дослідження починається з введення через зонд «пробного сніданку» (м’ясного бульйону, капустяного соку) або гістаміну парентерально. Паркан соку стимульованої секреції також збирають в 4 ємності через рівні проміжки часу. Вміст пробірок доставляється в лабораторію для біохімічного аналізу.
Такий спосіб введення допоможе контролювати зміну показників протягом тривалого часу.
При внутрішньошлункової рН-метрії в порожнину органу вводиться зонд з датчиками, які вимірюють значення загальної кислотності. Якщо необхідно цілодобове вимірювання цього параметра, то передбачено введення зонда через носоглотку, що не заважає людині приймати їжу і їжу. Прилад фіксує показання кислотності, а пацієнт записує всі свої дії в цю добу: що і коли він їв, пив, які медикаменти приймала, виникали болі, печія або інші тривожні симптоми.
Які параметри шлункового секрету перевіряють?
- Кількість.
- Кислотність.
- Вільна HCl.
- Запах.
- Колір.
- Наявність домішок.
- Рівень ферментів.
- Дебіт-година вільної HCl і пепсину.
Результати аналізу та їх розшифровка
Застій неперетравленої їжі провокує процеси бродіння і гниття.
У нормі шлунковий сік не має запаху і кольору, кислуватий на смак, може містити трохи слизу і неперетравленої клітковини. На 99% складається з води, а решта — сухий залишок, що включає в себе органічні і неорганічні речовини. Розшифровка фізичних показників починається з визначення кольору, запаху, сторонніх включень і об’єму соку при різних видах секреції.
Зміна забарвлення на жовтувато-зелений характерно при домішки жовчі, а коричневий — крові. Наявність гнильного запаху говорить про застійних явищах в органі, пухлинах або гнитті білка. Біохімічний аналіз може визначити присутність в матеріалі молочнокислих паличок, крапельок жиру, дріжджових сполук, атипових клітин, лейкоцитів. Об’єм шлункового соку, що виділяється натщесерце, повинен бути в межах 5-40 мл, а після стимуляції — 100-120. Відхилення цих показників в більшу сторону можливо при гастриті, звуження воротаря, онкологічних процесах, спазмах, а меншу — при недостатній активності залоз або посиленою евакуаторної функції шлунка. Підвищена кислотність говорить про гіперацидному запаленні слизової, її виразковому ураженні або пухлини підшлункової залози. При зниженій кислотності шлункового соку можуть підозрювати гіпоацидний катар і синдром Ламмера-Вінсона.
Найбільш важкі стани, наприклад, пухлини шлунка і підшлункової залози, інфекційні та інтоксикаційні процеси, що розвиваються при відсутності соляної кислоти соку. Для їх підтвердження проводяться додаткові проби, серед яких і біохімія матеріалу.
Важливе діагностичне значення має визначення ферментативної активності. Для цього встановлюють рівень пепсину в матеріалі, який беруть для аналізу. Його збільшене зміст свідчить про ЯБЖ і гіпертиреозі, а знижений — про гіпотиреозі, атрофічному гастриті, хвороби Аддісона-Бірмера.
