Гастрит        28 Лютого 2018        968         Коментарі Вимкнено до Амілоїдоз печінки: симптоми та діагностика, лікування

Амілоїдоз печінки: симптоми та діагностика, лікування

Зміст

  • Провокуючі фактори
  • Характерні ознаки
  • Діагностичні методи
  • Як лікується амілоїдоз
  • Ускладнення та профілактика

Печінка є життєво важливим органом, який постійно піддається негативному впливу. Серед безлічі патологій, здатних призвести до дисфункції органу, однією з найбільш небезпечних вважається амілоїдоз печінки.

Захворювання виникає на тлі порушення обміну білків. Наслідком прогресування хвороби без проведення лікування стає летальний результат протягом п’яти років.

Провокуючі фактори

Причини амілоїдозу печінки, як правило, виникають під впливом факторів, що провокують розвиток патологічних порушень у білковому обміні.

У більшості випадків хвороба виявляється після тривалого перебігу ряду захворювань:

  • інфекції хронічного типу (туберкульоз, пневмонія тощо);
  • гнійні процеси в тканинах;
  • ураження кісткового мозку;
  • лейкоз;
  • виразковий коліт;
  • суглобові патології;
  • хронічні запальні процеси.

Спровокувати ураження печінки можуть внутрішні процеси, пов’язані із спадковою схильністю (на генетичному рівні) або вікові зміни.

Характерні ознаки

На початковому етапі розвитку амілоїдоз печінки може не виражати явних симптомів. Однак чим більше вражається печінка, а внаслідок порушення її роботи також інші органи і системи, тим більш інтенсивно проявляються ознаки амілоїдозу.


Сухість кистей рук – одна з ознак патології

Клінічна картина являє собою:

  • збільшення розмірів печінки;
  • шкірний покрив змінюється (колір – блідий, поверхня суха, виникає свербіж, утворюються тріщини і висипання);
  • об’єм мови збільшується в кілька разів;
  • робота ШКТ порушена (постійні запори або діарея, нудота і блювання, тощо);
  • поява відчуття тяжкості в області розташування ураженого органу;
  • постійна втома;
  • втрата значної маси тіла;
  • нестабільність температури тіла.

Залежно від характеру виникнення патології захворювання може розвиватися протягом кількох років або стрімко вразити весь орган. Найбільш важкою формою хвороби вважаються зміни, що виникли на фоні гнійно-запального процесу.

Діагностичні методи

Визначити амілоїдоз без проходження медичного обстеження неможливо. Діагноз встановлюється на підставі результатів лабораторних досліджень та апаратної діагностики.

Лабораторні дослідження:

  • аналіз крові (загальний і біохімія);
  • аналіз сечі;
  • проби печінкової тканини.

Апаратна діагностика:

  • ультразвук;
  • томографія (магнітно-резонансна та комп’ютерна);
  • пункція.

Основним діагностичним способом, яким найбільше довіряють фахівці, є біопсія.

Як лікується амілоїдоз

Прогноз та методи лікування амілоїдозу печінки залежать від стадії, на якій була виявлена патологія.Також чималу роль грають і причини захворювання. При правильно підібраній методикою лікування і виявленні провокуючого фактора від амілоїдозу можна позбутися повністю.

Медикаментозна терапія

Обов’язковий етап лікування хвороби – медикаментозна терапія. Лікуючий лікар призначає хворому препарати і визначає індивідуальну схему їх прийому.


Схему лікування підбирає кваліфікований спеціаліст

Для стабілізації білкового обміну використовують групи препаратів:

  • цитостатики (Циклофосфан або Метотрексат);
  • аминохинолины (Резохин, Делагіл або Плаквеніл);
  • гідролізати (Унітіол, Рипазон або Колхіцин).

Для усунення симптоматики призначаються лікарські засоби:

  • антигістамінної групи (Тавегіл, Ломилан і т. д);
  • детоксикаційні (Рінгер або Реосорбілакт);
  • гепатопротектори (Урсохол або Гепабене);
  • ентеросорбенти (Ентеросгель або Полісорб).

Можливо також застосування хіміотерапії. У важких випадках фахівці можуть зважитися на проведення операції з пересадки стовбурових клітин. У виняткових випадках застосовується пересадка печінки донора.

Застосування народних засобів

На додаток до медикаментозної терапії та при відсутності протипоказань можна використовувати народні засоби.

  • Трав’яний збір. Настій готують з звіробою, безсмертника, ромашки і бруньок берези (у рівній кількості). Пропорції: 0,1 грам трави на 0,5 літра окропу. Настоюється рідина вісім годин (бажано в термосі). Вживають по склянці раз на добу натщесерце.
  • Листовий збір. Листя м’яти (2 гр), суниці (10 гр) і звіробою (10 гр) запарюють склянкою окропу. Через десять хвилин зливають і випивають половину. Другу половину склянки випивають перед сном.
  • Приймати настої можна тільки після дозволу лікаря. Слід пам’ятати, що печінка реагує на будь-які речовини, що надходять в організм.

    Особливості дієти

    Особливе значення для відновлення стану печінки при амілоїдозі має правильне харчування. Дієта повинна дотримуватися хворим обов’язково.


    Корекцією харчування займається гастроентеролог, гепатолог або дієтолог

    Рекомендуються:

    • злаки;
    • овочі;
    • м’ясо (нежирне, крім свинини та баранини);
    • фрукти;
    • кисломолочна продукція.

    Виключаються:

    • копченості;
    • консерванти;
    • напівфабрикати;
    • смажене;
    • солоне;
    • гостре.

    Також слід виключити гриби, здобні вироби, солодке і бобові культури.

    Харчування має бути дробовим (мінімум п’ять разів за добу). Рясне питво не рекомендовано. Корисно замінити чай і каву на компоти і морси. Прийом алкоголю неприпустимий.

    Ускладнення та профілактика

    При відсутності лікування амілоїдоз печінки може призвести до ускладнень у вигляді печінкової енцефалопатії, недостатності або комі. Тривало протікає захворювання загрожує летальним результатом.

    Знизити ризики розвитку амілоїдозу печінки можна, звертаючи увагу на спосіб життя (шкідливі звички, правильне харчування і т. д) і займаючись лікуванням захворювань, здатних вплинути на функціональність печінки.

    При наявності схильності до розвитку амілоїдозу печінки слід регулярно проходити профілактичну діагностику для своєчасного виявлення патологічного процесу та виключення ускладнень.