Як точно виявити у дітей до року ознаки ДЦП

У поняття «дитячий церебральний параліч» входить цілий комплекс патологічних синдромів, пов’язаних з ураженням окремих зон головного мозку. Внаслідок цього у дітей з ДЦП порушена здатність нормально рухатися. Частіше страждають церебральними паралічами хлопчики, і виражена хвороба у представників сильної статі сильніше. Ознаки ДЦП помітні у новонародженої дитини або проявляються в період до року. Захворювання не прогресує, а якщо застосовується правильне лікування, то стан дитини у багатьох випадках поліпшується.

Зміст

• 1 Причини ДЦП у дітей
• 2 Ознаки ДЦП у дитини
• 3 Форми захворювання
• 4 Ефективні діагностичні методики
• 5 Реабілітація дітей з ДЦП
• 6 Медикаментозне лікування та допомогу хірургів

Причини ДЦП у дітей

Діапазон причин того, чому народжуються діти з ДЦП, досить широкий. Більшість з них пов’язані з тим, що на нормальний внутрішньоутробний розвиток плода впливають патогенні фактори.

Головні причини ДЦП у новонароджених:

Недоношеність (внаслідок гіпоксії і слабкого розвитку всіх органів). У 40 відсотків дітей, що з’явилися на світ раніше терміну, є ті чи інші ознаки захворювання.

Несумісність показників крові у мами і малятка (гемолітична хвороба новонародженого).

Гострі і хронічні недуги вагітної жінки. Це може бути гіпертонія, ожиріння, цукровий діабет, але небезпечніше всього вірусні інфекції: краснуха, вітрянка, токсоплазмоз, герпес.

Прийом сильнодіючих фармацевтичних засобів, а також наркоманія, алкоголізм, куріння.

Порушення перебігу вагітності – сильні токсикози, стреси, відсутність нормального харчування і рухової активності.

Важкі пологи через дефекти в будові тазу жінки, неправильного положення плоду, а також стрімке або надто затяжний процес появи на світ маляти, асфіксія або аспірація навколоплідними водами.

До несприятливих факторів відносять і спадковість. Чим ближче спорідненість з людиною, що страждають подібною недугою, тим більший ризик розвитку подібних порушень у новонародженого.

Виникнення хвороби можливо не тільки у внутрішньоутробному періоді, але і в віці до року. Воно пов’язане з функціональними порушеннями дихальної системи і щитовидної залози, травмами голови, а також з інтоксикацією білірубіном (при сильній жовтяниці).

Ознаки ДЦП у дитини

Симптоми захворювання різняться в залежності від тяжкості деформації мозкових центрів і від розташування уражених ділянок. До найбільш часто зустрічається ознаками ставляться:

• Парези;
• Деформація кінцівок і кісток скелета і пов’язані з нею болю;
• Порушення постави і тонусу м’язів;
• Проблеми з проковтуванням їжі;
• Відсутність інтересу у новонародженого до іграшок;
• Зниження функцій органів слуху та зору;
• Гідроцефалія;
• Хаотичні рухи кінцівками;
• Гіпотеріоз;
• Затримка росту;
• Надлишкова або, навпаки, низька маса тіла;
• Судомний синдром.

Немовлята з такою патологією довго не можуть самостійно повертатися і тримати голівку. Всі ознаки хвороби зазвичай помітні вже на перших місяцях життя дитини.

Форми захворювання

Що таке форми ДЦП у дітей? Це класифікація різновидів недуги відповідно зонах ураження. Від неї багато в чому залежить вибирається лікарем курс лікування.

Як може проявлятися хвороба:

ФормаУражену ділянкуХарактерні ознакиСпастична диплегіяЗони мозку, що відповідають за моторні функції кінцівок.Рухові порушення в ногах і руках, при цьому перші уражаються сильніше, ніж другі.Атонически-астатичнимиМозочок.Проблеми з координацією рухів і рівновагою, атонія м’язів.ГемипаретическаяПідкіркові і коркові центри одного з півкуль, що регулюють рухову активність.При проблемах у лівому півкулі розвивається правобічний геміпарез, тобто частковий параліч м’язів тіла, і навпаки.ГіперкінетичнаПідкіркові центри мозку.Мимовільні і неконтрольовані рухи під час хвилювання або стомлення. Часто поєднується зі спастической диплегией.Подвійна геміплегіяОдночасно обидві півкулі.Найбільш важка форма. Життя таких малюків залежить від їх рідних. Руховий, мовленнєвий і психічний розвиток утруднено.

Більшість видів ДЦП виявляються відразу після народження. Але іноді хвороба проявляється пізніше: у початковій залишковій формі (6-24 місяці) і пізньої залишкової – після двох років.

Ефективні діагностичні методики

Важливо виявити ДЦП у новонароджених дітей ще в пологовому будинку, щоб почати лікування якомога раніше. Тоді воно буде максимально ефективним. Ретельний огляд кваліфікованого педіатра виявить насторожуючі ознаки.

Особливо важливо спостереження за дітьми з групи ризику: недоношеними, інфікованими матерями, які отримали родову травму або хворими жовтяницею.

При виявленні тривожних симптомів призначається апаратна діагностика – УЗД головного мозку, электронейрография, електроміографія, електроенцефалографія, комп’ютерна та магнітно-резонансна томографія.

Спостереження за малюком переходить під відповідальність невропатолога. Додатково можуть знадобитися консультації отоларинголога, офтальмолога, психіатра, эпилептолога.

Важливо диференціювати патологію від індивідуальних особливостей дитини. У деяких малюків до шести місяців спостерігається легке тремтіння підборіддя і рук, високий тонус кінцівок. У нормі така збудливість безслідно зникає, коли дитина починає повзати і вставати на ніжки.

Реабілітація дітей з ДЦП

Повністю вилікувати дитину від цієї недуги не можна. Знизити симптоматику, в деяких випадках майже до норми, допомагає особлива реабілітація дітей з ДЦП.

У комплекс заходів обов’язково повинна входити лікувальна гімнастика. ЛФК для дітей з ДЦП розробляє лікар індивідуально для юного пацієнта. Те ж саме стосується і масажу. Процедуру повинен виконувати фахівець, домашній варіант може нашкодити.

Реабілітаційна програма обов’язково включає фізіопроцедури:

• Оксигенобаротераию;
• Бальнеотерапію і грязелікування;
• Електростимуляцію;
• Електрофорез.

Дуже популярна анімалотерапія (дельфінотерапія, іпотерапія для дітей з ДЦП). Ця розвиваюча методика заснована на цілющій спілкуванні з тваринами, що дозволяє поліпшити координацію і мова, адаптуватися в навколишньому світі.

Розвиток дрібної моторики у дітей краще проводити в ігровій формі, використовуючи цікаві, яскраві предмети. Сюди може входити збирання конструкторів, малювання і розфарбовування, виготовлення виробів з природних матеріалів.

Важливо! Надалі дитині також потрібні заняття з логопедом для нормалізації мовної функції.

Уникнути патологічних поз і подальшого розвитку контрактур (повної нерухомості суглобів) допомагають технічні засоби реабілітації для дітей з ДЦП. Це можуть бути бандажі, шини, лонгет, вертикалізатори. Для розширення рухових можливостей використовують милиці, ортопедичні взуттєві вставки, ходунки.

У складних випадках потрібно дитяча інвалідна коляска. Зараз виробляють різні моделі подібної медтехніки – домашні, прогулянкові, реабілітаційні. Коляска для дітей з ДЦП може бути оснащена столиком для їжі і занять творчістю, а також особливими пристосуваннями для розвантаження м’язів.

Медикаментозне лікування та допомогу хірургів

При цьому захворюванні терапевтичний курс лікар розраховує індивідуально. Зазвичай рекомендують ноотропні фармпрепарати для поліпшення мозкового кровопостачання, міорелаксанти, антидепресанти, нейролептики, спазмолітики.

Важливо! Якщо у малюка трапляються епілептичні припадки, необхідно лікування протисудомними засобами. При сильних болях призначають анальгетики і транквілізатори.

Хірургічне лікування застосовують в тих випадках, коли консервативні методи безсилі. Це може бути операція на мозку для усунення неврологічних дефектів. Спінальна різотомія допомагає зняти гіпертонус м’язів, що приводить до сильної болі. Для стабілізації скелетної структури можлива пересадка сухожиль або кісток, найчастіше на викривлених кінцівках.

Дитячий церебральний параліч – захворювання хронічне, але не прогресуючий. При правильно обраній терапії можливі помітні поліпшення рухових можливостей дитини. Але через нерухомості м’язів і суглобів недуг здатний привести до патологічних наслідків: крововиливів, проблем з прийняттям їжі, соматичних хвороб. Тому такий малюк вимагає постійного догляду. Важливо також адаптувати особливого дитини в соціумі, щоб він міг отримувати задоволення від життя, як і здорові діти.

Пам’ятайте, що поставити правильний діагноз може тільки лікар, не займайтеся самолікуванням без консультації і постановки діагнозу кваліфікованим лікарем. Будьте здорові!