Народження бажаної дитини завжди величезна радість для молодих батьків та оточуючих. Але разом з маленьким дивом в родині з’являється безліч нових турбот, пов’язаних з доглядом за малюком і станом його здоров’я. Нерідко новоспеченим матусям і татусям доводиться чути різного роду діагнози, серед яких підвищений внутрішньочерепний тиск займає далеко не останнє місце. Що таке внутрішньочерепна гіпертензія у дітей грудного віку? Наскільки небезпечна ця недуга, і які сучасні методи лікування допоможуть позбутися від цього захворювання?
Внутрішньочерепна гіпертензія у немовляти проявляється підвищенням тиску всередині черепної коробки внаслідок надмірної продукції спинномозкової рідини або ліквору. Але такий стан не завжди розцінюється, як патологія.
Поява симптомів підвищеного внутрішньочерепного тиску у немовлят діагностується під час акту дефекації, смоктання грудей, чхання і навіть сміху. Подібний стан не є небезпечним для життя дитини, носить тимчасовий характер, тому може залишатися без уваги.
Інша справа – постійна внутрішньочерепна або интракраниальная гіпертензія у дитини, яка супроводжується появою цілого ряду патологічних симптомів і заважає центральній нервовій системі немовляти нормально розвиватися. Батьки повинні негайно відреагувати на подібний патологічний процес і усунути його з допомогою сучасних методів медикаментозної корекції.
Зміст
- Причини підвищення тиску
- Особливості клінічної симптоматики
- Діагностика
- Сучасні підходи до лікування
- Рекомендації для батьків
Причини підвищення тиску
Внутрішньочерепна гіпертензія у дітей перших місяців життя не є самостійним захворюванням. Вона виникає на тлі інших патологічних станів, серед яких:
- доброякісні пухлини та злоякісні утворення в головному мозку дитини;
- запалення мозкових оболонок;
- інфекційне ураження м’яких тканин ЦНС;
- набряк головного мозку, пов’язана з впливом токсичних факторів на організм малюка;
- гідроцефалія або підвищення скупчення ліквору в черепній коробці;
- аномалії розвитку структур ЦНС;
- черепно-мозкові травми, включаючи родові механічні пошкодження;
- внутрішньоутробне інфікування плода;
- затримка внутрішньоутробного розвитку малюка, гіпоксія;
- церебральні гематоми;
- несвоєчасне зрощення кісток черепа.
У більшості клінічних випадків причиною підвищеного внутрішньочерепного тиску у дітей до року виступає гідроцефалія, спровокована порушеннями розвитку дитини в утробі матері.
Подібне патологічний стан розвивається в результаті інфікування майбутнього малюка мікробними та вірусними агентами вагітної жінки, затримки його розвитку або наявності вроджених вад головного відділу центральної нервової системи.
Особливості клінічної симптоматики
Ознаки внутрішньочерепної гіпертензії у новонароджених багато в чому залежать від характеру основного захворювання, який став причиною розвитку симптомів підвищеного тиску в ЦНС. У немовлят ВЧТ проявляється:
- занепокоєнням, підвищеною дратівливістю і сильним плачем, особливо в нічний час або при знаходженні в горизонтальному положенні;
- порушеннями нормальної функції сну, частими просыпаниями, важким засинанням тощо;
- регулярними зригуваннями з рясним відділенням вмісту шлунка;
- нудотою та періодичною рвотою;
- збільшенням в розмірах черепа з появою на шкірі голови розвинутої венозної сітки;
- набуханням великого тім’ячка і його невідповідністю віковим нормам;
- дисфункцією зорового аналізатора, коли виникають порушення в роботі зорових нервів, з’являється смужка склери між верхнім століттям і верхнім краєм райдужки, а також відхилення очей вниз;
- відсутністю апетиту і млявістю під час годування (дитина погано бере і смокче груди, відмовляється від пляшечки, плаче);
- незначними прибавками у вазі або повною їх відсутністю;
- відставанням у психоемоційному розвитку.
Синдром внутрішньочерепної гіпертензії у дітей небезпечний своїми ускладненнями, які не тільки істотно знижують якість життя новонародженого, але і можуть стати причиною його загибелі. Серед таких наслідків захворювання слід виділити:
- грубі розлади психіки;
- тяжкі форми порушення зору;
- епілепсія;
- синдром рухових розладів;
- інсульти з формуванням вогнищ ішемії у головному відділі ЦНС;
- крововиливи у м’які тканини головного мозку;
- апное.
Діагностика
Підтвердити підозри батьків на появу ознак підвищеного внутрішньочерепного тиску у немовляти допоможе огляд лікаря невролога. За допомогою спеціальної методики доктор визначає відхилення в рефлексах, оцінює візуальне збільшення черепа і великого тім’ячка. Крім цього при огляді можна підтвердити наявність змін з боку очних яблук, маленьку надбавку у вазі і відхилення з боку психоемоційної сфери немовляти.
У грудних дітей найбільш інформативним методом діагностики захворювання є нейросонографическое обстеження, яке являє собою ультразвуковий варіант визначення стану структур головного мозку шляхом водіння датчика в районі незатянутого тім’ячка. З допомогою даної методики стає можливим виявлення збільшення порожнин шлуночків, міжпівкульної щілини тощо.
В даний час нейросонографія вважається найбільш безпечним методом визначення симптомів внутрішньочерепної гіпертензії у дітей.
Подібне вимірювання внутрішньочерепного тиску застосовується тільки по відношенню до немовлятам, які мають відкритий джерельце, тоді як у старших дітей необхідно проводити комп’ютерну томографію краниального відділу голови.
Єдиним варіантом діагностики, що дозволяє визначити кількісні показники внутрішньочерепної гіпертензії у немовляти, є пунктирування спинномозкового каналу. Ця методика на практиці реалізується вкрай рідко і тільки при наявності абсолютних показань, що пов’язано з великим ризиком розвитку постинвазивных ускладнень у грудних дітей.
Сучасні підходи до лікування
На щастя, гіпертензія у новонароджених зараз непогано піддається корекції. Вибір тактики лікування внутрішньочерепного тиску у немовляти залежить від патогенезу основного захворювання. В цілому фахівці рекомендують батькам хворої дитини частіше бувати на свіжому повітрі, розробити власну методику помірних фізичних навантажень для дитини, нормалізувати режим сну і неспання.
Терапія високого тиску включає в себе призначення наступних груп медикаментозних засобів:
- діуретики, що дозволяють позбутися від зайвої рідини в організмі (Діакарб, Аспаркам);
- ноотропні препарати, що позитивно впливають на кровообіг і трофіку головного мозку;
- нейропротекторы, що захищають м’які тканини ЦНС від шкідливих впливів;
- медикаменти, що володіють седативною дією.
В період ремісії маленьким пацієнтам показані фізіотерапевтичні процедури, які покращують мозковий кровообіг, усувають залишкові вогнища застійних явищ, попереджають рецидиви хвороби.
Оперативне лікування показано немовлятам, у яких високий внутрішньочерепний тиск спровоковано пухлинних процесів. В таких випадках дитині проводиться радикальна операція з видалення освіти.
При пухлинах, анатомічних аномаліях застосовують оперативне лікування.
Одним з найбільш поширених видів хірургічного втручання при гідроцефалії є вентрикуло-перитонеальне шунтування.
Рекомендації для батьків
Більшість батьків вважають підвищений внутрішньочерепний тиск невиліковним станом, проте це лише поширене оману. В даний час існує велика кількість ліків і сучасних методів хірургічного лікування, з допомогою яких можна впоратися з хворобою.
Головне правило для батьків – точно виконувати вказівки лікаря.
Лікування підвищеного внутрішньочерепного тиску повинно бути комплексним і індивідуально підібраним лікарем і проходити під його наглядом. У більшості випадків внутрішньочерепна гіпертензія обумовлена патологіями під час вагітності та ускладненими пологами і не є спадковим захворюванням.
