Проблеми з нетриманням сечі відзначаються у кожного п’ятого представника планети. Енурез частіше діагностується у дітей, у дорослому віковому періоді патологія розвивається під впливом зовнішніх причин.
Зміст
- 1 Опис симптому
- 2 Як проявляється
- 3 Причини і механізм розвитку ургентного нетримання сечі
- 4 Діагностичні заходи
- 5 Лікування
- 5.1 Медикаментозне
- 5.2 Хірургічне
- 6 Прогнози
Опис симптому
Ургентне нетримання сечі — це патологічний стан, що викликає раптові позиви на спустошення сечового міхура, що закінчуються мимовільне підтікання урини. Явище відноситься до широко поширених – їм страждають до 16% людей, частота недуги зростає зі збільшенням віку пацієнтів.
В середньому віці хвороба частіше реєструється у жіночої статі, після досягнення 40-річчя – кількість хворих чоловіків різко зростає.
Як проявляється
Патологічне відхилення проявляється позивами на сечовипускання – раптовими, частими, непереборними. Пацієнт втрачає можливість довгостроково відсутніми – поруч з ним завжди повинна знаходитися туалетна кімната. Хвороба викликає обмеження: у вільному пересуванні, у рівні працездатності, в спортивних тренуваннях, в нічному сні, в сексуальних контактах.
При важкому ступені розвитку, відхилення змушує людину постійно бути присутнім в покрокової близькості від туалету. Вторинним симптоматичним проявом нетримання сечі є виникнення хворобливих відчуттів при позивах.
Види нетримання сечі
Причини і механізм розвитку ургентного нетримання сечі
Порушення взаємного зв’язку між рецепторами мочевіка і контролюючими процес сечовипускання структурами мозку викликає мимовільне виділення урини.
До основних передумов для утворення відхилення відносять:
- періоди виношування дитини і пологи;
- запальні процеси на слизовій сечового міхура;
- інші патології в області сечового міхура;
- вікові зміни в органах сечовиділення;
- хірургічні маніпуляції – видалення тіла матки і придатків, тощо;
- хвороби передміхурової залози;
- захворювання неврологічної етіології;
- звуження просвіту сечовивідних шляхів;
- інфекційні ураження органів сечовиділення;
- постійні порушення функціональності кишечника – запори;
- використання окремих медикаментозних засобів – антидепресантів, транквілізаторів, сечогінних;
- підвищену кількість кави, чаю, газованих вод;
- зловживання алкогольними та слабоалкогольними напоями.
Середньостатистичні дані повідомляють, що у жінок патологія спостерігається: до 40 років – у 15%, після 40 років – до 41%.
До основних причин освіти захворювання у жінок відносять:
- зміни в організмі, які наступають з приходом менопаузи – відбувається мимовільне витончення тканинних структур органів виділення, зниження їх працездатності;
- порушення загального стану органів у малому тазі – процесу передують важкі і множинні пологи, підвищена маса тіла (ожиріння різних ступенів), часте підняття важких предметів, хронічні запальні недуги;
- порушення функціональності в периферичної або центральної нервової системи – цукровий діабет, різні травми спини, зміни в переміщенні кровотоку у відділах спинного мозку, пухлиноподібні процеси в спинному мозку.
Передумовами до розвитку захворювання у чоловіків служать:
- хірургічні маніпуляції на простаті – видалення новоутворення, часткове або абсолютна висічення органу;
- порушення неврологічного характеру – розсіяний склероз, хвороба Паркінсона;
- травматизації відділів головного або спинного мозку;
- інфекційні ураження сечостатевих шляхів;
- отруєння алкогольними напоями;
- неконтрольований прийом заспокійливих лікарських препаратів;
- психоемоційне перенапруження на тлі стресових ситуацій.
Особливістю механізму патології є подача сигналу про необхідність сечовипускання раніше, ніж відбувається повноцінне наповнення сечового міхура. Посилений сигнал провокує скорочення стінок мочевіка, відкриття сфінктера. Організм не здатний утримувати урину, в результаті починається мимовільне сечовиділення або часткове підтікання.
Діагностичні заходи
До основних засобів виявлення патологічного процесу належать:
- уродинамічні тести – проведення досліджень дозволяє визначити рівень тиску в сечовому міхурі;
- кашлевая проба – пацієнта просять провести серію кашлевих поштовхів для виявлення мимовільного урини;
- цистоскопія – дослідження сечового міхура на предмет запальних процесів, аномалій стану, вогнищ інфекцій;
- цистоуретрография – рентгенологічне вивчення сечового міхура і уретрального каналу шляхом введення в них контрастної речовини;
- консультація гінеколога – для жінок;
- заповнення спеціального щоденника – здійснюється фіксування кількості випитої рідини, число мимовільних і контрольованих сечовипускань, протягом п’яти діб;
- клінічний аналіз сечі;
- бактеріологічний посів урини;
- визначення кількості залишкової сечі – для чоловіків;
- електроміограму – методика, що застосовується для визначення рівня біоелектричної активності м’язів (призначається чоловічої статі);
- цистометрограмма – заміри тиску в порожнині сечового міхура – рекомендуються чоловічої статі.
Після визначення причин патології, фахівець призначає необхідну схему терапії.
Лікування
Терапія проблеми включає кілька методик, головною метою яких є повернення контролю над виведенням сечі з організму. Фахівці не рекомендують відвідувати санвузол при перших позивах або «на всякий випадок» – це викликає додаткову стимуляцію органу і руйнує весь процес лікування.
Медикаментозне
Ургентний енурез піддається лікарського впливу. В основі лікування лежать фармакологічні засоби, що сприяють розслабленню мускулатури сечового міхура і запобігають його мимовільні скорочення.
Антихолінергічні медикаменти є першочерговими – при їх прийомі спостерігається зниження активності детрузора, затримка сечовипускання. Серед рекомендованих засобів виділяють «Толтеродин», «Оксибутинін», «Дарифенацин».
Трициклічні антидепресанти призначаються у виняткових випадках, через що чиниться ними впливу на всю нервову систему в цілому.
Препарати паралізують активність детрузора, але застосовуються при гострій необхідності – «Леривон», «Кломіпрамін», «Доксепін».
Додатковий вплив на проблемний орган виявляється за допомогою ін’єкційного введення ботокса. Відбувається тимчасова парализация м’язів мочевіка, яка закінчується через дев’ять місяців. Через зазначений час проводиться наступна процедура.
Хірургічне
Оперативні методики призначаються в рідкісних випадках, при відсутності реакції організму на проведене медикаментозне лікування.
Слінгові операції були спеціально розроблені для пацієнтів з енурезом. Метою процедури є проведення слінга позаду уретрального каналу, для його підтримки.
Передопераційна підготовка починається за тиждень до втручання і включає стандартний набір діагностичних досліджень:
- клінічні аналізи крові та сечі;
- УЗД сечового міхура і уретрального каналу;
- бактеріологічний посів сечі на інфекції;
- дослідження на статеві інфекції та ін.
Маніпуляція проводиться під загальним або місцевим наркозом. Хірург проводить розріз на передній стінці піхви, формуючи тунелі для установки слінга. Через них заводиться петля, бічні кінці якої виводяться назовні. Центральний ділянку слінга розташовується під уретральним каналом.
Фахівець проводить максимальне натяг петлі, до моменту її зіткнення з сечовим міхуром. Слідом необхідна перевірка рівня утримання рідини в сечовому міхурі – його максимально заповнюють. Після перевірки бічні частини стрічки видаляють, а розріз зашивають. В сечовий міхур вставляється катетер, у піхву – тампон.
Післяопераційний період продовжується до одного місяця. Сексуальне життя, підняття тягарів і водіння автотранспорту на цей час знаходиться під забороною.
Чоловічої статі частіше рекомендується установка штучного сфінктера сечового міхура або використання слинговых систем. Результат проведеного хірургічного втручання може з’явитися через деякий час – від хворих потрібно терпіння. Методика не дає гарантії 100% результату – можуть виникнути ускладнення або захворювання повернеться знову.
Прогнози
При точному визначенні першопричин утворення патологічного відхилення, захворювання успішно виліковується.
Якщо передумови не були виявлені діагностичним дослідженням, то терапія проводиться симптоматично – в окремих випадках вдається повністю позбутися від проблеми, в інших – поліпшити загальний стан організму.
Відсутність необхідних результатів при проведенні консервативного лікування вимагає хірургічного втручання.
Прогноз при даному захворюванні – сприятливий. У разі винятків – недостатнє повернення функціональності при оперативному лікуванні — може бути призначена повторна маніпуляція.
На відео про причини і види нетримання сечі:
