Патології сечостатевих структур однаково часто вражають чоловіків і жінок. Досить часто зустрічається трихомоніаз, що передається через статеві шляхи та наносить шкоду сечостатевій системі.
Зміст
- 1 Трихомонадний уретрит
- 2 Причини та розвиток захворювання
- 3 Симптоми
- 4 Діагностика
- 5 Лікування
- 6 Ускладнення
- 7 Профілактика
Трихомонадний уретрит
Трихомонадным уретритом називають інфекційну сечову патологію, збудником якої виступає трихомонада. Передається недуга при незахищених статевих зв’язках, хоча можливо і побутове зараження, але воно зустрічається лише у 10% пацієнтів. Під побутовим зараженням передбачається інфікування через рушник, зубну щітку або губку, інші предмети гігієни. Небезпечно в плані зараження і постільну чи натільну білизну інфікованого пацієнта.
Трихомоніаз – підступне захворювання, яке протікає приховано, безсимптомно. У процесі розвитку недуги немає якоїсь чіткої клінічної картини. За статистикою, близько 80% чоловіків страждають саме латентними формами патології. Якщо патологію довго не лікувати, то вона може призвести до безпліддя, причому не тільки жіночого, але і чоловічому.
Лікуватися слід обом партнерам, інакше зараження буде здійснюватися знову від не пролечившегося дружина.
Причини та розвиток захворювання
Трихомонадний уретрит розвивається у чоловіків дещо частіше, ніж у пацієнток жіночої статі. Фахівці пояснюють такий підвищений ризик зараження схильністю сильної статі до статевих відносин з різними партнерками. Недуга досить швидко хронизируется. Якщо інфекцію не пролікувати вчасно, то вже через два тижні вона перетікає в хронічну форму.
Основними причинами, що викликають розвиток інфекції і потрапляння збудника на слизові, є:
- Знижений імунний статус;
- Часті переохолодження;
- Ендокринні патології;
- Діабет;
- Туберкульоз;
- У жінок спровокувати недугу можуть короткі менструальні цикли або часті аборти.
В жіночому організмі інфекція розвивається у піхву, після чого поширюється на уретру. У чоловіків же поразка поширюється на насінні бульбашки і тканини простати. Патогени при проникненні в сечостатеву систему провокують запальний процес.
Симптоматика залежить від числа збудників, чим більше їх колонія, тим яскравіше клініка. Хоча частіше прояви зараження відсутні.
Симптоми
Клінічні прояви у чоловіків і жінок дещо відрізняються в силу різної фізіології. Для чоловічих статевих функцій трихомоніаз небезпечний. При своєчасній терапії запобігає розвитку ускладнень. Ознаки з’являються приблизно через тиждень після інфікування, хоча можуть бути і місяць.
Чоловіка турбують прояви зразок:
- Свербіння і печіння в геніталіях;
- Болючості сечовипускання;
- Безсоння і дратівливості;
- Кров’янистих домішок в еякуляті;
- Виділень білого або сірого кольору з уретри.
В гострій формі чоловічого трихомонадний уретрит протікає з білястими виділеннями з пеніса, постійні сверблячі відчуття поколювання в голівці. Якщо ігнорувати ці симптоми, то незабаром у спермі почне з’являтися кров.
У жінок інфекція протікає більш яскраво, оскільки симптоматика рясна і проявляється яскравіше.
Жінок турбує:
- Свербляче печіння;
- Болючість при сечовипусканні і сексуальної близькості;
- З вагіни з’являються зеленуваті виділення;
- Відсутній сон, турбує дратівливість.
Особливо сильно клініка проявляється при переохолодженні і під час місячних. У жінок недуга вражає вагінальні тканини, де і осідає інфекція. Зовнішні статеві губи пацієнтки кілька набрякають, з’являються пінисті гнійні виділення. Спостерігається гіперемія, можуть висипати гострокінцеві кондиломи.
Обережно! На фото трихомонадний уретрит у жінок (натисніть, щоб відкрити)
[згорнути]
Діагностика
Діагностика викликає чимало труднощів, адже інфекція дуже часто протікає безсимптомно, та й сам збудник може змінювати рухливість і зовнішній вигляд.
Підтвердити діагноз допоможуть лабораторні тести, що виявляють трихомонаду:
- Мікроскопічне дослідження незабарвленого мазка;
- Молекулярно-біологічні тести як ПЛР і NASBA, які володіють максимальною результативністю;
- Культуральні дослідження.
Не обходиться діагностика і без традиційних лабораторних досліджень урини і крові. При необхідності показане ультразвукове дослідження, уретроскопія або цистоуретрография.
Лікування
Без грамотного лікування від недуги не позбутися. Курс терапії повинні пройти обидва з подружжя. Навіть при банальному запаленні необхідно, не відкладаючи, звернутися до фахівця, щоб він підібрав потрібну терапію. Лікування спрямоване на знищення збудника і передбачає прийом медикаментів. Будь-які статеві близькості на час лікування під забороною. Після ретельної діагностики лікар призначає найбільш ефективні препарати, дія яких спрямована на ліквідацію патогенних мікроорганізмів.
Спочатку призначаються антипротозойні препарати, що володіють антитрихомонадным виборчим дією, наприклад, Метронідазол, Тинідазол, Орнідазол або Ниморазол. Чим лікувати і як довго застосовувати препарати визначає лікар, хоча зазвичай такі медикаменти беруть 10-денним курсом.
При хронічному перебігу трихомонадного уретриту показано проведення інстиляцій, при яких лікарські розчини вводяться через уретру в порожнину сечового міхура або просто промивається уретра. Для цього використовуються розчини начебто Метрогила. В якості симптоматичного лікування показане застосування протизапальних препаратів.
Найчастіше трихомоніаз перебігає у поєднанні з іншими статевими інфекціями. Тоді терапія проводиться антибіотиками. Конкретний препарат підбирається у відповідності зі збудником.
Важливо закінчити курс повністю, інакше лікування не відбудеться. При хронічній інфекції показані і додаткові терапевтичні заходи на зразок вітамінотерапії або прийому імуностимуляторів. Це допомагає відновити захисні функції організму.
Належну увагу потрібно приділити дієтотерапії, яка передбачає відмову від смаженого або кислого, спиртного, жирного, гострого, кава і шоколадок. Виключити доведеться ще і надмірні фізичні навантаження, переохолодження або всілякі стреси.
Ускладнення
Якщо ігнорувати прояви недуги, то незабаром він може призвести до досить неприємних ускладнень. У чоловіків на тлі хвороби може розвинутися хронічний простатит, запалення сім’яників або придатків яєчок, статева дисфункція або зниження репродукції.
У жінок ускладнення можуть проявитися у вигляді малотазовых запалень, циститу або ураження придатків, приєднання інших інфекцій або численних ерозійних утворень на слизовій статевих органів. Також на тлі нелікованого трихомонадного уретриту може розвинутися якесь патологічне відхилення вагітності.
Профілактика
Кращою профілактикою трихомонадного уретриту вважаються захищені статеві близькості. Захиститися від патології можна тільки з допомогою бар’єрної контрацепції, адже збудник мешкає в насінні і вагінальних виділеннях. Також допоможе уникнути зараження відмова від випадкових зв’язків. Потрібно регулярно спостерігатися у уролога і гінеколога, користуватися тільки особистим нижньою білизною і гігієнічними засобами, рекомендується наявність постійного статевого партнера.
У холодну погоду варто одягатися тепліше, особливо малотазовую область і нижні кінцівки. Трихомонадний уретрит відноситься до найнебезпечнішим патологій, тому як при несвоєчасному лікуванні він викликає масу ускладнень, аж до безпліддя, а в чоловіків недуга може спровокувати еректильну дисфункцію. Тому відмовлятися від лікування не можна.
На відео про причини, симптоми і лікування трихомонадного уретриту:
