Проблемою частих позивів до звільнення сечового міхура займається урологія. Проблема може формуватися в будь-якому віці, незалежно від статевої приналежності. Захворювання вимагає звернення за професійною допомогою, проходження повного діагностичного обстеження з метою з’ясування джерела розвитку недуги.
Зміст
- 1 Синдром подразненого сечового міхура
- 2 Причини появи
- 3 Як проявляється
- 4 Діагностичні заходи
- 5 Як вилікувати
- 5.1 Медикаментозна терапія
- 5.2 Народні методи
- 5.3 Комплексні процедури
- 6 Спосіб життя
Синдром подразненого сечового міхура
Хвороба характеризується мимовільними скороченнями м’язових тканин органу, що викликають підвищене сечовипускання. Сидром реєструється у дітей, дорослих жінок і чоловіків.
Медичні джерела повідомляють, що патологічний процес частіше виникає у жіночої статі. Особливості анатомічної будови створюють сприятливі умови для проникнення бактерій.
Вважається, що захворювання частіше має психосоматичне походження, запальні процеси в сечостатевій системі рідше стають передумовами для виникнення проблеми. Часті позиви призводять до утворення неврозів.
Причини появи
Синдром виникає як самостійна хвороба або наслідок вже наявних відхилень у здоров’ї.
Основні першопричини формування проблеми представлені:
- Фізіологічними відхиленнями у будові тазових відділів, збільшенням швидкості і кількості проходження нервових імпульсів через рецептори сечового міхура. Патологія виникає при надмірних фізичних навантаженнях, регулярному піднятті важких предметів.
- Відхиленнями у функціональності нервової системи – синдром реєструється в осіб з підвищеною збудливістю, після перенесених стресів, при стабільній безсонні і депресивних станах.
- Різноманітними новоутвореннями – аденомою передміхурової залози, кістою яєчника, міомою матки. У міру збільшення пухлини виникає додатковий тиск на стінки органу, порушується його робота.
- Гормональними віковими змінами – спостерігаються у пацієнтів обох статей. Зниження вироблення активних гормонів негативно відбивається на м’язово-зв’язковому відділі сечовивідних шляхів.
- Травматизациями спинного, головного мозку, хірургічними втручаннями, порушенням цілісності сечових каналів при пересуванні піску і каменів на тлі сечокам’яної хвороби.
- Запальними процесами – циститами, уретритами, нефритом.
Як проявляється
Клінічна картина подразненого сечового міхура має невеликі відмінності.
У жіночої статі спостерігаються хворобливі відчуття і нав’язливий свербіж, почервоніння в зоні зовнішніх статевих органів. Патологія характеризується больовим синдромом в нижньому відділі живота, частими позивами на сечовипускання – до 12 разів на добу, в нічні години пацієнтки відвідують санвузол не менше двох разів. В процесі виділяються мінімальні обсяги урини, відсутня можливість утримуватися від виходу сечі.
У чоловічої статі симптоматика захворювання починається з болю, збліднення шкірних покривів, нав’язливого свербежу, почервоніння в геніталіях, частими походами в туалет – 3 рази за ніч, до 14 епізодів – в денний час.
Пацієнта переслідує відчуття неповного звільнення сечового міхура, виражені болі в нижній частині живота, мимовільне виділення урини. Хворі страждають від безсоння, стану слабкості, зниження ерекції.
У дітей клінічна картина повторює симптоми хвороби у дорослих. Сміх, кашель можуть спровокувати незначне мимовільне виділення сечі.
Діагностичні заходи
Для виявлення хвороби проводяться наступні дослідження:
- аналізи на статеві інфекції – їх присутність провокує порушення функціональності сечового міхура через запалення, що проходить в репродуктивному відділі;
- клінічні аналізи сечі, крові – для визначення запальних процесів;
- КТ – необхідна для вивчення анатомічних особливостей сечового міхура і всієї системи;
- УЗД – виявляє пухлиноподібні процеси в органах малого тазу, визначає кількість залишкової сечі;
- урофлоуметрія – маніпуляція реєструє процесу сечовипускання;
- цистометрія – необхідна для визначення тиску в органі, з метою аналізу тонусу і скоротливої здібностей;
- цистоскопія — процедура дозволяє виявити новоутворення.
Як вилікувати
Терапія включає кілька незалежних напрямків, залежно від джерела виникнення синдрому. Лікування включає медикаментозне, фізіотерапевтичне напрям, народні засоби і зміна звичного для хворого способу життя.
Медикаментозна терапія
Ургентний характер захворювання вимагає використання лікарських препаратів. Перший етап включає призначення антидепресантів, седативних медикаментів – для стабілізації психічного фону пацієнта, відхилення в якому провокують загострення хвороби.
Патологічний процес купірується за допомогою М-холіноблокаторів, що знижують активність детрузора сечового міхура, токсину ботулина – засіб впроваджується в стінку органу, викликаючи розслаблення м’язів. Терапія проводиться кілька місяців, через рік всі процедури повторюються. Лікування дозволяє стабілізувати процес звільнення сечового міхура, пригнічуючи основні симптоматичні прояви.
Хірургічне втручання проводиться в рідкісних випадках. Маніпуляція передбачає висічення м’язових тканин органу, що дозволяє збільшити обсяги органу, заміна відрізком товстого або тонкого кишечника. Операції можуть провокувати різноманітні ускладнення, тому проводяться рідко.
Народні методи
Лікування народними засобами представлена різноманітними настоями і відварами:
- звіробій і мучниця береться в рівних частках – по 3 ложки, суміш заливається літром свіжого окропу, настоюється кілька годин, вживається по чверті склянки тричі на день;
- на ложку чебрецю беруться дві ложки оману, завариться літром окропу, суміш витримується 3 години, фільтрується і вживається протягом дня.
Комплексні процедури
Фізіотерапевтичні маніпуляції призначаються лікарем залежно від загального стану організму, показань, протипоказань. Лікування проводиться електрофорезом, парафіновими аплікаціями, гальванізацією, спрямованих на ультрафіолетом, електросном, гальванічним коміром.
Крім професійних процедур хворому рекомендуються тренування за методикою Кегеля – для тренування м’язових тканин малого тазу. Постійні заняття дозволяють зміцнити м’язову, так і статеву систему.
Спосіб життя
Для запобігання рецидивів пацієнтам необхідно перейти на раціональний режим харчування. Окремі продукти подразнюють стінки сечового міхура, провокуючи часті позиви на звільнення органу.
У списку заборонених речовин вказані наступні продукти: гострі, кислі, консервовані овочі, шоколад і його похідні, цитрусові, каву, кисломолочну продукцію, копчене, пряне, солоне.
Фахівці рекомендують відмовитися від вживання алкогольної, слабоалкогольної, тютюнової продукції. Корисні інгредієнти щоденного раціону представлені злаковими, кавуном, зеленим чаєм, соком із слив, морепродуктів. Хворим слід не забувати, що організм вимагає вживати в добу не менше двох літрів чистої питної води.
Посильні заняття спортом, щоденні піші прогулянки, рівновагу психологічного фону дозволять позбутися від патології. Пацієнтам слід навчитися дистанціюватися від негативного впливу зовнішніх факторів, менше сприймати конфлікти. Для людей з підвищеною збудливістю рекомендується відвідування консультацій психолога.
