Патологічні процеси в сечостатевому відділі часто провокують затримки сечовипускання, імперативні позиви на звільнення сечового міхура і нетримання урини. Для з’ясування причин розвитку, часу прояву аномального відхилення урологи рекомендують пацієнтам вести щоденник сечовипускання.
Зміст
- 1 Щоденник сечовипускань
- 2 Діагностичне значення
- 3 Як правильно вести
- 4 Результати
Щоденник сечовипускань
Процедура відноситься до доступним і інформативним способом отримання інформації про поведінку сечового міхура, режим сечовипускання. Щоденник заповнюється протягом трьох діб підряд або з перервами в декілька днів.
У нормі кількість сечовипускань, за які звільняється від скопилася урини орган, не повинно перевищувати восьми разів. Чоловіча стать в нічний час відвідує санвузол не більше одного разу, жіночий – не прокидається.
Щоденник рекомендується хворим з частими позивами, висновком сечі маленькими порціями, при гіперактивності сечового міхура. Урологи призначають процедуру, як дорослим, так і дітям – при різних відхиленнях в нормативному поведінці сечостатевого відділу.
Діагностичне значення
Документацію заповнює сам пацієнт або батьки, якщо її ведення призначене для малюків. Зазначені відомості дозволять узагальнити інформаційні дані, припустити джерело нестабільного поведінки сечового міхура.
Урологи рекомендують заповнення таблиць:
- при поллакіурії — прискорене звільнення сечового міхура, аж до 15 за добу;
- странгурии – необхідності додаткового напруження м’язів черевного преса в момент сечовипускання;
- при всіх типах енурезу та імперативних позивах;
- ніктурії – патології, при якій нічний діурез переважає над денним.
Як правильно вести
Фахівці рекомендують дотримуватися наступних правил при зборі інформації про стан організму:
Заповнювати таблицю необхідно починати з ранку, відразу ж після пробудження. Записи ведуться цілий день, а при необхідності, доповнюються інформацією про нічні відвідини санвузла. Повне час заповнення однієї сторінки – одну добу. Якщо пацієнт прокидається о шостій ранку, то наступний день відлічується з наступних шести годин ранку.
Весь день заповнюється інформація про випитої рідини. При неможливості точного визначення обсягів допускається внесення приблизних цифр. Основна міра – це стандартний 200 мл гранований стакан.
Кожне сечовипускання відбувається з обов’язковим вимірюванням виділилася біологічної рідини. Для простоти виміру можна застосовувати спеціальний стакан з мірними поділками або спеціалізовану медичну ємність, яка набувається в аптечних мережах.
Дітей садять на горщик, після процедури спеціальним стаканом вимірюють об’єм сечі. При заповненні щоденника в умовах робочого місця можна використовувати одноразові стаканчики стандартних розмірів. У них входить 200 мл рідини.
Обов’язково записують випадки нетримання урини і кількість вийшла рідини. Пацієнт не повинен забувати вказувати в щоденнику інформацію про витрачені за добу прокладках.
Там же вказують джерела мимовільного виділення сечі – фізична, рухова активність, кашель, сміх, біг, стрибки, зміна положення тіла – перехід з горизонтального у вертикальне, статеві контакти.
Обсяги використовуваної за день рідини – крім чаю, кави та напоїв в них включені перші страви. Хворий не повинен забувати записувати кількість і час нестерпних позивів до звільнення сечового міхура.
Щоденник дорослого і дитячий ведеться три дні – використання протягом однієї доби не дасть повної картини стану сечового міхура. Допускається робити проміжки – записувати інформації з проміжком у кілька днів.
При відвідуванні консультації фахівця необхідно взяти його з собою.
Зразок бланка щоденника сечовипускань
Результати
Наданий лікаря щоденник дозволяє оцінити кількість щодня вживаної рідини, середньодобову інформацію про частоту сечовипускання. Доктор проводить паралель між денними і нічними походами в туалет, розподілом діурезу протягом 24 годин виводиться вночі урина не повинна перевищувати 30% від усього обсягу добового.
Записи дозволяють підтвердити гіперактивність сечового міхура, встановити характер енурезу – стресовий, змішаний, імперативний. Урологи рекомендують не проводити самостійного аналізу отриманої інформації – діагностикою повинен займатися лікар.
