У здорової дорослої людини швидкість серцебиття в хвилину становить від 50 до 90 без урахування індивідуальних чинників. У дітей і підлітків даний інтервал норми дещо розширюється і становить від 50 до 120 скорочень серця на хвилину без урахування індивідуальних особливостей.
В окремих випадках частота скорочень може збільшуватися (фізичні навантаження, вживання кофеїну, таурину, женьшеню, інших природних або синтетичних психостимуляторів; стресові стани і так далі) або зменшуватися (прийом седативних/гіпотензивних лікарських засобів; період спокою під час відпочинку або сну) на певний проміжок часу.
Ці явища також знаходяться в межах норми. Однак іноді частота серцевих скорочень постійно або з певною періодичністю змінює ритм. В такому випадку має сенс говорити про аритмії. Найбільш поширена і в більшості випадків найбільш безпечна форма патології — дихальна аритмія. Нижче ми розглянемо питання: дихальна аритмія — що це таке?
Зміст
- Що являє собою патологія? Визначення і сутність медичного терміна, патогенез
- Категорії ризику. Етіологія патологічного стану
- Симптоми дихальної аритмії
- Ключові методи та способи діагностики дихальної аритмії
- Загальна терапевтична схема при діагностуванні дихальної аритмії
- Ускладнення дихальної аритмії
- Загальна профілактична схема при діагностуванні дихальної аритмії
Що являє собою патологія? Визначення і сутність медичного терміна, патогенез
Згідно з визначенням Всесвітньої організації охорони здоров’я аритмія являє собою будь-яке відхилення ритму серця від нормального синусового скорочення, пов’язане з порушенням функції освіти/відправлення електричного імпульсу. Таким чином, під визначення аритмії підпадає будь-яке порушення частоти, ритму або процесу збудження і скорочення серцевого м’яза.
Існує кілька різновидів аритмії (фізіологічна тахікардія, тахікардія синусового типу, брадикардія синусового типу, пароксизмальна тахікардія, екстрасистолія), кожна з яких буває спровокована зовнішніми або внутрішніми явищами/процесами/патологіями.
Термін «дихальна аритмія» використовується при складанні діагностичного висновку після проведення обстеження.
Важливо! Дихальна аритмія не є захворюванням, і виключно симптоматична терапія вважається недоцільною. Дихальна аритмія — це симптом, супутній основному захворюванню, яке необхідно диференціювати на підставі додаткового вузькоспеціалізованого діагностичного обстеження.
Категорії ризику. Етіологія патологічного стану
Дихальна аритмія однаково часто зустрічається у дітей і дорослих з тенденцією до прояву в дитини у віці від 0 до 16 років і у зрілих людей у віці від 45 до 70 років.
- Діти і підлітки. Прояв патологічного стану обумовлено недостатньою зрілістю і сформированностью систем організму і нестабільністю гормонального фону у зв’язку з проходженням стадії статевого розвитку.
- Люди, які зловживають тютюнопалінням, алкоголем, наркотичними засобами, лікарськими засобами, що чинять вплив на центральну нервову або серцево-судинну систему людини.
- Люди, що вживають надмірну кількість рідини (понад двох літрів щодоби), так як це провокує підвищене навантаження на серцево-судинну систему організму людини.
- Люди, що мають надлишкову вагу. Виконання стандартних фізичних дій (піші прогулянки, підйом по сходах до потрібного поверху в багатоквартирному будинку і так далі) може спровокувати надмірне навантаження на дихальну і серцево-судинну системи організму людини.
- Люди, які мають схильність до стресових ситуацій і тенденції до розвитку неврозів і невралгій різної етіології. Найбільш часто дихальна аритмія відзначається при явищі, умовно що позначається «панічними атаками», яке виникає при ВСД.
- Вагітні жінки (особливо в останньому триместрі), так як значно підвищується навантаження на всі системи організму.
- Пацієнти при реабілітації після хірургічного втручання або після важкого перебігу захворювання.
Важливо! При реабілітації після оперативного втручання дихальна аритмія не є патологією, а, навпаки, бажана, так як свідчить про адаптацію організму до нормального функціонування. Проте в даний період необхідно спостерігати за пацієнтом, щоб запобігти можливі післяопераційні ускладнення.
- Люди при дотриманні суворої дієти або голодування.
Симптоми дихальної аритмії
Фізіологічна тахікардія, провокуюча легку дихальну аритмію, яка найбільш часто зустрічається у дітей і підлітків або виникає на нетривалий період після фізичних навантажень, пережитого страху або прийому енергетичних речовин (кофеїн, алкоголь і так далі), не представляє небезпеки для здоров’я.
Крім почастішання дихання і збільшення пульсу, інші ознаки патології не відзначаються. Дану форму розглянутого стану пацієнта лікувати не потрібно. У разі патологічного перебігу на тлі наявного в організмі захворювання дихальна аритмія може супроводжуватися такою супутньою симптоматикою:
Ключові методи та способи діагностики дихальної аритмії
Спочатку наявність дихальної аритмії і супутнього патологічного стану організму людини визначається на первинному огляді пацієнта, шляхом забезпечення пацієнта фізичними навантаженнями з допомогою спеціального тренажера (велосипед, бігова доріжка і так далі) або проведення комплексу вправ (біг на місці, присідання та ін).
Важливо! Проведення первинного огляду не може бути приводом для остаточної постановки діагнозу, навіть щодо наявності патологічної дихальної аритмії, так як цикли почастішання і нормалізації дихання індивідуальні і залежать від ряду фізіологічних особливостей пацієнтів. Таким чином, підозра на наявність патологічної дихальної аритмії вимагає призначення подальшого діагностичного дослідження.
Пріоритетним способом діагностики є електрокардіограма (ЕКГ), яка дозволяє отримати максимум даних про наявність у пацієнта дихальної аритмії.
Уточнення основного захворювання, при неможливості постановки повного діагнозу на підставі ЕКГ, проводиться шляхом призначення одного або декількох з нижченаведених досліджень:
- Ехокардіографічне дослідження дозволяє визначити наявність вад серця та інших патологічних станів серцево-судинної і кровоносної системи.
- Аналіз крові (загальний та/або біохімічний) — дозволяє визначити широкий спектр патологій, що протікають в організмі людини.
- Ультразвукове дослідження щитовидної залози при підозрі на порушення гормонального обміну або загальних процесів метаболізму в організмі людини.
- Ортостатичне дослідження — береться проба для детального вивчення периферичної частини системи кровообігу з метою визначення змін у функціонуванні системи кровообігу при знаходженні пацієнта у вертикальному та горизонтальному положенні тіла.
- Інші дослідження. Їх призначення здійснюється лікуючим фахівцем на підставі підозр на те чи інше захворювання, яке провокує дихальну аритмію.
Важливо! Враховуючи комплексне последиагностическое лікування, що полягає в симптоматичній терапії та терапії основного захворювання, необхідно правильно диференціювати різновид дихальної аритмії з метою призначення адекватної симптоматичного лікування.
Найбільш часто зустрічається дихальна синусова аритмія, яка відрізняється почастішанням скороченням серцевого м’яза в момент повільного і глибокого вдиху і урежением в момент глибокого і швидкого видиху. Прослуховування пульсу укупі з контрольованим вдихом — видихом необхідно провести на первинному огляді та повторити після проведення ЕКГ або ультразвукового дослідження.
Загальна терапевтична схема при діагностуванні дихальної аритмії
При відсутності супутнього системного захворювання дихальна аритмія в лікуванні не потребує — досить дотримуватися правил, наведених у розділі «Загальна профілактична схема при діагностуванні дихальної аритмії».
При дихальної синусової аритмії препаратами вибору для проведення симптоматичної терапії повинні виступати, при відсутності протипоказань, прямі антиаритмічні лікарські препарати: «Ритмонорм», «Аміодарон», «Аллапинин» і так далі.
У разі наявності дихальної аритмії іншого типу і неможливості призначення прямих «антіарітміков» при дихальної синусової аритмії для проведення симптоматичної терапії рекомендується вибирати один або декілька з наступних лікарських препаратів: «Метопролол» (інші кошти, що відносяться до фармакологічної групи бета-адреноблокаторів), «Дигітоксин» (інші кошти, що відносяться до фармакологічної групи серцевих глікозидів).
При наявності дихальної аритмії, що протікає на тлі розвивається, але слабо прогресуючого захворювання, тобто не представляє істотну небезпеку для життя і здоров’я пацієнта. Рекомендується проводити терапію «неантиаритмиками», тобто лікарськими засобами, які не мають прямого впливу на частоту скорочень серцевого м’яза, але сприяють поступовому відновленню нормального ритму шляхом впливу на серцево-судинну систему в цілому. Ця методика отримала назву «Upstream-терапія» (фібриляція передсердь) і володіє більш щадним впливом на організм в цілому і серце зокрема.
У рідкісних випадках рекомендується проведення операції по імплантації електрокардіостимулятора. Доцільно тільки при необхідності прийняття екстрених заходів і при тривалій неефективності консервативної лікувальної практики.
Ускладнення дихальної аритмії
Головним ускладненням дихальної аритмії є перехід від тахікардії до брадикардії з тенденцією до значного уповільнення серцевого пульсу і зниження артеріального тиску. Даний стан підлягає обов’язковому лікуванню, спрямованому на підтримку роботи серця з поступовим відновленням початкової функціональності серцевого м’яза.
Загальна профілактична схема при діагностуванні дихальної аритмії
- Корекція відносно життєвих циклів пацієнта, пов’язаних з періодами праці, дозвілля і сну. Дана міра найбільш актуальна при схильності людини до невралгиям і аналогічним невротичних станів.
- Корекція щоденного раціону. Рекомендується знизити кількість смаженої, солоної, копченої та гострої їжі. Кількість рідини не повинна перевищувати двох літрів на добу.
- Боротьба з гіподинамією. Важливо щодня здійснювати прогулянки на свіжому повітрі і здійснювати комплекс вправ лікувальної гімнастики. Спортивні вправи повинні мати щадний характер.
- Відмова або мінімізація тютюнопаління та вживання алкогольних напоїв.
Дихальна аритмія, в більшості випадків, не представляє небезпеки, але важливо своєчасно звернутися до лікаря. Навіть фізіологічний прояв, що не несе загрози для здоров’я, може стати причиною введення обмежень на фізичні навантаження — відмова від обов’язкової фізкультури в школі і Вузі та/або отримання відстрочки від армії.
