Діагностика        05 Березня 2018        1019         Коментарі Вимкнено до Рахіт у дітей: ознаки, лікування та профілактика

Рахіт у дітей: ознаки, лікування та профілактика

Ріст і формування організму з народження до дорослого віку супроводжується низкою чинників, які за певних умов можуть спровокувати затримку розвитку або формування патологічних явищ в організмі. Одним з таких станів є рахіт у дітей.

Зміст

  • 1 Що таке рахіт
  • 2 Стадії і симптоми рахіту у дітей
  • 3 Групи ризику
  • 4 Рахіт у дітей старше року: можливий?
  • 5 Лікування й профілактика рахіту

Що таке рахіт

Хвороба обумовлена нестачею вітаміну D в організмі. Цей дефіцит перешкоджає правильному фосфорно-кальциевому обміну, обмежує засвоєння кальцію кістками і сполучною тканиною. Навіть при достатньому надходженні мінералу в організм участь кальцію в побудові скелету не відбувається в достатній кількості.

В результаті страждає загальний розвиток, і в першу чергу кісткова тканина. Слабкість кісток проявляється в далеко зайшли випадках, коли зміни скелета видно неозброєним поглядом.

Важливо! Початок хвороби може діагностувати тільки лікар – необхідно проведення лабораторного обстеження.

Стадії і симптоми рахіту у дітей

Без лікарського контролю і корекції хвороба проходить 3 стадії, кожна з яких характеризується певними ознаками. Стадії, що характеризують рахіт у дітей наведено в таблиці.

Стадія Кістки Психомоторика та імунітет Аналізи Прогноз перебігу хвороби 1-я легка Розм’якшення країв джерелець, виділення швів між кістками черепа Норма, невелика гіпотонія, вздрагивание при гучних або несподіваних звуках Рівень кальцію в крові знижений Виліковується без наслідків 2-я середня Реберні чотки, зміна форми черепа, грудної клітки, затримка прорізування зубів і порушення порядку їх появи, болі в трубчастих кістках при навантаженні або дотику Відставання у моторному розвитку – більш пізніше оволодіння поворотом тіла, вставанням, сидінням, повзанням, ходьбою, малорухливість, зниження імунітету, проблеми з ШКТ Рівень кальцію може наближатися до норми – починається вимивання його з кісток, визначається активність паратгормону, який підтримує рівень кальцію в крові Необхідний курс лікування і наступне спостереження, можливе одужання без виражених наслідків 3-я важка Яскраво виражена деформація будови ніг Про – або Х-образна), таза, черепа і грудях, зниження м’язового тонусу і щільності м’яких тканин (живіт), помітне відставання в рості Затримка розвитку, приєднання захворювань внутрішніх органів, патології серцевого м’яза Рівень кальцію знижений, анемія, обмінні порушення Деякі деформації та патології внутрішніх органів залишаються на все життя

Х-подібна деформація ніг при рахіті
О-подібна деформація ніг при рахіті

Також рекомендуємо прочитати статтю: «Сім важливих питань про вальгусной деформації стопи у дітей«.

Сучасний розвиток суспільства, медичні досягнення, організація державної системи патронату новонароджених і рівень інформованості населення сприяли зниженню кількості тяжких форм хвороби. Сьогодні наслідки рахіту у дітей не настільки серйозні, як 100 років тому. Проте загроза хвороби зберігається. Первинні ознаки рахіту все ще діагностуються у дітей першого року життя, а іноді і у представників інших молодших вікових груп.

Групи ризику

Найчастіше виявляються ознаки рахіту у дітей першого року життя. Це обумовлено високою швидкістю росту тіла, а значить, великий потреба в кальції. При найменшому порушенні надходження або утворення вітаміну D утилізація кальцію сповільнюється. Але і серед немовлят захворює далеко не кожна дитина.

Рахіт у дітей може проявитися в групах підвищеного ризику:

  • Недоношені діти;
  • Народилися двійні або тройне і т. д.;
  • Мають вроджені патології органів травлення;
  • При грубому порушенні рекомендацій педіатра з організації життя дитини і догляду за ним.

Важливо! При правильному веденні періоду новонародженості цілком можливо уникнути захворювання навіть при наявності факторів, що привертають.

Рахіт у дітей старше року: можливий?

Пильна увага до дітей першого року життя з боку медичних працівників у переважній більшості випадків дозволяє виявити перші ознаки хвороби і не дати їм розвинутися. При наявності факторів, що привертають призначається профілактичний прийом вітамінів.

З другого року життя регулярні візити патронажної сестри і педіатра, а також обов’язкові огляди в поліклініці відходять у минуле. Вважається, що всі ризики передбачені і попереджені. З цього часу практично вся відповідальність за здоров’я дитини лягає на батьків. Саме вони повинні вчасно помітити ознаки неблагополуччя і звернутися до лікаря.

Тому іноді виникає парадоксальна ситуація: дитина благополучно проходить найнебезпечніший період – перший рік життя – без ознак рахіту, а на другому-третьому році у нього виявляють (найчастіше випадково) типові прояви хвороби.

Важливо! Це цілком зрозуміло: симптоми в цей час не так очевидні, а систематичне медичне спостереження ще не організовано – дитина в цьому віці не відвідує садочок.

Тому педіатри закликають батьків не нехтувати візитами до лікаря, якщо є нетипові для звичного стану ознаки:

  • Млявість, зниження активності;
  • Підвищена стомлюваність;
  • Неспокійний сон;
  • Скарги на болі в кістках;
  • Втрата раніше добре освоєних моторних навичок.

Ці ознаки не супроводжуються підвищенням температури, але уважні батьки повинні їх помітити.

Лікування й профілактика рахіту

Після глибокого обстеження стану організму лікар призначає лікування (при наявності хвороби).

В основі терапії і профілактики лежать не тільки і не стільки лікарські препарати, скільки відповідний потребам дитини образ життя:

  • Вітамін D в аптечній формі для усунення його дефіциту та активізації засвоєння кальцію – за нормами лікування та попередження хвороби;
  • Достатнє перебування на свіжому повітрі – для отримання дози ультрафіолету, під дією якого в шкірі виробляється власний вітамін D;
  • Повноцінне харчування з достатньою кількістю продуктів, що містять кальцій і вітамін – молоко і його похідні, риба, печінка, жовток яйця;
  • Рухова активність – кальцій навіть при самих сприятливих умовах погано засвоюється, якщо немає навантаження на кістки – у дітей з другого року життя в цьому плані набагато більше можливостей, ніж на першому році, де виконання цієї рекомендації обмежується масажем, пасивною гімнастикою і спонуканням до дії;
  • Повноцінний і достатній за віковими мірками сон в чистому провітреному приміщенні, на свіжому повітрі – по погоді.

Важливо! У переважній більшості випадків цих заходів буває досить, щоб позбавити дитину не тільки від захворювання, але і від загрози його виникнення в подальшому.

Таким чином, рахіт у дітей поступово перестає бути виключно медичним явищем. Сьогодні його відносять і до соціальних процесів, оскільки передумови для розвитку хвороби безпосередньо залежать від догляду за маленькими дітьми. Саме такий підхід дозволив викорінити важкі форми хвороби.

У силах кожного з батьків запобігти захворювання або усунути його перші прояви. Тісний контакт з педіатром і виконання його призначень забезпечує здоров’я малюка.

Пам’ятайте, що поставити правильний діагноз може тільки лікар, не займайтеся самолікуванням без консультації і постановки діагнозу кваліфікованим лікарем.

Рекомендуємо також прочитати статтю

  • Рахіт у немовлят: ознаки, лікування та профілактика
  • Вітамін Д немовляті: як давати і який вибрати

Будьте здорові!