Одним з неприємних захворювань урологічного напрями відносяться цистити. Патологічні процеси характеризуються швидким переформуванням у хронічні форми і частими рецидивами.
Зміст
- 1 Особливості захворювання
- 2 Причини посткоитального циститу
- 3 Клінічна картина
- 4 Діагностичні заходи
- 5 Як лікувати — загальні принципи
- 5.1 Медикаментозна терапія
- 5.2 Народні засоби
- 5.3 Оперативне втручання
- 6 Профілактика
Особливості захворювання
Дана проблема належить до запальних захворювань, що зачіпають сечостатевої відділ і відрізняються хронічним перебігом. Проблема посткоитального циститу полягає у відновленні недуги після сексуальних контактів.
Хвороба реєструється в молодому віці у жінок, близько 30% пацієнток (репродуктивного віку) є постійними відвідувачками консультацій уролога.
Причини посткоитального циститу
Основним джерелом захворювання є проникнення патогенної мікрофлори в сечовий міхур. Розвитку циститу сприяють бактеріальні, грибкові та вірусні інфекції.
До факторів, що впливає на освіту недуги, відносять:
- Аномальний розвиток органів сечостатевого відділу – надто глибоке місце розташування уретрального каналу, його надмірна рухливість. В момент статевого контакту в уретру потрапляють хвороботворні бактерії та вільно проникають в сечовий міхур.
- Надмірно тривалий статевий контакт або секс без достатньої кількості мастила – відбувається мимовільне натирання слизових покривів, виникає невелика травматизація уретри.
- Зміни в нормативній мікрофлорі – полягають у передачі здоровим партнером умовно-патогенних бактерій. Наступний збій призводить до запального процесу.
- Венеричні патології – цистит утворюється під впливом хламідійної, гонококової, микоплазмической, трихомонадної інфекції.
- Порушення правил гігієни – відсутність обробки статевих органів до і після контактів, чергування різних видів сексу без засобів індивідуального захисту.
- Порушення дівочої пліви – у багатьох випадках захворювання виникає після першого сексу.
Шляхи проникнення бактерій в сечовий міхур
Клінічна картина
Запальний процес частіше про себе нагадує після статевого контакту.
До основних симптоматичним проявів відносять:
- хворобливі відчуття ріжучого характеру в момент сечовипускання;
- нестандартне кількість позивів на відвідування санвузла – до 40 разів на добу;
- неповне спустошення сечового міхура, відчуття тяжкості в нижньому квадранті живота;
- мінімальна кількість виділюваної урини;
- додаткові домішки в сечі – кров’яні та гнійні згустки, слизовий секрет.
Первинні симптоми проявляються протягом перших-других діб після сексу. Знаючи про цю особливість, жінки починає уникати інтимних відносин, що негативно позначається на її психологічному стані і у відносинах з партнером.
Діагностичні заходи
Повноцінне обстеження пацієнтки включає огляд на гінекологічному кріслі – з метою визначення дефектів у будові уретри.
Взяття бактеріального посіву для визначення типу збудника запального процесу і його реакції на медикаментозні засоби (рівень резистентності). Для виявлення венеричних патологій береться вагінальний мазок, з аналізу сечі визначається загальний стан організму і протікають приховані інфекції.
Завершує обстеження УЗД нирок і сечового міхура. Після визначення першоджерела захворювання, пацієнтці призначається симптоматична терапія.
Як лікувати — загальні принципи
Основною метою терапії є запобігання вторинного зараження хворого від статевого партнера шляхом санації. Повноцінне видалення інфекційного вогнища проводиться лікарськими препаратами.
У разі відхилень в анатомічній будові уретрального каналу фахівці рекомендують проведення хірургічного втручання. На весь період лікування жінці забороняються будь-які статеві контакти, призначається дієта, що щадить.
Основу раціону повинні складати овочі, фрукти і молочна продукція. Під строгою забороною знаходяться всі передбачувані подразники – прянощі, копченості, гостре й солоне, алкогольні та слабоалкогольні напої.
Медикаментозна терапія
Лікування антибіотиками рекомендується після визначення збудника хвороби. Терапія проводиться «Амоксициліном», «Монуралом», «Нітроксолін». Всі дозування призначаються в індивідуальному порядку і залежить від загального стану організму та результатів діагностики.
Самовільно переривати або продовжувати схему суворо заборонено – бажаний ефект не буде досягнутий, а патогенна мікрофлора придбає стійкість до антибіотиків. Після закінчення курсу додатково призначаються препарати для відновлення балансу кишкової мікрофлори.
Протигрибкові препарати призначаються при визначенні проник в організм грибка. В урології перевага віддається лікуванню «Флуконазолом», «Кетоконазолом».
Антивірусні медикаменти – пригнічують активність і життєздатність вірусних інфекцій. Найбільша ефективність відзначається при терапії «Амиксином», «Віфероном», «Кипфероном».
Народні засоби
Лікування в домашніх умовах народними рецептами допомагає полегшити загальний стан організму цілющими рослинами з бактерицидними і сечогінними властивостями. Для приготування відварів і настоїв використовують кукурудзяні рильця, м’яту перцеву, мучниці, материнку. Як вітамінізованого напою пацієнтки можуть вживати журавлинний морс.
Народні методики не можуть позбавити від бактеріальної інфекції, вони є допоміжними засобами.
Оперативне втручання
За наявності природженого або придбаного дефекту будови уретрального каналу рекомендується операція. Показання для оперативного лікування мають суворі обмеження.
Хірургічні маніпуляції проводяться після безуспішності раніше проведеного консервативного лікування, при виявленні важких ускладнень, встановленою зв’язку між симптоматичними проявами і сексуальним контактом.
Позитивна ефективність проведеного втручання реєструється у 70% випадків.
Серед найпоширеніших маніпуляцій виділяють:
- резекцію урогименальных спайок;
- циркулярну мобілізацію дистального відрізка уретри;
- зміна місцезнаходження сечовипускального каналу.
Вибір методики залежить від нюансів аномалії органу. В окремих варіантах пацієнтам призначається інстиляція ураженого органу, що допомагає придушити патогенну мікрофлору і за короткий час позбутися від запального процесу. Промивання проводиться під контролем уролога, сечовий міхур промивається «Мірамістином», «Хлоргексидином», розчином 2% борної кислоти.
Профілактика
Для запобігання первинних і повторних нападів циститу, фахівці рекомендують постійно користуватися засобами індивідуального захисту. Виконання вимог до особистої гігієни, миття статевих органів до і після сексу дозволить позбутися від великої кількості патогенної мікрофлори.
Сперміциди, як засобу контрацепції, повинні зводитися до мінімальних кількостей. Їх застосування часто є причиною інфекційного ураження слизових покривів. Від додаткового травмування інтимної зони допоможуть спеціалізовані мастила і презервативи (з аналогічним якістю).
Відповідальне ставлення до вибору партнера, виключення випадкових контактів дозволить уникнути зараження венеричними та інфекційними хворобами, що передаються при статевих контактах.
У разі виникнення простудних або інших інфекційних захворювань, пацієнткам слід звернутися на консультацію до фахівця і пройти повноцінне лікування. Хронічні патології даного типу часто є передумовами для ослаблення імунної системи і вільного проникнення чужорідних бактерій.
Посткоїтальний цистит є хворобою, з появою якої жінкам необхідно переглянути свій звичний спосіб життя, пройти лікування спільно з партнером та постійно пам’ятати про необхідність дотримання правил профілактики.
На відео про причини і лікування посткоитального циститу:
