Одним з характерних захворювань дванадцятипалої кишки є перидуоденит. Недуга може бути вродженим і набутим, а в залежності від тяжкості і ступеня ураження серозної оболонки, розрізняють кілька типів захворювання. Що таке перидуоденит, його класифікація, симптоматика та можливе лікування — вся інформація по темі розглянуто в нашій статті.
Зміст
- 1 Причини виникнення
- 2 Симптоми перидуоденіта
- 3 Види
- 4 Стадії
- 5 Діагностика та лікування
Причини виникнення
Перидуоденит являє собою запальний процес, що розвивається в серозної оболонці дванадцятипалої кишки. Патологія вкрай рідко буває природженою, найчастіше діагностуються випадки придбаного або вторинного перидуоденіта.
У переважній відсотку випадків причиною виникнення цієї хвороби є виразкові процеси органів ШКТ. При цьому порушується нормальна функція травлення, виникають болі різної локалізації.
Серед інших факторів появи виділяють:
- Патології розвитку внутрішніх органів (вроджений перидуоденит).
- Виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки.
- Гострий або хронічний дуоденіт.
- Дівертікуліти дванадцятипалої кишки.
- Запальний процес розповсюдився з інших органів (жовчного міхура, апендикса).
Клінічна картина захворювання являє собою процес утворення на поверхні запаленої оболонки фіброзного ексудату. Згодом це призводить до утворення стяжей і спайок, а також рубцевих змін тканин.
Перидуоденит, викликаний виразковими ураженнями шлунка та дванадцятипалої кишки, часто провокує випадки прориву органів і зрощення з розташованими поблизу.
Симптоми перидуоденіта
Захворювання надзвичайно важко визначити, адже характерних симптомів і проявів воно не має. Найчастіше описані випадки безсимптомного розвитку недуги, при якому його визначали зовсім випадково, в ході профілактичного обстеження.
Клінічна картина може мати дві стадії, при якій гостра характеризується типовими для багатьох захворювань органів ШКТ симптомами. На хронічній стадії зазвичай болючі відчуття і дискомфорт проявляються періодично і не викликають серйозних побоювань.
Симптоматика перидуоденіта:
- Періодичні болі в черевній області.
- Порушення травлення.
- Печія та відрижка повітрям.
- Болючість при пальпації верхній частині живота.
Більш ніж в 40% випадків перидуоденит протікає безсимптомно. У таких ситуаціях його визначають при обстеженні органів ШКТ, пов’язане з іншими причинами.
Саме тому найкращою профілактикою захворювання буде дотримання принципів раціонального харчування, а також періодичні огляди у фахівця, особливо при вже діагностованих проблеми в роботі травної системи.
Види
Класифікація захворювання передбачає кілька форм недуги. Крім вродженого і набутого виду, існує ще кілька категорій, в залежності від області і характеру ураження.
Види перидуоденіта:
- Первинний, який визначається поширенням запального процесу зі стінок дванадцятипалої кишки на очеревину, що покриває її.
- Вторинний, при якому місце локалізації ураження знаходиться поза області дванадцятипалої кишки.
- Надбрыжеечный, місце локалізації якого розташоване трохи вище перетину кореня брижі і поперечної ободової кишки.
- Подбрыжеечный, який локалізується в дистальній області дванадцятипалої кишки.
- Дифузний перидуоденит характеризується рівномірним розподілом запального і спайкового процесу по всій поверхні дванадцятипалої кишки.
Стадії
Перидуоденит має всього дві стадії: гостру і хронічну.
При гострій характерні появи больового синдрому сильної локалізації, підвищення температури та активне поширення запального процесу. Хронічна форма перидуоденіта має прихований характер, визначається незначними змінами поверхні очеревини, а також уповільненим поширенням.
Діагностика та лікування
Визначити причини нездужань у ряді випадків досить проблематично. Захворювання не має характерних симптомів і практично неможливо відрізнити від проявів основного захворювання, наприклад, виразкових уражень дванадцятипалої кишки.
Максимальну інформативність забезпечує рентгенографія із застосуванням контрастної речовини, яка показує ступінь зрощення і деформації органу. У деяких випадках використовується метод лапароскопічного обстеження, при якому визначається ступінь поширення спайкового процесу і вибираються оптимальні методики лікування.
Лікування перидуоденіта зазвичай проводиться за допомогою теплових процедур. Добре працює бальнеотерапія, а також застосування термічних ванн. При таких процедурах порушується процес утворення спайок і відбувається зменшення больового синдрому.
Оперативне втручання при перидуодените зазвичай не проводиться, тільки у разі появи довгих вузьких тяж, що викликають перекручення кишок.
Якщо зрощення відбувається в одній площині, оперативне втручання дає тимчасовий ефект, після операції зрощення відбувається знову. Для запобігання таких ситуацій, ведуться дослідження з приводу доцільності застосування розподільчого сальника. В цьому випадку не відбувається зрощування органів, у довготривалій перспективі такі маніпуляції здатні поліпшити стан хворого і попередити розвиток ускладнень.
Поширене захворювання запального характеру — перидуоденит, зазвичай локалізується в місцях виразкового ураження дванадцятипалої кишки. Недуга здатний поширюватися від інших органів і навіть розвиватися при аномаліях формування органів ШКТ.
Основними методиками лікування є інструментальне обстеження (рентген, лапароскопія), а лікування передбачає застосування теплових процедур і в рідкісних випадках — оперативне втручання.
