Ознаки гаймориту у дітей, його симптоми і лікування

Запалення придаткових носових пазух (їх у людини кілька) – поширена проблема в будь-якому віці. Найбільш частим захворюванням у цій галузі є гайморит – запалення верхньощелепної (гайморової) пазухи. Найчастіша причина занедбаного стану захворювання в тому, що ознаки гаймориту у дітей проявляються не відразу, на початковому етапі ознаки гаймориту у дитини легко сплутати з ГРВІ.

Зміст

1 Природа недуги
2 Причини гаймориту у дітей
3 Гайморит у дітей: симптоми і лікування
- 3.1 Ознаки гаймориту у дитини
  - 3.1.1 Як розпізнати гайморит у дитини 3 — 5 років
  - 3.1.2 Як визначити гайморит у дитини від 5 років до 12 років
- 3.2 Як вилікувати гайморит у дитини
4 Попередження гаймориту

Зміст

Природа недуги

Гайморові пазухи носа – це порожнини, які знаходяться з боків від носа, в поглибленні лицьової кістки, переходить у верхню щелепу. Це простір, в нормі вільний від будь-яких рідин і пов’язане з носовими ходами кількома вузькими проходами.

При попаданні в порожнину збудників інфекції відбувається запалення слизових пазухи, у відповідь починає вироблятися гнійний ексудат. При хорошому функціонуванні носа, збереженні прохідності проток між ніздрями і гайморової пазухою інфікування проходить непоміченим: імунна система справляється з інфекцією, рідина з порожнини поступово виводиться через ніс, настає одужання. У таких випадках епізод інфікування відбувається частіше всього непоміченим, що типово для здорового організму.

Але при наявності деяких ускладнюють висновок відтік секрету факторів природна санація простору не відбувається, рідина застоюється в порожнині і є передумовою розвитку хвороби.

Важливо! До трирічного віку розвиток гаймориту малоймовірно – в цей час пазухи тільки починають формуватись і не беруть участь в повітрообміні. А недосконалість порожнини у віці з 3 до 6 років може стати провокуючим фактором захворювання.

Причини гаймориту у дітей

Типово запалення починається незабаром після перенесеного і, здавалося б, вилікуваного нежитю будь-якого походження.

Спровокувати запалення гайморових пазух можуть і інші обставини:

Захворювання верхніх дихальних шляхів, частіше хронічні, тонзиліт, фарингіт, трахеїт які являють собою уповільнений запальний процес у горлі і виділяють мікроби;
Гострі інфекційні захворювання дитячого віку – скарлатина, кір – в цьому випадку гайморит може проявитися і під час хвороби;
Захворювання порожнини рота і зубів – стоматити, карієс;
Травми слизових рота і носа, зсув кісток, викривлення носової перегородки.

Важливо! Гігієна порожнини рота з дитячих років – важлива умова профілактики багатьох хвороб дітей і дорослих, в тому числі і гаймориту.

Хронічний гайморит може бути викликаний рецидивуючими гострими запаленнями пазух носа. Він також часто є результатом тривалої запалення верхньощелепної пазухи або хронічного риніту. Захворювання може бути також викликано відхиленому носової перегородки, а також, вроджено вузьких носових каналів. Існують наступні форми гаймориту:

Одонтогенний гайморит (викликаний захворюваннями зубів), даний вид гаймориту може відразу приймати хронічний характер;

Ексудативний гайморит (гнійний, катаральний);

Продуктивний гайморит (поліпоз, гіперпластичний, сирний, некротичний, атрофічний);

Вазомоторний гайморит;

Алергічний гайморит. форми визнаються.

Всі ці типи гаймориту супроводжуються схожими симптомами дискомфорту в носовій порожнині.

Гайморит у дітей: симптоми і лікування

Ознаки гаймориту у дитини

Перші ознаки гаймориту у дітей виявляються не відразу. Типова симптоматика з’являється, коли захворювання вже у розпалі. Діагностично значущими проявами хвороби є наступні симптоми:

Відчуття болю або напруги в області носо-губної складки, лицьової кістки під оком, яка виникає при легкому натисканні, нахилі голови і зменшується в положенні лежачи;

Припухання щоки, нижньої повіки;

Зубний біль;

Закладеність носа, часто одностороння;

Слизові або гнійно-слизові наповнення носових ходів (але виділень з носа при цьому може і не бути);

Підйом температури, іноді значний (до 39°С);

Сльозоточивість, іноді запалення повік;

Погіршення загального самопочуття – млявість, сонливість, головний біль.

В залежності від віку дитини ті чи інші симптоми можуть бути відсутніми. Кожна вікова група характеризується своїми відмітними симптомами захворювання.

Як розпізнати гайморит у дитини 3 — 5 років

Гайморит у дитини 3 років — рідкісне явище. Первинна діагностика гаймориту у дітей у віці від 3 до 5 років утруднена, так як симптоми гаймориту у дітей цієї вікової групи змащені і неяскраві. Їх легко сплутати з наслідками ГРВІ або ГРЗ. Ознаки гаймориту в цьому віці зводяться до наступним:

Погіршення самопочуття, дитина стає млявим;

Відмова від їжі (через больових відчуттів, неприємного тиску в ураженій пазусі);

Порушення носового дихання;

Іноді, набряк щоки і набряк верхнього або нижнього століття;

Висока температура;

Рясна слиз або гнійне виділення з носа (виділень може і не бути, однак, створюється відчуття, що у дитини наповнені носові ходи.

Як визначити гайморит у дитини від 5 років до 12 років

Ознаки гаймориту у дітей даної вікової групи легко визначити і в домашніх умовах. Гайморит у дітей цієї групи проявляється в наступних, яскраво виражених симптомах:

Серед основних симптомів: відчуття напруги або болю в ураженій пазусі. Біль, як правило, дифузна. Вона також може бути локалізована в області чола або скроні і виникає в один і той же час доби;

Порушення носового дихання;

Нежить;

Порушення нюху на ураженій стороні;

Світлобоязнь і сльозотеча;

Висока температура, може бути озоб;

Іноді набряк щоки і набряк верхнього або нижнього століття;

Слизові або слизово-гнійне наповнення середнього носового каналу (стик між пазух та носової порожнини);

Пальпація передньої стінки пазухи зазвичай викликає хворобливі відчуття.

Важливо! При підозрі на гайморит ні в якому разі не можна нехтувати консультацією лікаря – невміле самолікування може призвести до атрофії слизової оболонки пазухи та виключення її з процесу газообміну.

Як вилікувати гайморит у дитини

Основна мета лікування гаймориту – відновлення сполучення між порожнинами носа та пазухи, відведення слизу і рідини, що дасть можливість усунути інфекцію і повернути до норми процеси дихання.

Практично завжди при гаймориті показані антибіотики: при мікробної природи саме вони усувають основне джерело хвороби, а при вірусної або грибкової не допускають ускладнень. Добре, якщо призначення антибіотиків проводять після бакпосіву виділень з носа, коли лікар може точно визначити, на що найкраще реагує збудник. Але при тяжкому перебігу часу на лабораторні методи діагностики зазвичай немає – призначають ліки широкого впливу.

Крім лікування сильнодіючими речовинами, призначаються і інші методи:

Судинозвужувальні препарати – краплі в ніс, які необхідні для розширення просвіту носових ходів – проводяться перед усіма фізіопроцедурами;
Фізіопроцедури – інгаляції в порожнину носа з метою промити ходи, розм’якшити кірки;
Промивання носа – механічне вимивання слизу лікарськими розчинами або чистою водою, при застосуванні солоної води – створення осмосу, витягають рідина з пазухи;
Апаратні процедури – УВЧ, УФО;
Точковий масаж – вплив на точки, що активують повноцінну роботу органу дихання (у крил носа, на кістки у внутрішніх кутів очей, під носом);
Симптоматичні засоби – жарознижуючі, болезаспокійливі, антигістамінні препарати.

Важливо! Навіть якщо у дитини немає алергії, відмовлятися від прийому антигістамінних не слід: ці лікарські препарати сприяють зниженню гострих проявів хвороби, полегшують стан хворого. В той же час самостійно призначати ці засоби не потрібно.

Окремим пунктом варто хірургічне лікування – прокол стінки пазухи з метою промивання порожнини. У дітей цей спосіб застосовується вкрай рідко, тому що процедура дуже травматична для дитини (в тому числі і психологічно), а результат не гарантований. Консервативні методи лікування не менш ефективні, якщо проводяться ретельно і вчасно.

Попередження гаймориту

Профілактика гаймориту у дітей – це не щось специфічне, а універсальні заходи щодо зміцнення здоров’я, організації правильного способу життя і догляду за малюком. Серед найважливіших складових запобіжних заходів називають:

Процедури загартовування з перших днів життя – провітрювання приміщень, щоденні прогулянки, активність;
Своєчасне і повноцінне лікування виникаючих захворювань;
Дотримання календаря щеплень;
Усунення вогнищ інфекції у всьому організмі, а не тільки в роті та носі – інфекція може бути занесена гематогенно (з током крові);
Навчання дитини гігієнічному догляду за собою з ранніх років.

Таким чином, профілактика, виявлення та лікування гаймориту у дітей – справа не стільки медиків, скільки батьків. Саме вони приймають рішення про звернення до лікаря, коли є сумніви у здоров’ї дитини.

Пам’ятайте, що поставити правильний діагноз може тільки лікар, не займайтеся самолікуванням без консультації і постановки діагнозу кваліфікованим лікарем.

Будьте здорові!