Антибіотики – це група лікарських препаратів, природного або напівсинтетичного походження, які пригнічують зростання або здійснюючи повну загибель живих клітин (прокаріотів і найпростіших).
Виділяють дві підгрупи антибіотиків:
- бактеріостатичну (бактерії втрачають можливість розмножуватися, але залишаються живими)
- бактерицидну (бактерії гинуть, а потім природним шляхом виводяться з організму).
За основу класифікації беруть загальний склад засоби. Виділяють бета-лактамні антибіотики (пеніциліни і цефалоспорини), макроліди, тетрацикліни, аміноглікозиди, левомицетины, гликопептидные і протитуберкульозні.
Антибіотики широкого спектру дії — це комбіновані препарати, завдяки впливу на різні типи бактерій, мають високу ефективність у лікуванні великої кількості захворювань. Вузького спектру – це мають вплив на один певний вид бактерій.
Коли варто лікуватися антибіотиками, показання
Згідно з інструкцією до застосування, кожен антибіотик має мінімально необхідний термін застосування, частоту і дозування. У зв’язку з прямим зв’язком негативного впливу цих препаратів на шлунково-кишковий тракт, а як результат на загальний стан захисних функцій організму, виникає питання актуальності прийому в тому чи іншому випадку.
Даремний прийом даного виду засобів впливу на вірусні інфекції, до яких відносять:
- Застудні захворювання, грип, нежить, гострий бронхіт, а також біль у горлі, не викликана стрептококами.
- Вушні вірусні інфекції
Слід виділити основні показання для лікування антибіотиками:
- Гнійні процеси (набряк обличчя або очниці при синуситі)
- Тонзиліт з висівом стрептокока групи А
- Ангіна анаеробна, властивий гнильний запах, виразки
- Гострий середній Отит, який підтверджений отоскопией
- Атипова пневмонія
- Пневмонія
- Синусит, якщо зберігається зміни в пазухах, при ГРВІ, якщо з моменту захворювання пройшло не менше 10-14 днів.
Збудниками бактеріальних інфекцій дуже часто вважають ті бактерії, які постійно мешкають в носоглотки і ротової порожнини.
Вони не несуть шкоди організму, так як їх збільшення суворо контролюють клітини імунної системи.
У разі дисбалансу цього взаємодії і проявляється вірусно-бактеріальні захворювання.
Внутрішньовенні антибіотики – це препарати, що мають специфіку введення, безпосередньо в кров. Внутрішньовенне введення є альтернативою антибіотиків зовнішнього та перорального застосування.
Спектр їх впливу в прямої залежності від насиченості препарату в крові, до них можна віднести: аміноглікозиди, фторхінолони, тетрацикліни, азитроміцин, ванкоміцин
Для внутрішньовенного введення використовують катетери, інфузійні насоси, звичайні шприци. Фактично в катетер або в мішок зі стерильним сольовим розчином доповнюють антибіотик для рівномірного вливання. Який вибрати метод виходить від загального стану здоров’я хворого, і характеристик препарату.
Для лікування внутрішньовенними антибіотиками неминучими є обов’язкові додаткові обстеження, можливо тестування на виявлення різновиди інфекції. Для дозування орієнтиром є вага хворого, щоб уникнути перенасичення, так званої передозування, або ж недостатньої кількості в боротьбі з мікроорганізмами.
Внутрішньовенні антибіотики забезпечують миттєвий ефект. Їх в основному використовують проти запущених станів, інфекцій з ускладненнями, адже вони гарантують швидке вплив даних препаратів, що дуже важливо в певних непередбачених по складності ситуаціях.
Забезпечення моментальної дії, при якому ліки досягає місця дислокації інфекції, шляхом попадання його в кров безпосередньо.
Внутрішньом’язові антибіотики
Для введення антибіотиків внутрішньом’язово слід враховувати, що м’язова тканина має величезну кількість лімфатичних і кровоносних судин, що забезпечує введення ліків швидко, із забезпеченням максимального всмоктування.
Щоб відповісти на питання чи всі антибіотики можливо вводити внутрішньом’язово і внутрішньовенно, або, можливо, є препарати, які можливо вводити тільки одним з перерахованих вище методів.
Виділяють антибіотики, які мають виключно бактеріостатичний ефект. Інші антибіотики, в залежності від дозування, при більш високій — бактерицидний, а при мінімальних дозах -бактеріостатичний.
У підсумку, виділяють такі закономірності концентрації препарату і часу впливу на бактерії:
- Максимальна концентрація в крові має місце при введенні ліків внутрішньовенно, за чим слід моментальне зменшення концентрації, у зв’язку з розподілом його по тканинах, після чого, слід природним шляхом виведення через нирки або печінку.
- Більш тривалий вплив антибіотика, за рахунок повільного всмоктування в кров з м’язових тканин, що обов’язково впливає на максимальну концентрацію, вона значно нижче, ніж при вливанні ліки внутрішньовенно.
- Найнижча концентрація при пероральному прийомі препарату, повільне засвоєння організмом, і також повільне виведення.
Фактично для внутрішньом’язових антибіотиків характерно час впливу, адже при внутрішньовенному введенні ефект недостатній у зв’язку з великими коливаннями насиченості в крові. Приклад цих препаратів: пеніциліни, цефалоспорини, карбапенемы, монобактами, макроліди, линкозамиды.
Механізм дії антибіотиків в уколах у дорослих
Антибіотик, не залежно від того, яким шляхом він був введений в результаті він виявляється у крові. Внутрішньом’язове введення і внутрішньовенне у вигляді уколів не суперечить, а навпаки сприяє поширенню препарату по всьому організму.
Слід виділити можливість лікарського засобу, в уколах, по-різному накопичуватися в різних органах у дорослого
Пеніцилін і ампіцилін відмінно підходить при лікуванні отиту, хоча ампіцилін має краще здатність накопичуватися в області середнього вуха, що в даній ситуації буде більш результативним.
Лінкоміцин має відмінну здатність проникнення в кістки, ця здатність застосовується в лікуванні остеомієліту, — гнійного запалення кістки. Цей препарат буде дієвим лише у вигляді ін’єкцій, так як за перорального введення не має здатності всмоктуватися в кров.
Правила лікування антибактеріальними препаратами:
- Призначення антибактеріальних препаратів можливе тільки медичним фахівцем
- У лікуванні вірусних інфекцій антибіотики не використовують, можна отримати абсолютно протилежний результат
- Суворо дотримуватися режиму прийому ліків, дозування, кратність
- Заборонено самостійно робити корекцію дозування, або відміняти прийом
- Забороняється поєднувати антибактеріальні препарати з фізичними навантаженнями до повного одужання
- Забороняється вживання алкогольних напоїв
- Правильний режим харчування допоможе максимально уникнути дисбактеріозу
Техніка виконання проби на чутливість до антибіотиків – це процедура обов’язкова на ранній діагностиці захворювання, у прийнятті рішення механізму лікування хворого.
Слід виділити основні етапи процедури:
- Підготувати лікарський засіб, розчинник (підійде вода для ін’єкцій або хлорид натрію відповідної концентрації), стерильну вату, етиловий спирт 70%. Обов’язково стерильні інструменти: голки, шприци, рукавички
- Психологічна підготовка хворого до маніпуляції є обов’язковою
При нашкірній пробі, слід:
Результат зчитується наступним чином:
- у разі будь-якої реакції протягом 30 хвилин, ліки для пацієнта не підходить
- якщо ніякої реакції через 30 хвилин не виявлено можна робити скарифікаційну пробу, яка схожа за механізмом підготовки до 6?го пункту механізму нашкірній проби, далі є такі доповнення:
- Проробляється голкою дві паралельні не криваві подряпини
- Фіксується час
- Дезинфекцію використаного інструменту.
Читання проби відбувається за схожим перерахованим вище пунктам, прив’язка до тимчасового проміжку в 30 хвилин, в разі негативного результату, проводять внутрішньошкірну пробу
Внутрішньошкірна проба:
При зчитуванні результату необхідно дотримуватися принципів:
- Враховуються часові проміжки в 20 хв, 1 год, 2 год і через кожні наступні 2 год до 24 год від початку дії
- Позитивний результат вважається у випадку будь-якої реакції(набряк, почервоніння);
- При негативному результаті цей препарат підходить пацієнту для лікування;
- Фіксація обов’язково в історію хвороби результату.
