Гіпертонічна хвороба і вторинна гіпертензія – одні з найпоширеніших проблем сучасності. Довгий час вважалося, що ці недуги є захворюваннями старшого віку. Але статистика останніх років говорить зворотне, і на підвищення кров’яного тиску все частіше скаржаться молоді люди, підлітки, а іноді навіть діти. Гіпертонія являє собою небезпечну недугу, відсутність адекватної терапії при якому може привести до серйозних ускладнень з боку серцево-судинної системи, а саме спровокувати розвиток інфаркту, інсульту, розриву аневризми тощо. Крім цього, на тлі постійного підвищення артеріального тиску може виникнути серцева недостатність, що представляє реальну загрозу не тільки для здоров’я, але і для життя людини.
Гіпертонічна хвороба відноситься до числа захворювань, при яких пацієнт змушений постійно приймати лікарські препарати, що дозволяють купірувати напади підвищеного тиску. Це необхідно для підтримки нормального стану здоров’я пацієнта, поліпшення його працездатності і попередження розвитку ускладнень патології.
Як правило, при артеріальній гіпертензії хворим виписують комплексне лікування, спрямоване на усунення причин патологічного процесу та ліквідацію його симптомів.
Важливе місце в такій терапії займають сечогінні ліки або діуретики, які відрізняються швидким дією і відносно м’яким впливом на організм. Що собою являють сечогінні препарати і як вони впливають на підвищений тиск?
Зміст
- Причини використання діуретиків для лікування гіпертонії
- Види сучасних діуретиків
- Сечогінні засоби, які мають негайним ефектом
- Основні принципи сучасної терапії діуретиками
Причини використання діуретиків для лікування гіпертонії
Відомо, що нирки відіграють не останню роль у розвитку стійкої гіпертонії. Тому сечогінні препарати при підвищеному тиску є однією з найважливіших складових комплексного лікування недуги, не ускладненого нирковою недостатністю.
При артеріальній гіпертензії важливо знизити об’єм циркулюючої крові, що дозволить знизити її тиск на стінки судин. Позбутися від зайвої рідини людині допоможуть діуретичні лікарські засоби, які не тільки ефективно знижують кров’яний тиск, але і не доводять гіпотонію до критичних показників, небезпечних для нормальної життєдіяльності людського організму. Це відбувається завдяки включенню компенсаторних механізмів з боку ренін-ангіотензинової системи, гормони якої не дозволяють ПЕКЛО спускатися нижче загальноприйнятої норми.
При вживанні препаратів з сечогінним ефектом знижується і систолічний і діастолічний тиск. А при гіпертонії з важким варіантом перебігу, ліки-діуретики дозволяють попередити складні наслідки, серед яких набряк легеневої тканини, інфаркт і інсультні стану.
Види сучасних діуретиків
Сучасна медицина має в своєму розпорядженні величезною кількістю діуретичних засобів, ефективних при підвищеному артеріальному тиску. Оскільки при гіпертонічному недугу пацієнту показаний тривалий прийом сечогінних медикаментів, то до них пред’являються підвищені вимоги. Отже, діуретики для лікування артеріальної гіпертензії повинні володіти наступними якостями і ефектами:
- зберігати калій, який є найважливішим мікроелементом, що підтримує на належному рівні роботу серцевого м’яза;
- не надавати вражаючої дії на органи і тканини організму;
- не допускати втрати разом з сечею великої кількості вітамінів, біологічно активних речовин, білків і мінералів;
- добре поєднуватися з іншими медикаментозними засобами, які використовуються в схемах комплексного лікування гіпертонії;
- не викликати звикання;
- мати мінімальну кількість побічних ефектів і не викликати розвитку інших патологій органів і систем організму;
- розташовувати можливістю контролювати дозу препаратів, які приймаються і адаптувати її до загального стану пацієнта.
В даний час виділяють три основні групи сечогінних препаратів, які використовуються в терапії гіпертонії:
Тіазидні сечогінні при гіпертонії призначаються пацієнтам найбільш часто. Ці препарати володіють м’якою дією і рідко викликають появу побічних реакцій, але повільно виводять зайву рідину. На жаль, більшість тиазидоподобных лікарських засобів сьогодні вважаються застарілими, що пояснюється їх низькою ефективністю.
Сучасним вимогам відповідають лише препарати з групи гипотиазида і индопамида, які не погіршують обмінні процеси в організмі, не загострюють перебіг цукрового діабету або подагри і показані до застосування у літньому віці.
Петльові діуретики являють собою сильнодіючі фармакологічні форми, які стимулюють підвищену активність нирок по відношенню до продукції сечі з виділенням з організму води і солей. Дана різновид препаратів від тиску має більш потужну дію, ніж тіазидних кошти, але викликає величезну кількість побічних реакцій, зокрема, виводять калій і магній, провокуючи розвиток їх дефіциту. При ускладненій гіпертонії ці ліки призначаються дуже рідко. Головне показання до їх застосування – виражений набряковий синдром, викликаний серцевою недостатністю, серйозними захворюваннями печінки, нирковою дисфункцією.
Нерідко в схемах лікування захворювання присутні калійзберігаючі сечогінні препарати. Вони мають слабку діуретичну дію, зводять до мінімуму ризики розвитку дефіциту калію в організмі і відрізняються м’якою дією. Ці лікарські засоби призначаються переважно при гіпертонічної хвороби, яка супроводжується серцевою недостатністю. Незважаючи на всі позитивні сторони, препарати з калийсберегающим дією часто викликають імпотенцію у чоловіків. Особливо яскраво цей побічні ефект від застосування виражений у такого засобу, як Верошпірон.
Сечогінні засоби, які мають негайним ефектом
Сечогінні засоби, які мають негайним гіпотензивною дією, використовуються у невідкладних випадках, коли підвищений тиск вимагає негайного лікування. Найчастіше вони вводяться безпосередньо у вену в умовах стаціонару або в кареті швидкої допомоги. Будинки ці ліки практично не використовуються, хоча і випускаються в таблетованій формі.
До діуретиків негайного дії відноситься кілька препаратів, серед яких:
На жаль, всі сечогінні препарати негайного дії не мають калийсберегающим ефектом, тому при їх застосуванні людина втрачає в підвищених концентраціях разом з сечею багато цінні мікроелементи, серед яких не тільки калій, але і кальцій, магній, хлор.
Це може спровокувати різкий дефіцит даних хімічних речовин і викликати симптоми порушення серцевого ритму. Саме тому при використанні таких засобів, як діуретики при гіпертонії, рекомендується додатково вводити препарати калію, зокрема, Верошпірон, Аспаркам. Самостійне застосування сечогінних ліків при підвищеному тиску неприпустимо.
Основні принципи сучасної терапії діуретиками
Сечогінні засоби при гіпертонії повинен призначати пацієнту виключно кваліфікований фахівець. Самолікування діуретиками при підвищеному тиску суворо заборонено, так як може спровокувати розвиток важких ускладнень і призвести до виникнення невідкладних станів.
Діуретичні препарати при гіпертонії призначаються з урахуванням певних правил:
- не слід застосовувати гіпотензивні сечогінні засоби в підвищених дозах молодим людям, так як вони, знижуючи об’єм циркулюючої крові, підвищує рівень шкідливого холестерину і сприяє розвитку атеросклерозу;
- ін’єкції і таблетки від підвищеного тиску не є основними медикаментами в лікуванні гіпертонії, тому повинні поєднуватися з іншими гіпотензивними засобами;
- при відсутності діуретичного ефекту не рекомендується збільшувати дозування препарату, а краще приєднати до схеми сечогінний засіб з іншого ряду.
Під час вагітності застосування діуретиків при підвищеному тиску заборонено, так як вони чинять негативний вплив на плід і можуть спровокувати передчасні пологи. При розвитку гіпертонії у жінки, яка чекає дитину, необхідно негайно госпіталізувати майбутню матір в стаціонар і з’ясувати причини розвитку патологічного стану.
