Діагностика        07 Серпня 2018        921         Коментарі Вимкнено до Хронічний шийний, грудний, поперековий остеохондроз хребта: симптоми, лікування

Хронічний шийний, грудний, поперековий остеохондроз хребта: симптоми, лікування

Хронічний остеохондроз – найпоширеніша патологія, що супроводжується дегенеративними змінами в хребті. Щоб уникнути постійних загострень хвороби, необхідно своєчасно займатися лікуванням. Для цього потрібно поставити точний діагноз і слідувати всім рекомендаціям лікаря.

Зміст

  • 1 Особливість захворювання
  • 2 Причини
  • 3 Ознаки і прояви
  • 4 Методики лікування
  • 5 Ускладнення і наслідки
  • 6 Прогноз

Особливість захворювання

Під цим терміном розуміють цілий комплекс дегенеративних порушень у хребті. Вони проявляються у формі дистрофічного ураження хрящових тканин.

Патологія може розвиватися в будь-якому суглобі, однак у більшості випадків вона вражає міжхребцеві диски.

Причини

Сам по собі остеохондроз являє собою хронічну прогресуючу патологію. Для нього характерні етапи загострень і ремісій.

Хронічний характер хвороба набуває на стадії дегенеративного ураження хрящів. На цьому етапі міжхребетні диски заміщуються рубцями. Патологія вражає і інші частини хребта.

Заміна волокон рубцями провокує порушення рухливості й еластичності хребта, поява остеофітів і постійне здавлювання нервів. Симптоми залежать від характеру перебігу аномального процесу.

Точні причини появи хронічного остеохондрозу виявити досить складно. Це обумовлено великою кількістю факторів, які накладаються один на одного.

Найчастіше перші ознаки хвороби з’являються після 35 років. Зазвичай це пов’язано з травматичними пошкодженнями спини, впливом вібрації на організм і перевантаженнями хребта.

Останнім часом хронічний остеохондроз виявляють у більш молодих пацієнтів. До основних причин цього порушення варто віднести наступне:

  • генетична схильність до появи недуги;
  • порушення метаболізму;
  • інфекційні патології;
  • інтоксикація;
  • зайва вага;
  • порушення в харчуванні з дефіцитом вітамінів, мінералів і рідини;
  • вікові процеси;
  • удари і переломи хребта;
  • інші патології хребта, кісток та м’язів, включаючи плоскостопість, сколіоз та інші фактори;
  • несприятлива екологічна обстановка;
  • недостатньо активний спосіб життя;
  • підвищені фізичні навантаження;
  • стресові ситуації, емоційні перевантаження;
  • куріння.

Ознаки і прояви

На симптоми патології впливають дегенеративні зміни, що вражають певну зону хребта. Якщо страждає шийний відділ, виникають такі ознаки:

  • больові відчуття в районі шиї;
  • оніміння пальців рук;
  • цервікалгія;
  • втрата чутливості в ділянці шиї;
  • тупий біль в плечах ниючого характеру;
  • хрускіт при нахилах голови.

Грудний остеохондроз зустрічається рідше. Це зумовлено меншими навантаженнями на цю частину хребта. Для даної форми хвороби характерні такі ознаки:

  • больовий синдром під лопатками і в районі грудної клітки;
  • болі в області серця;
  • здавленість в лопатках;
  • дискомфорт в травних органах.

Для поперекової форми хвороби характерні такі прояви:

  • больові відчуття в районі ніг і попереку;
  • спазми в м’язових тканинах ніг;
  • порушення роботи тазових органів;
  • втрата чутливості в ногах і попереку;
  • складнощі зі згинанням і розгинанням спини.

Також існує поширений остеохондроз, для якого характерне ураження одночасно декількох ділянок хребта.

У цьому випадку з’являються такі ознаки:

  • зменшення рухової активності;
  • простріли в різних частинах спини;
  • відчуття ломоти в кінцівках;
  • спазми в м’язових тканинах.

Методики лікування

Залежно від ознак остеохондрозу і ступеня його тяжкості підбирають методи терапії. Лікар при постановці діагнозу ДДЗП може призначити консервативне або хірургічне лікування. Найчастіше застосовують такі методи:

  • лікувальна фізкультура;
  • рефлексотерапія;
  • мануальна терапія;
  • гідромасаж;
  • ультразвукове та лазерне вплив;
  • дотримання дієти;
  • застосування лікарських засобів;
  • психотерапія.

Остеохондроз хронічного характеру вимагає комплексного підходу до лікування. Психотерапія потрібна в тих випадках, коли людині складно повірити в можливість відновлення. Буквально кілька сеансів дозволяють істотно поліпшити стан пацієнта.

Більшість методик терапії, які передбачають мануальний вплив, забезпечують нормалізацію кровообігу, знижують біль і відновлюють обмін речовин в уражених частинах хребта.

При загостренні хронічної хвороби не вдасться обійтися без медикаментозної терапії. За допомогою спеціальних препаратів вдається впоратися з симптомами захворювання. Тому лікарі виписують такі кошти:

  • місцеві анальгетики;
  • спазмолітики;
  • протизапальні речовини;
  • антиоксиданти;
  • стимулюючі засоби для поліпшення кровообігу;
  • препарати для нормалізації психологічного стану.

Якщо консервативні методики не дозволяють впоратися з недугою, виникає необхідність у хірургічному втручанні. Воно проводиться для заміни окремих хребців або видалення міжхребцевих гриж.

Ускладнення і наслідки

До основних симптомів хронічної патології відносять часта поява больових відчуттів і судом. Якщо вчасно не почати терапію, є ризик появи паралічу кінцівок. До перших проявів параплегії відносять порушення чутливості шкіри, оніміння.

Ще одним неприємним етапом хвороби є торсія хребців. Ця аномалія супроводжується поворотом хребців навколо осі хребта. У цьому випадку може постраждати і м’язова система. Цей процес супроводжується різкими болями і судорожним синдромом.

Серйозним ускладненням хронічного остеохондрозу є радикуліт. Він супроводжується больовим синдромом високого ступеня інтенсивності, який зачіпає поперек. Занедбане порушення може стати причиною паралічу ніг. Ніякі варіанти самолікування в даному випадку недопустимі.

Стадії остеохондрозу

Прогноз

При своєчасному початку терапії хвороба має сприятливий для життя прогноз. Однак працездатність може знижуватися. На це впливає безліч чинників – стадія хронічного остеохондрозу, наявність супутніх захворювань, адекватність лікування.

Хронічний остеохондроз – серйозне порушення, яке тягне погіршення якості життя людини. Щоб впоратися з недугою, потрібно вчасно звернутися до лікаря. Фахівець підбере оптимальне лікування, яке допоможе уникнути постійних рецидивів хвороби.