Запалення жовчних протоків, що виникає при інфікуванні, носить назву холангіт. Захворювання має гострий і хронічний період, може проявлятися на тлі інших недуг, а також після хірургічного втручання. Симптоми холангіту, методи діагностики і лікування цього захворювання розглянуті у наведеній інформації.
Зміст
- 1 Код захворювання за МКХ-10
- 2 Класифікація холангіту
- 3 Причини
- 4 Симптоми у дітей і дорослих
- 5 Діагностика
- 6 Лікування
- 6.1 Дієта
- 6.2 Антибіотики та інші ліки
- 6.3 Народні засоби
- 7 Прогноз і профілактика
Код захворювання за МКХ-10
Холангіт — запальний процес у жовчних протоках, викликаний занесенням інфекції лімфогенно, гематогенно, з жовчного міхура або кишечнику. У Міжнародному класифікаторі хвороб це захворювання має код К83.0.
Класифікація холангіту
Захворювання має гострий і хронічний характер проявів. Визначають також запалення за морфологічною характеру, в окрему групу виділяють аутоімунний характер походження.
Основні типи захворювання:
- Катаральний або гострий, проявляється гіперемією і набряком слизових оболонок. Може перейти в хронічну форму.
- Хронічний може розвиватися з гострої форми захворювання, характеризується змащеній симптоматикою і повільним прогресом.
- Склерозуючий холангіт викликаний розростанням сполучної тканини всередині проток.
- Гнійний визначається множинними абсцесами на стінках проток. Самі протоки заповнені гноєм і розлитої жовчю внаслідок закупорки каналу камінням або пухлиною. Без належного лікування, запальний процес вражає тканини печінки.
- При дифтеритном холангіті в стінках з’являються виразки та фібринозні плівки. Можливо прорив і навіть повне руйнування проток. Захворювання швидко прогресує і викликає некроз тканин печінки.
- Некротичний холангіт проявляється при попаданні в протоки ферментів підшлункової залози. Вони можуть швидко поширитися на печінку, проявляючись множинними вогнищами некротичних змін.
- Біліарний холангіт спровокований аутоімунної реакцією організму. Це призводить до негнойному запалення проток, руйнування і формування в тканинах печінки фіброзної тканини. Результатом такого захворювання є прогресуючий цироз печінки.
- Аутоімунний холангіт має клінічні прояви первинного біліарного цирозу печінки, відрізняючись лише деякими біохімічними показниками. Досить рідкісне і маловивчене захворювання, що викликає подальше ураження печінки цироз.
Визначення точного типу захворювання допоможе вибрати оптимальну тактику лікування в подальшому.
Причини
Виникнення холангіту передує попадання інфекції в жовчовивідні протоки на тлі їх закупорки. Найчастіше холангіт виникає при холециститі, гастродуоденіті, панкреатиті або гепатиті, ніж як окреме захворювання. Від цієї недуги частіше страждають жінки, ніж чоловіки через особливості будови органів.
Причиною холангіту стає закупорка жовчних протоків:
- При жовчнокам’яної хвороби (холедохолітіаз).
- При виникненні рубців внаслідок хронічного холециститу.
- При локалізації кіст і пухлин загального жовчного проходу.
- При стенозі фатерова сосочка.
- При глистовій інвазії, коли протока перекривається паразитами.
- При постхолецистектомічному синдромі (після видалення жовчного міхура).
Приєднання інфекції провокує запалення протоків і порушення нормальної функції відведення жовчі. Паразитарний холангіт провокує закупорка проток гельмінтами, а асептична форма хвороби виникає при пошкодженні стінок під час проведення ендоскопії.
Симптоми у дітей і дорослих
Клінічна картина при холангіті стрімко розвивається і характеризується проявами за типом тріада Шарко. Це сильні болі в правому підребер’ї, що віддають у плече, шию і під лопатку. Вони нагадують жовчну кольку.
Крім того, присутній підвищення температури (38-40 градусів) і жовтяниця. Пацієнт скаржиться на нудоту, слабкість, головний біль і розлади травлення.
Інтоксикація організму розвивається досить швидко і включає пожовтіння шкірних покривів. Жовтяниця супроводжується сильним сверблячкою, що посилюється в нічний час.
При сильному больовому синдромі пацієнт може втратити свідомість, розвивається шоковий стан.
Хронічна форма захворювання має кілька змащену симптоматику, що відрізняється по інтенсивності і проявів. Зазвичай больові і дискомфортні відчуття прогресують, а жовтушність шкіри виявляється трохи пізніше.
Діагностика
Для визначення істинної причини патології використовуються різні методики. В обов’язковому порядку проводяться лабораторні дослідження крові.
Її біохімічний склад покаже наявність або перевищення нормального рівня білірубіну, лужної фосфатази, печінкових трансаміназ та альфа-амілази. Крім того, необхідно здати кал на наявність паразитарних інвазій.
Інструментальні методи діагностики:
Для точної постановки діагнозу може знадобитися додаткова консультація гастроентеролога і гепатолога, якщо захворювання виникло при ураженні печінки та інших органів травлення.
Лікування
Вибір медикаментозної терапії та відповідного плану лікування напряму залежить від типу виявленої патології.
Зазвичай використовується наступна тактика:
Дієта
Для усунення холангіту обов’язковою умовою є дієтичне харчування пацієнта. У перші дні захворювання бажано зовсім відмовитися від їжі, забезпечивши комфортний питний режим. Надалі їжа повинна бути легкою, живильної і максимально легко засвоюваної.
Необхідно відмовитися від жирної, смаженої та гострої їжі, консервів і солодощів. Обмежити вживання молочних продуктів, а також борошняних виробів.
Антибіотики та інші ліки
Лікування передбачає застосування антибіотиків, спазмолітиків, проти паразитних і протизапальних засобів. Для підтримки функції печінки використовуються гепатопротектори та аналогічні засоби для нормалізації травної функції.
Народні засоби
Медикаментозну терапію можна поєднувати з рецептами народної медицини. Для цього необхідна консультація лікаря, а також відсутність протипоказань (алергічна реакція на компоненти, наприклад).
Рецепти народної медицини проти холангіту:
- Кукурудзяні рильця заварити окропом (столова ложка суміші на склянку води), настояти 40 хвилин, процідити. Відвар приймати по столовій ложці тричі на день.
- Добре працює наступний збір трав. Для його приготування необхідно взяти по 20 грам валеріани, м’яти і полину, змішати з 30 грамами звіробою і 10 грам хмелю. З отриманої суміші взяти три столові ложки сухої сировини залити все окропом. Настоювати не менше 30 хвилин, після чого процідити і розділити на два прийоми.
- Взяти по столовій ложці аїру, безсмертника і золототисячника, залити на ніч півлітра рідини. Вранці прокип’ятити і трохи остудити, після чого процідити і випити натщесерце один стакан отриманого відвару. Решту суміші розділити на чотири денних прийому.
- Добре допомагає сік капусти, який приймають по півсклянки тричі на день перед їжею. Обов’язкова умова: перед вживанням рідина трохи нагрівають.
Подібні відвари допомагають зняти запалення і покращують травну функцію, але повноцінного лікування вони замінити не зможуть. Холангіт — досить серйозне захворювання, тому для досягнення оптимального результату лікування необхідно комбінувати запропоновані рецепти з методами офіційної медицини.
Прогноз і профілактика
Найбільш втішний прогноз при катаральній і гострій формі холангіту. Своєчасне лікування та дотримання подальших рекомендацій лікаря допоможе повністю вилікуватися.
Якщо ж процес ускладнений гнійними, септичними і некротичними осередками, а основне захворювання викликає ниркову або печінкову недостатність, успішність лікування вкрай низька.
Методи профілактики холангіту точно не розроблені. Необхідно своєчасно обстежуватися і не допускати загострення хронічних захворювань. У разі проведення порожнинних операцій на жовчному міхурі або желчепроводящих проток, обов’язково необхідно регулярно обстежуватися, не допускаючи спайкового процесу в черевній порожнині.
Холангіт — запалення жовчних проток, виникає спонтанно і характеризується сильним больовим симптомом. Для розвитку такого захворювання необхідно два фактори: закупорка проток і попадання всередину інфекції.
Такі стани часто виникають при інших захворюваннях жовчного міхура, печінки та підшлункової залози, що вимагає комплексного лікування. У терапії використовуються різні медичні препарати, дія яких спрямована на усунення інфекції та зняття больового синдрому.
У важких випадках, щоб не допустити серйозних ускладнень, рекомендується хірургічне втручання для відновлення функцій жовчних проток.
