Діагностика        07 Серпня 2018        198         0

Гострий і хронічний епідідімоорхит: причини, перебіг хвороби, симптоми, лікування

Запальний процес, який розвинувся одночасно в яєчку і його придатку, називається эпидидимоорхитом. В гострій формі захворювання значно підвищується температура тіла (до 40 градусів), набрякає, червоніє і збільшується в розмірах мошонка. Ущільнення яєчка може свідчити про скупчення в ньому гною. Запальний процес потребує лікування, а іноді і хірургічного втручання.

Зміст

  • 1 Етіологія эпидидимоорхита
  • 2 Класифікація та причини
  • 3 Протягом хвороби
  • 4 Симптоми
  • 5 Діагностичні заходи
  • 6 Лікування
  • 7 Прогноз і профілактика

Етіологія эпидидимоорхита

Епідідімоорхит відноситься до найбільш розповсюдженим запальним процесам, що відбуваються в мошонці у чоловіків. Це захворювання може розвиватися самостійно або з’являтися на тлі інших патологічних станів. Запалення піддаються одночасно яєчко і його придатки. Між собою органи перебувають у тісному взаємозв’язку: в одному відбувається вироблення сперматозоїдів і тестостерону, а у другому – дозріває насіння.

За статистикою подібного запалення схильні чоловіки у віці 20-40 років. Головним ускладненням эпидидимоорхита можна назвати безпліддя. Діагностикою захворювання займається уролог, в рідкісних випадках його діагностують андролог або венеролог.

Класифікація та причини

Гострий і хронічний епідідімоорхит: причини, перебіг хвороби, симптоми, лікуванняЕпідідімоорхит може виступати самостійним захворюванням чи ускладненням простатиту, уретриту, статевих інфекцій, ангіни, парапроктита, геморою або варикозного розширення вен.

Коли причиною запалення є не супутня хвороба, його викликає:

  • Перекручення яєчок та його придатків;
  • Носіння щільного нижнього білизни;
  • Температурні перепади;
  • Зниження захисних функцій імунної системи;
  • Травмування мошонки;
  • Ускладнення після оперативного втручання;
  • Неправильне лікування захворювань сечостатевої системи.

Епідідімоорхит може виникнути після тривалого статевого збудження, що супроводжується ерекцією, але проходить без еякуляції. Запалення також виникає після катетеризації або ендоскопічних маніпуляцій.

За характером перебігу захворювання класифікують на гострий і хронічний. Перша форма розвивається буквально за кілька годин під впливом займає фактора, а друга довгий час маскується під симптоматичне прояв інших захворювань. Розвиватися запалення в цьому випадку може від декількох тижнів до декількох місяців.

Розрізняють також специфічний і неспецифічний епідідімоорхит. У першому випадку процес виникає під впливом специфічних збудників: сифілітичний, бруцеллезний або туберкульозний процес. Для неспецифічної форми характерне інфікування грибками, бактеріями, вірусами і ентеровірусами. Також може відрізнятися шлях проникнення інфекції в мошонку. Вона може проникати через кров (гематогенна форма), з лімфою (лимфогенное) або через уретру (ретроградний). Захворювання може локалізуватися праворуч і ліворуч (односторонній епідідімоорхит) або з двох сторін.

Перебіг хвороби

Під впливом сприяє розвитку эпидидимоорхита фактора відбувається інфікування одного або обох яєчок і їх придатків. Це викликає зміна розмірів мошонки, почервоніння і набряк хворобливого ділянки. При промацуванні органу пальпується ущільнення. Це скупчилася рідина та гній. Хворий відчуває біль в області паху. При виділення сперми або сечі у них може бути присутнім кров. В гострій формі захворювання все це відбувається стрімко і різко.

Симптоми

Гострий і хронічний епідідімоорхит: причини, перебіг хвороби, симптоми, лікуванняКрім різкого прояву болю відзначається значне підвищення температури тіла. хворобливі відчуття оперізують поперек і низ живота, а також посилюються при русі.

Супутніми ознаками захворювання виступають:

  • Слабкість в тілі;
  • Міалгія;
  • Мають неприємний запах виділення з уретри.

При стрімкому розвитку запального процесу гострий епідідімоорхит може швидко перейти в гнійний. В цьому випадку організм відчуває сильну інтоксикація, ураження схильні інші органи сечостатевої системи. При односторонньому ураженні эпидидимоорхитом зростає ризик ураження другого яєчка. Можливий сепсис та інфаркт яєчка.

В хронічній формі захворювання симптоми менш виражені. Болючість посилюється під час пальпації ураженої ділянки і ходьбі. Відзначається зниження сексуального бажання у чоловіків.

Діагностичні заходи

При перших ознаках эпидидимоорхита слід звертатися до уролога. Крім первинного огляду хворого він призначає додаткові діагностичні заходи, які дозволять точніше змалювати клінічну картину розвитку патології і підтвердити діагноз.

Стандартні дослідження передбачають:

  • Дослідження крові: біохімічне та загальне;
  • Тест на захворювання, що передаються статевим шляхом;
  • Ультразвукове дослідження мошонки і сечостатевої системи;
  • Дослідження сечі: загальний, бакпосів;
  • Взяття мазка з уретри;
  • Вивчення складу сперми.

На підтвердження статевих інфекцій перевіряють і статевого партнера. Результати проведених заходів дозволяють також виявити причину запального процесу. Після підтвердження діагнозу призначається необхідний терапевтичний курс.

Правобічний епідідімоорхит
Гострий і хронічний епідідімоорхит: причини, перебіг хвороби, симптоми, лікування

Лікування

Лікування передбачає як амбулаторний курс, так і стаціонарний. Необхідність госпіталізації хворого визначається формою эпидидимоорхита і тяжкістю стану пацієнта.

При гострій формі запалення досить медикаментозного курсу лікування, який передбачає:

  • Прийом лікарських препаратів
  • Носіння бандажа підтримуючого
  • Дотримання постільного режиму

З препаратів призначаються антибіотики, протизапальні засоби і аміноглікозиди. Дозування, тривалість і режим прийому ліків призначає лікар індивідуально для кожного пацієнта з урахуванням його клінічного випадку. Середній курс антибактеріальних засобів становить 7-10 днів, в окремих випадках може бути продовжений до 21 дня. Якщо така терапія не дає позитивних результатів, то проводиться оперативне втручання.

У медицині для лікування эпидидимоорхита проводиться 2 виду операції. При першій встановлюється тимчасовий дренаж, через який забезпечується виведення гною з мошонки. При другій проводиться видалення частини або цілого яєчка з придатками при гнійному розплавлюванні.

Терапевтичний курс передбачає дотримання дієти. З раціону хворого доведеться виключити солодке, гостре й солоне. У їжі повинні переважати тваринні білки.

Для прискорення одержання позитивного результату терапії хворому призначаються фізіотерапевтичні процедури: УВЧ мошонки, магнітотерапія, аплікації з парафіну, електрофорез йоду. При гнійному перебігу захворювання прогрівати вогнище запалення протипоказано.

Прогноз і профілактика

Прогресування эпидидимоорхита може стати причиною безпліддя, еректильної дисфункції, призвести до фіброзу яєчка та придатка, а також викликати формування нориць мошонки. Наявне в органі ущільнення може перейти в злоякісну пухлину. При своєчасному лікуванні епідідімоорхит добре піддається терапії і не викликає появи ускладнень.

У профілактичних цілях чоловікам слід уникати випадкових статевих зв’язків або використовувати під час таких статевих актів бар’єрну контрацепцію. Слід уникати переохолоджень і різких перепадів температур. Для збереження здоров’я органів мошонки чоловікам слід вибирати білизну з натуральних тканин. При будь-якому травмуванні статевих органів слід показатися лікарю. Дотримання правил особистої та інтимної гігієни, а також своєчасне лікування будь-яких вогнищ інфекції дозволять уникнути эпидидимоорхита.