Захворювання, що супроводжується частими позивами до сечовипускання або нетриманням сечі називається гіперактивним сечовим міхуром. У цьому випадку м’язова тканина органу дає реакцію навіть при незначному обсязі скупчилася урини. Для захворювання характерне постійне відчуття наповненості сечового міхура.
Зміст
- 1 Гіперактивний сечовий міхур
- 2 Причини появи патології
- 2.1 Етіологія захворювання у дітей
- 3 Симптоматичне прояв
- 4 Діагностичні заходи
- 5 Лікування
- 5.1 Немедикаментозна терапія
- 5.2 Медикаментозні препарати
- 5.3 Оперативне втручання
- 5.4 Народні засоби
- 6 Спосіб життя
Гіперактивний сечовий міхур
Синдром гіперактивного сечового міхура частіше діагностується у жінок після сорока. Захворіти можуть також чоловіки і діти, але у них дана патологія діагностується значно рідше. Симптоматика проявляється спонтанно.
По міжнародній класифікації МКБ-10 дана патологія відноситься до інших дисфункцій сечового міхура нервово-м’язового характеру і має код N31. Нею страждає близько 22% населення земної кулі. Але за лікарською допомогою звертається не більше 6% пацієнтів.
Причини появи патології
Серед основних причин появи гіперактивного сечового міхура слід зазначити неврологічні захворювання. В такому випадку форма розлади відноситься до нейрогенним. В іншому випадку виявити справжню причину розладу не вдається, тоді діагностується ідіопатична форма.
У чоловіків і жінок передумови до появи захворювання однакові. Серед них:
- Доброякісні новоутворення, які є причиною звуження сечовипускального каналу;
- Порушення в структурі головного мозку;
- Міжхребетні грижі;
- Травми та забиття спинного мозку;
- Ускладнення після проведеної операції;
- Інсульт;
- Розумова відсталість;
- Цукровий діабет;
- Вроджені патології сечовивідних шляхів;
- Хімічне отруєння організму;
- Гормональні порушення.
Кожна із зазначених причин впливає на функціонування сечовивідної системи і може призвести не тільки до гіперактивності сечового міхура, але і стати причиною інших серйозних захворювань.
У вагітних жінок виявляється додатковий тиск на орган, тому нерідко виникає нетримання. Сприятливим фактором до патології є також вік пацієнта. У літніх людей м’язові тканини органу набагато слабкіше, ніж у молоді.
Причина нетримання сечі при гіперактивному сечовому міхурі
Етіологія захворювання у дітей
У дітей нетримання сечі може бути викликано їх гіперактивністю, надмірним споживанням рідини або сильним стресом. У моменти сильного і несподіваного переляку також може статися неконтрольований вихід урини. Якщо мають місце вроджені патології, то вони дають про себе знати з дитячого віку.
У дітей до 3-х років нетримання сечі є нормою в силу вікових факторів. У підлітків нормою це вже не назвеш. Слід обов’язково звернутися до фахівця. Розлад в такому віці може бути пов’язано з психічними порушеннями.
Симптоматичне прояв
Не завжди ознаки і прояви патології сечового міхура є ля хворих приводом до звернення за медичною допомогою.
Симптоми синдрому наступні:
- Частий вихід сечі невеликими порціями протягом доби при збереженні її загального обсягу в нормі;
- Непереборні позиви до сечовипускання;
- Мимовільне спорожнення сечового міхура.
На відміну від циститу, для гіперактивного сечового міхура не характерні больові спазми в нижній частині живота, надлобковій та поперековій зоні.
У нічний час налічується не менше 2-х походів в туалет, вдень – не менше 8-ми. На тлі активного прогресування захворювання у пацієнта можуть виникнути соціальні труднощі у спілкуванні з близькими, знайомими, колегами. Хворий боїться вийти з дому і постійно проводить час біля туалету.
Діагностичні заходи
При діагностиці захворювання важливим є виключення інших більш серйозних патологічних станів. Нерідко аналіз сечі при гіперактивності сечового міхура не вказує на зміни, що відбуваються.
Для уточнення діагнозу проводяться наступні заходи:
- Збір інформації про терміни появи симптомів, характер їх прояву;
- Ведення щоденника відвідування туалету із зазначенням приблизного обсягу виділеної сечі;
- Дослідження спадкового фактора;
- Взяття проби урини по Нечипоренко;
- Посів сечі;
- Загальний та хімічний аналіз крові;
- УЗД сечового міхура;
- Магнітно-резонансна томографія;
- Інструментальне обстеження сечовипускального каналу;
- Рентгенографія для виявлення патології будови органу.
Якщо порушення обумовлена проблемами з роботою нервової системи, то потрібно консультація невролога.
Лікування
Терапевтичний курс при уточненні діагнозу гіперактивності сечового міхура, як і діагностика, включає в себе кілька етапів. головна їх завдання – взяти під контроль позиви до сечовипускання і стримувати урину.
Комплекс лікування складається з:
- Прийому лікарських препаратів, призначених в залежності від причини розладу.
- Вживання при необхідності препаратів для нормалізації роботи нервової системи.
- Виконання фізичних вправ для зміцнення м’язів малого тазу.
- Складання режиму дня.
- Раціоналізація проведення вільного часу з користю для здоров’я.
- Відвідування фізіотерапевтичних процедур.
При неефективності зазначеного курсу лікування може знадобитися хірургічне втручання. Існує кілька видів можливих оперативних маніпуляцій. Допускається виконувати їх як дорослим, так і дітям.
Немедикаментозна терапія
Одним з пунктів лікування гіперактивності сечового міхура є складання режиму дня і раціоналізація використання часу. Рекомендується повністю обмежити себе від стресу і емоційних переживань, а вільний час проводити на свіжому повітрі або за заняттями улюбленим заспокійливим хобі.
Деякі зміни слід провести і в способі життя:
- Зміна раціон харчування
- Відмова від шкідливих звичок
- Контроль маси тіла
- Нормалізація роботи кишечнику
- Контроль за прийнятими лікарськими препаратами
- Обмежене споживання рідини перед сном
У цей період важливо намагатися повністю спорожняти сечовий міхур. З цією метою при поході в туалет максимально звільнитеся від скопилася рідини, потім на кілька секунд розслабтеся і знову повторіть спробу спорожнення. Робіть так при кожному відвідуванні санвузла.
Якщо взяти під повний контроль вихід сечі не вдається, то не соромтеся користуватися спеціальними прокладками і підгузниками для її збору. Знайти їх можна в аптеці. Є розміри, як для дітей, так і для дорослих. У 20% випадків така терапія дає позитивний результат.
Ще одним етапом такого курсу лікування будуть спеціальні вправи для зміцнення м’язів малого тазу. В будь-якій обстановці пацієнтові слід дотримуватися складеним розкладом відвідування туалету. Ходити туди в той час, в яке належить навіть за відсутності бажання, і терпіти, якщо час не прийшов, а помочитися хочеться. Поступово проміжки «терпіння» слід збільшувати. Головним помічником на цьому етапі будуть вправи Кегеля.
Медикаментозні препарати
Взяти під контроль мимовільне виділення сечі при захворюванні сечового міхура можна з використанням лікарських препаратів. хороших результатів можна домогтися, якщо брати кошти в середньому близько 3-х місяців. Через деякий час медикаментозний курс можна повторити.
Призначені можуть бути такі групи препаратів:
- Антихолінергічні;
- Спазмолітичні;
- Трициклічні антидепресанти.
Можливе застосування і інших препаратів при виражених побічних реакціях організму слід проводити їх скасування. Всі призначення проводяться лікарем і під його строгим контролем.
Оперативне втручання
У крайніх випадках може знадобитися хірургічне втручання.
У медицині застосовують кілька основних видів операцій:
- Постачання сечового міхура додатковими нервами;
- Введення в орган стерильної рідини для збільшення його розмірів;
- Ін’єкційне введення всередину препаратів для порушення передачі нервових сигналів;
- Часткове заміщення сечового міхура кишечником;
- Видалення частини хворого органу із збереженням слизової.
Оперативне втручання має деякі протипоказання, тому перед ним здаються певні аналізи і проводиться консультація з фахівцями.
Народні засоби
Народна медицина може виступати в якості додаткового напрямку курсового лікування захворювання. Застосування рецептів не забезпечить потрібного результату, але дозволить підтримувати організм у тонусі і давати йому необхідні сили для боротьби з хворобою.
Можна приготувати трав’яні настої на основі:
- Звіробою;
- Подорожника;
- Брусниці;
- Оману;
- Золототисячника.
Відвари повинні бути свіжоприготовленими. Утриматися від їх вживання варто тим, у кого є алергія на компоненти збору.
Спосіб життя
При гіперактивності сечового міхура слід дотримуватися певної дієти в харчуванні. Вона передбачає відмову від солоної, гострої, кислої і пряної їжі. Не слід вживати цитрусові і готувати з них сік.
З раціону слід виключити:
- Дині;
- Огірки;
- Кофеинсодержащие напої;
- Алкоголь;
- Замінник цукру;
- Кавуни.
Вживати в їжу краще продукти з високим вмістом цинку і вітаміну групи А. це морепродукти, свіжі овочі і злаки. У раціоні має бути достатня кількість клітковини, щоб уникнути проблем з роботою кишечника.
Не менш, ніж за 3 години до передбачуваного сну не слід пити рідину. Таким чином ви зможете відстрочити нічні позиви до сечовипускання. Фізіологічну потребу у воді треба заповнювати в денні години.
На відео про причини, діагностики та лікування гіперактивного сечового міхура:
