Діагностика        07 Серпня 2018        1022         Коментарі Вимкнено до Гіперактивний сечовий міхур у дітей, чоловіків і жінок: причини, симптоми, лікування

Гіперактивний сечовий міхур у дітей, чоловіків і жінок: причини, симптоми, лікування

Захворювання, що супроводжується частими позивами до сечовипускання або нетриманням сечі називається гіперактивним сечовим міхуром. У цьому випадку м’язова тканина органу дає реакцію навіть при незначному обсязі скупчилася урини. Для захворювання характерне постійне відчуття наповненості сечового міхура.

Зміст

  • 1 Гіперактивний сечовий міхур
  • 2 Причини появи патології
    • 2.1 Етіологія захворювання у дітей
  • 3 Симптоматичне прояв
  • 4 Діагностичні заходи
  • 5 Лікування
    • 5.1 Немедикаментозна терапія
    • 5.2 Медикаментозні препарати
    • 5.3 Оперативне втручання
    • 5.4 Народні засоби
  • 6 Спосіб життя

Гіперактивний сечовий міхур

Синдром гіперактивного сечового міхура частіше діагностується у жінок після сорока. Захворіти можуть також чоловіки і діти, але у них дана патологія діагностується значно рідше. Симптоматика проявляється спонтанно.

По міжнародній класифікації МКБ-10 дана патологія відноситься до інших дисфункцій сечового міхура нервово-м’язового характеру і має код N31. Нею страждає близько 22% населення земної кулі. Але за лікарською допомогою звертається не більше 6% пацієнтів.

Причини появи патології

Серед основних причин появи гіперактивного сечового міхура слід зазначити неврологічні захворювання. В такому випадку форма розлади відноситься до нейрогенним. В іншому випадку виявити справжню причину розладу не вдається, тоді діагностується ідіопатична форма.

У чоловіків і жінок передумови до появи захворювання однакові. Серед них:

  • Доброякісні новоутворення, які є причиною звуження сечовипускального каналу;
  • Порушення в структурі головного мозку;
  • Міжхребетні грижі;
  • Травми та забиття спинного мозку;
  • Ускладнення після проведеної операції;
  • Інсульт;
  • Розумова відсталість;
  • Цукровий діабет;
  • Вроджені патології сечовивідних шляхів;
  • Хімічне отруєння організму;
  • Гормональні порушення.

Кожна із зазначених причин впливає на функціонування сечовивідної системи і може призвести не тільки до гіперактивності сечового міхура, але і стати причиною інших серйозних захворювань.

У вагітних жінок виявляється додатковий тиск на орган, тому нерідко виникає нетримання. Сприятливим фактором до патології є також вік пацієнта. У літніх людей м’язові тканини органу набагато слабкіше, ніж у молоді.

Причина нетримання сечі при гіперактивному сечовому міхурі

Етіологія захворювання у дітей

У дітей нетримання сечі може бути викликано їх гіперактивністю, надмірним споживанням рідини або сильним стресом. У моменти сильного і несподіваного переляку також може статися неконтрольований вихід урини. Якщо мають місце вроджені патології, то вони дають про себе знати з дитячого віку.

У дітей до 3-х років нетримання сечі є нормою в силу вікових факторів. У підлітків нормою це вже не назвеш. Слід обов’язково звернутися до фахівця. Розлад в такому віці може бути пов’язано з психічними порушеннями.

Симптоматичне прояв

Не завжди ознаки і прояви патології сечового міхура є ля хворих приводом до звернення за медичною допомогою.

Симптоми синдрому наступні:

  • Частий вихід сечі невеликими порціями протягом доби при збереженні її загального обсягу в нормі;
  • Непереборні позиви до сечовипускання;
  • Мимовільне спорожнення сечового міхура.

На відміну від циститу, для гіперактивного сечового міхура не характерні больові спазми в нижній частині живота, надлобковій та поперековій зоні.

У нічний час налічується не менше 2-х походів в туалет, вдень – не менше 8-ми. На тлі активного прогресування захворювання у пацієнта можуть виникнути соціальні труднощі у спілкуванні з близькими, знайомими, колегами. Хворий боїться вийти з дому і постійно проводить час біля туалету.

Діагностичні заходи

При діагностиці захворювання важливим є виключення інших більш серйозних патологічних станів. Нерідко аналіз сечі при гіперактивності сечового міхура не вказує на зміни, що відбуваються.

Для уточнення діагнозу проводяться наступні заходи:

  • Збір інформації про терміни появи симптомів, характер їх прояву;
  • Ведення щоденника відвідування туалету із зазначенням приблизного обсягу виділеної сечі;
  • Дослідження спадкового фактора;
  • Взяття проби урини по Нечипоренко;
  • Посів сечі;
  • Загальний та хімічний аналіз крові;
  • УЗД сечового міхура;
  • Магнітно-резонансна томографія;
  • Інструментальне обстеження сечовипускального каналу;
  • Рентгенографія для виявлення патології будови органу.

Якщо порушення обумовлена проблемами з роботою нервової системи, то потрібно консультація невролога.

Лікування

Терапевтичний курс при уточненні діагнозу гіперактивності сечового міхура, як і діагностика, включає в себе кілька етапів. головна їх завдання – взяти під контроль позиви до сечовипускання і стримувати урину.

Комплекс лікування складається з:

  • Прийому лікарських препаратів, призначених в залежності від причини розладу.
  • Вживання при необхідності препаратів для нормалізації роботи нервової системи.
  • Виконання фізичних вправ для зміцнення м’язів малого тазу.
  • Складання режиму дня.
  • Раціоналізація проведення вільного часу з користю для здоров’я.
  • Відвідування фізіотерапевтичних процедур.

При неефективності зазначеного курсу лікування може знадобитися хірургічне втручання. Існує кілька видів можливих оперативних маніпуляцій. Допускається виконувати їх як дорослим, так і дітям.

Немедикаментозна терапія

Одним з пунктів лікування гіперактивності сечового міхура є складання режиму дня і раціоналізація використання часу. Рекомендується повністю обмежити себе від стресу і емоційних переживань, а вільний час проводити на свіжому повітрі або за заняттями улюбленим заспокійливим хобі.

Деякі зміни слід провести і в способі життя:

  • Зміна раціон харчування
  • Відмова від шкідливих звичок
  • Контроль маси тіла
  • Нормалізація роботи кишечнику
  • Контроль за прийнятими лікарськими препаратами
  • Обмежене споживання рідини перед сном

У цей період важливо намагатися повністю спорожняти сечовий міхур. З цією метою при поході в туалет максимально звільнитеся від скопилася рідини, потім на кілька секунд розслабтеся і знову повторіть спробу спорожнення. Робіть так при кожному відвідуванні санвузла.

Якщо взяти під повний контроль вихід сечі не вдається, то не соромтеся користуватися спеціальними прокладками і підгузниками для її збору. Знайти їх можна в аптеці. Є розміри, як для дітей, так і для дорослих. У 20% випадків така терапія дає позитивний результат.

Ще одним етапом такого курсу лікування будуть спеціальні вправи для зміцнення м’язів малого тазу. В будь-якій обстановці пацієнтові слід дотримуватися складеним розкладом відвідування туалету. Ходити туди в той час, в яке належить навіть за відсутності бажання, і терпіти, якщо час не прийшов, а помочитися хочеться. Поступово проміжки «терпіння» слід збільшувати. Головним помічником на цьому етапі будуть вправи Кегеля.

Медикаментозні препарати

Взяти під контроль мимовільне виділення сечі при захворюванні сечового міхура можна з використанням лікарських препаратів. хороших результатів можна домогтися, якщо брати кошти в середньому близько 3-х місяців. Через деякий час медикаментозний курс можна повторити.

Призначені можуть бути такі групи препаратів:

  • Антихолінергічні;
  • Спазмолітичні;
  • Трициклічні антидепресанти.

Можливе застосування і інших препаратів при виражених побічних реакціях організму слід проводити їх скасування. Всі призначення проводяться лікарем і під його строгим контролем.

Оперативне втручання

У крайніх випадках може знадобитися хірургічне втручання.

У медицині застосовують кілька основних видів операцій:

  • Постачання сечового міхура додатковими нервами;
  • Введення в орган стерильної рідини для збільшення його розмірів;
  • Ін’єкційне введення всередину препаратів для порушення передачі нервових сигналів;
  • Часткове заміщення сечового міхура кишечником;
  • Видалення частини хворого органу із збереженням слизової.

Оперативне втручання має деякі протипоказання, тому перед ним здаються певні аналізи і проводиться консультація з фахівцями.

Народні засоби

Народна медицина може виступати в якості додаткового напрямку курсового лікування захворювання. Застосування рецептів не забезпечить потрібного результату, але дозволить підтримувати організм у тонусі і давати йому необхідні сили для боротьби з хворобою.

Можна приготувати трав’яні настої на основі:

  • Звіробою;
  • Подорожника;
  • Брусниці;
  • Оману;
  • Золототисячника.

Відвари повинні бути свіжоприготовленими. Утриматися від їх вживання варто тим, у кого є алергія на компоненти збору.

Спосіб життя

При гіперактивності сечового міхура слід дотримуватися певної дієти в харчуванні. Вона передбачає відмову від солоної, гострої, кислої і пряної їжі. Не слід вживати цитрусові і готувати з них сік.

З раціону слід виключити:

  • Дині;
  • Огірки;
  • Кофеинсодержащие напої;
  • Алкоголь;
  • Замінник цукру;
  • Кавуни.

Вживати в їжу краще продукти з високим вмістом цинку і вітаміну групи А. це морепродукти, свіжі овочі і злаки. У раціоні має бути достатня кількість клітковини, щоб уникнути проблем з роботою кишечника.

Не менш, ніж за 3 години до передбачуваного сну не слід пити рідину. Таким чином ви зможете відстрочити нічні позиви до сечовипускання. Фізіологічну потребу у воді треба заповнювати в денні години.

На відео про причини, діагностики та лікування гіперактивного сечового міхура: