Одне з найбільш серйозних захворювань дитячого віку – дифтерія. Дифтерія у дітей може протікати як зі стертими симптомами, так і з блискавичним перебігом з летальним результатом. У нещеплених дітей ймовірність важких форм дуже велика. Але в умовах тотальної імунізації, коли показник вакцинованості населення перевищує 97%, ймовірність зараження практично виключена.
Зміст
- 1 Механізм розвитку інфекції
- 2 Дифтерія зіву у дітей
- 2.1 I. Локальна
- 2.2 II. Поширена
- 2.3 III. Токсична
- 3 Дифтерія гортані у дітей
- 3.1 Симптоматика крупа
- 4 Діагностика дифтерії
- 5 Лікування хвороби
- 6 Дифтерія у дітей: ускладнення захворювання
- 7 Профілактика дифтерії у дітей
Механізм розвитку інфекції
Коринебактерії під мікроскопом
Дифтерію викликають мікроби – коринебактерії. Вони передаються тільки від людини до людини, частіше всього в результаті повітряно-крапельного контакту. Потрапляння в організм через непошкоджені шкірні покриви неможливо, бацила проникає в тканини через слизові оболонки або ранові поверхні епідермісу.
При впровадженні в поверхневі шари інфекційні носії провокують локальні запалення і, виділяючи екзотоксин у процесі життєдіяльності, надають загальну токсичну дію на організм. Останнє викликає серйозні ускладнення, залишають наслідки на все життя.
Інкубаційний період триває від 2 до 10 днів.
По локалізації найбільш часто інфекції піддається зів і гортань. Дифтерія носа, очей та статевих органів практично не зустрічається і відноситься до казуїстичним явищ.
Дифтерія зіва у дітей
Розрізнять такі форми дифтерії зіва:
- Локальна;
- Поширена;
- Токсична.
При своєчасно поставленому діагнозі і швидкому початку лікування хвороба обмежується локалізованої форми і проходить через 6 – 10 днів, закінчуючись повним одужанням. При відстрочення початку лікування висока ймовірність поширення інфекції, тоді вплив екзотоксину на внутрішні середовища і органи неминуче. У цьому випадку хвороба стає небезпечною для життя.
Зів при дифтерії (ліворуч) і при гнійній ангіні (праворуч)
Симптоми дифтерії зіва в різних стадіях наведено нижче:
I. Локальна
- Органи ротоглотки: наліт у вигляді плівки на мигдаликах, суцільний або окремими плямами (острівцями);
- Лімфовузли: збільшені незначно або помірно;
- Набряк тканин: відсутня;
- Загальний стан: біль у горлі незначний, температура підвищена незначно.
II. Поширена
- Органи ротоглотки: на мигдалинах, дужках неба, язичку, щільний наліт;
- Лімфовузли: значно збільшено в зоні ураження;
- Набряк тканин: зів набряклий;
- Загальний стан: висока температура, слабкість.
III. Токсична
- Органи ротоглотки: помітне збільшення мигдаликів, специфічний солодкуватий запах від нальоту;
- Лімфовузли: різке збільшення вузлів;
- Набряк тканин:набряк підшкірної клітковини:- 1-я ступінь – до кадика;- 2-я ступінь – до ключиць;- 3-я ступінь – поширення на верхню частину грудини.
- Загальний стан: дуже висока температура, слабкість, відсутність апетиту, блювання, болі в животі. Розвивається ниркова та серцева недостатність.
Дифтерія гортані у дітей
Варіантом цих форм хвороби служить субклінічна дифтерія зіва, коли симптоми виражені непереконливо і самопочуття страждає мало. Однак при відсутності заходів лікування і дана форма може викликати ускладнення.
Локалізація інфекції в дихальному горлі викликає дифтерійний (або справжній) круп. В даний час цей тип дифтерії зустрічається все рідше, але не зник зовсім.
Симптоматика крупа
Хвороби даного типу властиво швидко прогресуючий перебіг. Розрізняють 3 стадії захворювання при набряку гортані і трахеї:
- Дисфонія;
- Стеноз;
- Асфіксія.
Стеноз гортані
Характерні ознаки кожної стадії при набряку і звуження дихальних шляхів наведені в таблиці.
- прогресуюча осиплість;
- кашель гавкаючий;
- повна втрата звучності кашлю
- шумне дихання;
- участь допоміжної мускулатури в процесі дихання;
- инспирационное (на вдиху) втягнення тканин грудної лети
- виражене порушення газообміну (задуха):
- ціаноз;
- пітливість;
- аритмія (випадання пульсу на вдиху)
Важливо! Якщо напад крупа стався дому, а причина його невідома, не варто покладатися на домашні засоби і методи: як помилковий, так і істинний круп може розвинутися блискавично, його наслідки можуть бути незворотними. У будь-якому випадку необхідно викликати бригаду невідкладної допомоги.
В очікуванні прибуття лікарів потрібно:
- Заспокоїти і відволікти дитину – зміна акцентів може знизити напругу і загальмувати наростання симптомів;
- Взяти його на руки або посадити;
- Провітрити приміщення;
- Увлажить повітря в кімнаті;
- Дати лужне питво.
Діагностика дифтерії
У більшості випадків хвороба починається з ознак, схожих на симптоми ГРВІ або ангіни. Тому діагностують дифтерію не тільки з характерних проявів, але і за допомогою лабораторних досліджень – обов’язково проводять посів зіскрібків зі слизових на поживні середовища. Вже через добу можливе виділення коринебактерії.
У рідкісних випадках, дифтерія може виникнути і у щеплених дітей, така ситуація можлива у разі зниження імунітету дитини після перенесених захворювань. Дифтерія у щеплених дітей протікає найчастіше без ускладнень. Симптоматика захворювання пропадає на 4-7 день захворювання. Однак, у випадку, якщо імунітет після щеплення не виробився, перебіг хвороби у щеплених дітей аналогічний перебігу захворювання у нещеплених дітей.
Важливо! Підступність дифтерії – подібність перших симптомів з нескладними дитячими інфекціями. Тому при кожному епізоді подібних захворювань необхідно звертатися до лікаря, а не займатися самолікуванням.
Лікування хвороби
Основою метод терапії при дифтерії – негайне введення (чим раніше, тим краще) внутрішньом’язово специфічної сироватки (протидифтерійної). Дози ліків і тривалість лікування при тій чи іншій формі захворювання давно розроблені й успішно застосовуються медиками. Сама сироватка перестала бути дефіцитом – в кожному населеному пункті є банк медикаментів першої допомоги.
Лікування дифтерії у дітей, крім спеціалізованої допомоги, при важких формах захворювання вкючает в себе і неспецифічне лікування (за показаннями):
- Краплинні вливання плазми та альбуміну – білкові препарати;
- Введення глюкози;
- Лікування преднізолоном, кокарбоксілазою;
- Вітамінотерапія.
Велике значення при тяжких формах має дотримання режиму (постільної) і створення спокійної обстановки навколо хворого (особливо при крупі). В умовах стаціонару призначають легкі седативні засоби, які не викликають глибокий сон.
Додаткові методи лікування, що запобігають ускладнення або зменшують їх вага:
- Парокислородные інгаляції;
- Видалення слизу та плівок з дихальних шляхів з допомогою електровідсмоктувача;
- Антибіотики для профілактики вторинної інфекції в легенях.
При наполегливому прогресування стенозу проводять трахеотомію – прокол в області трахеї для забезпечення надходження повітря в легені. В сучасному лікуванні ця процедура супроводжується встановленням стоми – пристрою, який може запобігти передчасному загоєння місця проколу. По закінченні лікування цілісність тканин відновлюють накладанням шва.
У переважній більшості випадків дифтерія у дітей сьогодні закінчується повним одужанням. Якщо хвороба не була своєчасно продиагностирована і лікування запізніло, трапляються ускладнення, навіть при не надто важкому, здавалося б, течії.
Дифтерія у дітей: ускладнення захворювання
Слабкість як симптом при дифтерії має серйозне підґрунтя: дифтерійний екзотоксин зі струмом крові проникає в серцевий м’яз і вражає міокард. Вже на другому тижні може бути виявлений міокардит – знижуються скоротлива та провідна функції серцевого м’яза. Зворотний розвиток (відновлення повноцінної роботи органу) проходить довгостроково. Гострий міокардит може стати причиною летального результату при дифтерії.
Ускладнення після дифтерії у дітей, з боку нервової системи під час і після хвороби, можуть спровокувати неврити у вигляді атонічних парезів і паралічів:
- М’якого піднебіння;
- Зовнішніх м’язів очей;
- Мускулатури рук і ніг;
- М’язів тулуба, в тому числі шиї;
- Тканин гортані, дихальних і міжреберних м’язів, діафрагми – небезпека зупинки дихання;
- Серцевої мускулатури – загрожує зупинкою серця.
При відсутності фонової антибактеріальної терапії ускладнення виникають у вигляді приєднання вторинної інфекції, найчастіше пневмонії.
Профілактика дифтерії у дітей
Основою ефективної боротьби з дифтерією стала активна імунізація. Щеплення забезпечує організм антидифтерийным анатоксином, що, у разі зараження, допомагає успішно подолати хворобу. Імунітет після щеплення, як і після хвороби, не дуже стійкий, тому регулярно проводять ревакцинацію: дітям триразовий курс в дитинстві підкріплюють щепленнями через 5 років, а дорослих вакцинують кожні 10 років.
Для запобігання поширенню в масах одиничних випадків інфекції, хворих неодмінно госпіталізують. В будинку після відправки хворого в лікарні проводять заключну дезінфекцію, близьким вводять позапланові профілактичні дози анатоксину.
Важливо! Не варто чинити опір госпіталізації дитини. Його поміщають у стаціонар, де може знаходитися один з батьків або інший член сім’ї. Госпіталізація – обов’язковий етап боротьби з хворобою, передбачений міжнародним протоколом лікування.
Виписують видужуючих із стаціонару після дворазового бактеріологічного аналізу з негативним результатом. Допуск в дитячі установи також дозволяється за результатами аналізів.
В умовах масової імунізації з’явився прошарок осіб, в організмі яких періодично виявляють коринебактерії. Сьогодні бактеріоносійство розглядається як безсимптомна хвороба, її прагнуть усунути. Але оскільки не кожна бацила дифтерії токсична, дитини-бактеріоносія можуть допустити в дошкільний чи шкільний заклад через 30 днів після встановлення факту бактеріоносійства, якщо в колективі всі діти щеплені від дифтерії.
Таким чином, дифтерія у дітей сьогодні, завдяки плановій вакцинації, рідко проходить у важкій формі з незворотними наслідками. Однак інтеграція населення, міграція жителів із країн із слаборозвиненою медициною, а також невмотивована відмова деяких батьків від щеплень своїй дитині призводять до одиничним спорадичним спалахів захворювання. Роль близьких при найменшій підозрі на дифтерію – негайне звернення за кваліфікованою медичною допомогою.
Пам’ятайте, що поставити правильний діагноз може тільки лікар, не займайтеся самолікуванням без консультації і постановки діагнозу кваліфікованим лікарем.
Будьте здорові!
