Зміст
- 1 Суворість у вихованні маленьких дітей
- 2 Суворість у ставленні підлітків
- 3 Підводимо підсумки
Багато хто з нинішніх дорослих виросли в патріархальній родині, де батько був суворим главою сім’ї, а мама була жалеющей і втішає стороною. У наші дні така модель сім’ї зустрічається все рідше і не так легко розібратися, добре це чи погано. Ким повинен намагатися стати новоспечений тато, суворим охоронцем домашнього закону або товаришем, з яким діляться секретами і переживаннями?
Строгість у вихованні маленьких дітей
Складним питанням, яке викликає багато суперечок є строгість по відношенню до дітей. І якщо півстоліття тому думка з цього питання була досить однозначною, то тепер батьки запитують себе, чи потрібна вона і де її межі? Однак, не підлягає сумніву, що деякі обмеження дитині необхідні для правильного формування особистості.
У міру дорослішання дитина перевіряє поставлені йому кордону на міцність. І в цей момент дуже важливо дотримати грамотний баланс між дозволением і обмеженням. З одного боку, важливо утримати поставлені рамки поведінки, а з іншого – не задавити індивідуальність маленької людини.
Звичайно ж, застосовуються заходи розрізняються в залежності від віку дитини. Дитині трьох років від роду не варто читати довгі пояснення і нотації. Але в його світі має існувати чіткий поділ на «можна» і «не можна», адже так йому буде набагато легше орієнтуватися. Непогано, якщо позначити йому допоможе батько. Тоді і надалі тато в ролі наставника, який дозволяє і забороняє, дитині буде зрозумілий і прийнятний.
Суворість у ставленні підлітків
У процесі виховання підлітка деяку складність представляє зайва жіноча емоційність, тому найчастіше саме татові буває легше донести до дитини зміст невдоволення батьків. Дитина, яка знає, що тато хвалить або лає тільки за справу, здатний зрозуміти, чим поганий його вчинок і скоригувати свою поведінку.
Для підрослого дитини важливо розуміти, що батьки її люблять і довіряють йому. І якщо він своїм вчинком обдурив їх довіру, то повів себе як маленький «несмышленыш», а це для підлітка неприйнятною.
Однак, не варто перестаратися, адже часто бунтарський дух тінейджера не дозволить йому визнати власну неправоту, принаймні вголос.
Не варто забувати, що, можливо, своєю поведінкою дитина хоче привернути до себе увагу. У такому разі татові не варто залишатися осторонь, адже розібравшись разом з сином або дочкою в наявну проблему, він тільки зміцнить стосунки.
Але навіть якщо батько є незаперечним авторитетом у родині, не варто використовувати його як «страшилку» для неслухняного дитини.
Можна абсолютно точно стверджувати, що покарання в тій чи іншій мірі необхідні. Однак, варто дотримуватися індивідуального підходу, адже немає однакових дітей. І якщо комусь достатньо суворого голосу або слів про те, що своїм вчинком він засмутив маму, то кому-то абсолютно необхідні більш рішучі заходи виключно в силу характеру. Але ні в якому разі не варто допускати приниження чи жорстокість.
Не варто і скочуватися в деспотизм, караючи за найменший крок у бік від наміченого плану. Варто пам’ятати, що оцінки в школі не є настільки ж важливим явищем, як довіра дитини до батьків і його душевний стан. Надто суворий батько в такому випадку ризикує втратити щось важливе і дороге – дружбу і довіру власної дитини.
Підводимо підсумки
Отже, строгість у відношенні підростаючого покоління абсолютно необхідна. Дитині зрозуміло і логічно, коли рамки встановлює сильний і спокійний тато, тоді він з легкістю буде дотримуватися запропоновані правила. Тільки не варто забувати, що в такій відповідальній справі не можна робити кроки назад. І раз вже тато каже «не можна», у дитини не повинно бути думки, що його можна не послухатися.
Звичайно, не завжди вдається стриматися і не підвищити голос. Але варто пам’ятати про те, що сильний крик або рукоприкладство працюють тільки на руйнування стосунків між дитиною і батьком.
Вибираючи спосіб покарання, не варто забувати, що це не спосіб помститися малюкові за його поганий вчинок, а лише метод засвоєння життєвого уроку. Тут слід також виходити з потреб і характеру дитини. Але не варто робити покаранням роботу по дому, адже так у свідомості сина або дочки сформується неприязнь до домашньої роботи.
Також варто стримати себе і не сварити дитину в присутності сторонніх. Набагато краще буде висловити своє невдоволення віч-на-віч.
Варто пам’ятати, що кожна дитина – це особистість і варто ставитися до нього з повагою.
