Вплив на організм алергенів може спровокувати запалення сечового міхура. В цьому випадку розвивається алергічний цистит. Симптоматичне його прояв дуже схоже з ознаками інфекційного ураження органу. Протягом захворювання обумовлене індивідуальними особливостями організму хворого.
Зміст
- 1 Алергічний цистит
- 2 Причини розвитку захворювання
- 3 Механізм розвитку патології
- 4 Симптоми
- 5 Як ставиться діагноз
- 6 Принципи лікування
Алергічний цистит
Відмінністю від інфекційної форми циститу є те, що запалення оболонки сечового міхура відбувається не з-за попадання в нього бактерій, а під впливом алергенів. Як і інші форми цього захворювання найчастіше циститу схильні жінки з-за анатомічного розташування у них уретри. Алергічний цистит виступає як самостійне захворювання, так і у вигляді побічної реакції організму на інші патологічні процеси.
Причини розвитку захворювання
При алергічному циститі йде порушення нормального відтоку урини. Головна причина розвивається запального процесу – вплив алергену і викликані ним алергічні реакції.
Алергічні реакції можуть бути спровоковані:
- Носінням нижньої білизни з синтетичних матеріалів. Набагато частіше трапляється у жінок, так як частинки матеріалів через коротку уретру легко потрапляють в порожнину органу.
- Прийомом лікарських препаратів, виведення яких з організму відбувається за допомогою сечовипускання. Це антибіотики, фітопрепарати, білкові або колоїдні розчини рослинного і природного походження.
- Вживанням в їжу кислих фруктів і овочів. Частина кислот їх таких продуктів виводиться нирками в незмінному вигляді. Тому алерген легко досягає органів сечовидільної системи і може чинити на них вплив.
Алергічна форма циститу може розвиватися також на тлі анафілактичного шоку, кропив’янки, астми, будучи їх побічним симптомом. Викликати подібне роздратування сечового міхура здатні пральні порошки або кондиціонери, які використовуються для свіжості і м’якості спідньої білизни. Дратівливим чинником можуть бути використовувані при статевому акті мастила, презервативи та аксесуари, які мають прямий контакт із статевими органами. Здоров’я сечовидільної системи залежить і від обраних засобів особистої та інтимної гігієни: мило, гелі, прокладки і тампони (для жінок), туалетний папір, солі і піни для ванн.
Механізм розвитку патології
Коли організм людини гиперчувствителен до певного компоненту, то його потрапляння всередину викликає алергічну реакцію. За схемою розвитку вона схожа з аутоімунними процесами. Всередину потрапляє алерген, присутність якого провокує вироблення організмом антигенів. А вони, в свою чергу, можуть осідати на різних внутрішніх органах, циркулюючи в кровоносному руслі. Імунітет намагається їх придушити. У підсумку атаці піддаються органи, на яких осідають ці антигени. Виникає інтенсивний перебіг запального процесу, який може торкнутися і сечовий міхур.
Первинний контакт з алергеном такої реакції не викликає. А ось поступове їх накопичення при кожному наступному контакті протікає вже важче і може стати причиною алергічного циститу.
Рідше він розвивається під впливом харчових алергенів. Набагато частіше це місцевий вплив дратівної фактора на статеві органи або зовнішній вихід уретри. Цю форму захворювання відносять до різновиду набряку Квінке, так як відбувається порушення проникності судинних стінок, з-за якого кров’яна плазма заповнює міжклітинний простір і провокує набряки і запалення. Крім сечового міхура уражаються сечоводи і уретра.
Симптоми
Незнаючій людині досить непросто відрізнити алергічну форму циститу від бактеріальної. Їх загальним специфічним ознакою прояву є сильне свербіння в області зовнішніх статевих органів. Саме цей симптом особливо яскраво виражений незалежно від місця локалізації запалення. Свербіж може з’явитися ще до початку патологічного процесу та появи набряку.
Розпізнати захворювання можливе і за іншими клінічними проявами:
- Порушення процесу сечовипускання. Для алергічної форми характерно виражене набрякання тканин органів. З-за цього відбувається звуження просвіту уретри, і вихід сечі значно ускладнюється або повністю неможливий.
- Біль і печіння при виході урини. Виражене прояв симптомів зберігається протягом декількох днів і значно погіршує самопочуття хворого.
- Незначне підвищення температури тіла. при алергічному циститі температура піднімається до 37-38 градусів в перші годину розвитку запалення, а після – приходить в норму і не змінюється.
- Виражена набряклість зовнішніх статевих органів. Найбільш помітним цей симптом є у жінок. Набряку піддаються великі та малі губи. Їх розміри можуть збільшуватися більш, ніж у 2 рази.
При появі подібних ознак слід звернутися до лікаря за призначенням лікування. Невжиття заходів може спровокувати поширення запального процесу до нирок і викликати недостатність їх функціонування. У запущених формах алергічного циститу у сечі присутні гнійні суспензії. Гострий перебіг захворювання викликає зростання пухлини на стінках сечового міхура.
Як ставиться діагноз
Стандартною процедурою при проходженні огляду у фахівця буде здача аналізів сечі і крові. Додатково проводиться інструментальне обстеження сечового міхура.
Розпізнати алергічний цистит допомагають і такі ознаки:
- Потовщення стінок органу;
- На стінках можуть утворюватися пухлини;
- Зменшення обсягу органу;
- Набряк задньої стінки сечового міхура.
У сечі можуть бути присутні червоні і жовті бляшки, збільшено обсяг сечоводу. При наявності пухлини її перевіряють на якість допомогою проведення біопсії. В аналізі крові вивчається концентрація еозинофілів. Ці клітини покликані знищувати чужорідний білок в організмі і підвищення їх змісту вказує на алергічну реакцію.
При алергічному циститі важливо правильно визначити алерген, який став причиною запалення. З цією метою проводять тест: скарификационные проби. На шкірні покриви передпліччя наносять краплі можливих алергенів. Потім цілісність шкіри порушують порізами. Алерген провокує появу набряку або почервоніння в місці свого впливу. Процедура безболісна і досить точна. За один раз досліджується не більше 10-15 алергенів.
Принципи лікування
Першим етапом при лікуванні алергічної форми циститу є припинення впливу на організм алергену. З цією метою виключається не тільки його повторне потрапляння в організм (якщо алерген встановлено), але і виведення скупчилися концентрацій.
Хворому призначаються антигістамінні препарати:
- Кларитин;
- Супрастин;
- Цетрин;
- Фенкарол.
Наявність болючості при сечопуску усувається за допомогою прийому Но-Шпи, Папаверину. Вони знижують кількість помилкових позивів в туалет. Для зупинки розвитку запального процесу призначаються Німесил, Целекоксиб або Ортофен.
Під час лікування циститу слід дотримуватися дієти і обмеження в продуктах харчування. В раціоні не повинно бути солоною, копченою та пряної їжі. Перевагу слід віддавати молочної та кисломолочної продукції, мінеральній воді, компотів із сухофруктів.
Якщо хворий у дуже тяжкому стані, то замість антигістамінних препаратів йому призначають глюкокортикоїди (гормони кори надниркових). Вони дозволяють полегшити його стан буквально за кілька годин. Застосування подібних ліків допускається строго за лікарським призначенням. Для зниження прояву алергічної реакції також можуть бути призначені для введення невеликих доз білкових препаратів. називається подібна терапія десенсибілізуючої.
Алергічний цистит діагностується досить рідко. У групі ризику знаходяться алергіки. Їм слід бути гранично уважними до свого здоров’я і своєчасно звернутися в разі необхідності до уролога чи гінеколога.
