Дерматологія        02 Березня 2018        1263         Коментарі Вимкнено до Посттравматична екзема: причини, симптоми і лікування

Посттравматична екзема: причини, симптоми і лікування

Екзема відноситься до найбільш поширеним і неприємних захворювань шкірного покриву. Ця недуга буває різних типів, до одного з яких відноситься посттравматична екзема. Вилікувати його вкрай складно, проте при комплексному інтенсивному лікуванні з нею можна впоратися.

Опис

Екзема – захворювання, викликане запальним дерматозом. Вона не передається ні тваринам, ні людині. Недуга проявляється численними висипання, почервоніння, печіння. З’явитися висип може на будь-якій ділянці тіла. Часто вона стає хронічною і часто призводить до рецидивів. Факторів, які викликають ураження – велика кількість. Це можуть бути:

  • захворювання нервової системи;
  • психічні порушення;
  • недуги серця, нирок, печінки;
  • зниження імунної системи;
  • травмування шкіри.

Важливо! Нещодавно було виявлено, що екзема – захворювання, що передається з покоління в покоління.

Однією з основних причин виникнення екземи вважається алергія. Недуга протікає в декілька ступенів – гостру, предострую і хронічну. Часто підгостра щабель опускається, і гостра відразу переходить в хронічну стадію.

Нерідко через симптомів екземи, які доставляють дискомфорт, починають з’являтися психічні і нервові недуги, безсоння, порушення апетиту.

Одним препаратом не обійтися, тут допоможе комплексний підхід. Хвороба виражається ознаками почервоніння, лущення і свербіння.

Природа виникнення

Екзема виникає внаслідок бактеріального зараження пошкодженої області. Після механічного травмування та порушення цілісності шкіри, утворюються подряпини, порізи, через які в кров проникають різні мікроби.

Важливо! Практично неможливо сказати, який саме фактор вплинув на розвиток хвороби.

Коли слабшає імунітет, шкіра тонка і надто чутлива або погано оброблена рана, то потрапили бактерії за рахунок своєї життєдіяльності викликають запальну реакцію навколо травмованого ділянки. Збудниками дерматозу є:

  • стафілококи;
  • стрептококи;
  • грибки.

При травмах уражаються і периферичні нерви, що впливає на появу екземи.

Симптоматика та патогенез

Посттравматична екзема виявляє ті ж ознаки, що і інші різновиди цього захворювання. До головних симптомів відносяться:

  • пастозність тканин;
  • почервоніння;
  • висипання, схожі на герпес;
  • свербіж;
  • паління;
  • гарячковий стан.

Перебіг захворювання здійснюється в кілька етапів:

  • Етап почервоніння. На цій стадії по краях ранки, подряпини починається почервоніння, свербіж, підвищення температури до 38С. Це відбувається захисна реакція організму у відповідь на пошкодження шкірного покриву.
  • Папульозний етап виникає тоді, коли на травмованому місці виникає висип. Висипання у вигляді невеликих бульбашок рожевого кольору без ексудату. В окремих випадках захворювання на цій стадії може затухати.
  • Везикулярний етап полягає в появі порожнинних прищів, які заповнені ексудатом або гнійним вмістом. З часом бульбашки лопаються, і вся рідина виходить назовні.
  • Мокнучий етап. У місці, де перебували папули, з’являється шкірна ерозія. При цьому рідина починає виділятися регулярно. Волосяний покрив у тому місці починає рідшати і зовсім пропадає. Якщо добре доглядати, то запалення починає проходити.
  • Корковий етап з’являється в той момент, коли рідина починає висихати і перетворюється в кірки.
  • Лускатий етап проявляється тільки у випадку, якщо екзема ускладнена. В ураженому місці починається затвердіння кірок з утворенням пластин і невеликих лусок. З подальшим погіршенням і поверненням на стадію мокнення.

Важливо! При неправильному лікуванні хвороба стає хронічною. Екзема не дає шкірі відновитися і навколо неї утворюється кірка.
Лікування

Посттравматична екзема лікування вимагає серйозне, яке повинно бути комплексним і направлено на причину захворювання з поверхневої і внутрішньої сторони. Лікування повинно протікати в трьох напрямках:

  • Терапія локального інфекційного вогнища, спрямованого на знищення патогенних бактерій.
  • Відновлення цілісності шкірного покриву, які сприяли появі дерматозу.
  • Посилення імунітету і зміцнення загальних захисних сил організму.

Терапія повинна починатися в момент появи перших симптомів захворювання. При переході в хронічну ступінь, вилікуватися буде практично неможливо. Якщо захворювання знаходиться в хронічній стадії, то вся терапія спрямована на те, щоб полегшити перебіг захворювання і перевести на ремісію. Терапія проходить не тільки медикаментозно, треба дотримуватися особистої гігієни, врегулювати своє харчування, ні в якому разі не чесати пошкоджене місце.

Ще не придумано таких лікарських засобів, які могли б позбавити людину від екземи. Основні препарати, що використовуються при лікуванні:

  • протигрибкові засоби, що застосовуються при виникненні екземи грибкової природи;
  • антибактеріальні препарати;
  • протиалергічні препарати, що використовуються тільки в разі алергії;
  • протизапальні засоби, які інгібують запальний процес;
  • заспокійливі засоби для регуляції нервової системи;
  • полівітамінні комплекси для зміцнення імунної системи.

Важливо: у важких випадках є сенс прийому стероїдних медикаментів, яка повинна регулюватися та контролюватися дерматологом.
Фізіотерапія, лікування посттравматичної екземи

Фізіотерапія теж буде хорошим помічником в лікуванні хвороби. Вона допоможе эпидермальным тканин швидше зарости та підвищити якість шкірного покриву. Які процедури рекомендуються при цьому недугу:

  • Магнітотерапія – вплив магнітного поля на шкіру, за рахунок чого регулюється ферментативна активність, синтез білків і прискорюється обмін речовин.
  • Лазеротерапія – впливу низькоінтенсивного лазера на шкірний покрив, за рахунок чого починає зміцнюватися імунна система, поліпшується кровообіг, посилюється клітинний обмін речовин, їх розподіл, а також діє як знеболююче.
  • УВЧ використовується при появі на шкірі гнійників. Ця процедура сприяє активації імунних клітин і прискорює загоєння шкіри.
  • УФО також спрямоване на поліпшення клітинного метаболізму.
  • Озонотерапія – процедура для поліпшення кровообігу, поліпшення функціональності імунної системи.

Процедури призначає безпосередньо дерматолог, виходячи з клінічної картини та стану пацієнта.