Зміст
Виникнення гидраденита під пахвою пов’язано з розвитком запального процесу в проточних залозах. Захворювання може виникати у молодих людей, дітей в період статевого дозрівання, у вагітних жінок. У літніх людей захворювання діагностується рідко, що обумовлено зниженням гормональної активності, вироблення природних ферментів. Захворювання супроводжується наривами, що нагадують вид молочних залоз у собак, тому в народі гідраденіт швидко охрестили «сучье вим’я».
Своєчасне лікування дозволяє усунути захворювання без хірургічного втручання, але навіть швидка терапія не гарантує, що неприємні симптоми не виникнуть знову.
Особливості захворювання
Гідраденіт — процес запалення потових залоз, часто викликається бактерій стафілокока. Поразка потових залоз захоплює і апокринові залози, що відповідають за нормальне потовиділення і надання неповторного природного аромату кожній людині. Виникнення захворювання саме в пахвовій западині є найпоширенішим місцем появи. Можливі появи гидраденита в паховій зоні, біля пупка, на зовнішніх статевих органах.
Гідраденіт не розрізняється по статевій приналежності хворих і може однаково виникати як у чоловіків, так і у жінок. Крім потової залози, уражається апокриновая заліза, що відповідає за природні феромони (індивідуальний запах людини). Апокриновая залоза починає формування саме в період статевого дозрівання підлітка, а закінчує нормально функціонувати після 50 років, тому гідраденіт не може виникати у дітей і людей похилого віку. Пусковим механізмом до виникнення захворювання завжди є інфекція. Основною відмінністю гидраденита від інших видів дерматологічних гнійних утворень (наприклад, фурункулів) вважається відсутність кореня з відмерлих клітин.
Відео про взаємозв’язок гидраденита і дезодорантів:
Види та класифікація
Гідраденіт може протікати в різного ступеня тяжкості, що повністю залежить від часу звернення хворого до дерматолога або хірурга. По важкості перебігу недуги гідраденіт можна умовно поділити на наступні стадії:
- початкову, коли процес закупорювання потової залози стався (припухлість, почервоніння, свербіж і болючість);
- середню, коли запалені «вузлики» розростаються, а хворобливість посилюється;
- важку ступінь, коли патологічний процес характеризується появою гнійних наривів з кров’ю.
Основними чинниками для визначення тактики лікування є загальноприйнята класифікація не тільки за ступенем тяжкості, але і за формою перебігу.
Гнійна форма (гострий процес)
Для форми характерно стрімкий розвиток запального процесу в результаті закупорки сальних, потових і апокрінових залоз. Поява наривів при цій формі часто є наслідком недостатньої гігієни пахвовій області, травматизації шкіри при депіляції.
Перебіг захворювання ідентично проявів звичайної застуди з нездужанням, підвищенням температури тіла, до яких пізніше приєднується болючість в зоні пахв. Гнійна форма представляє серйозну небезпеку для життя пацієнта при відсутності належного лікування.
Хронічна повторювана) форма
Для розвитку хронічної форми властиво тривалий перебіг гострого процесу. Захворювання може сприяти гнійний нарив, який був не до кінця долечен. Хронічна форма має кілька стадій розвитку:
- I стадія (формування щільних вузликових утворень під шкірою, поява болів);
- II стадія (збільшення вузлів, початок їх рухливості, зміна кольору шкіри до червоно-синього відтінку);
- III стадія (утворення в’язкого гнійного складу, який розриває гранульому (капсулу) і виходить назовні з кров’ю).
Важливо! Правильно визначивши стадію і розвиток захворювання, лікар може оперативно побудувати потрібну тактику лікування. При лікуванні гострої форми гидраденита важлива швидкість, адже затяжний гострий процес завжди веде до утворення хронічного недуги.
Причини розвитку хвороби
У хірургічній дерматології основною причиною захворювання називають регулярне вологе середовище, обумовлену підвищеним потовиділенням хворого. Будь-які органічні рідини в організмі людини стають сприятливим середовищем для розмноження шкідливих і умовно-шкідливих бактерій. Шкідливі мікроорганізми засмічують потові залози і провокують виникнення гострого запального освіти. Крім стафілокока, гідраденіт можуть викликати бактерії групи стрептококів і інших. Частіше гідраденіт виникає при наступних факторах:
- ослаблений імунітет хворого;
- гормональні порушення в організмі;
- захворювання щитовидної або паращитовидної залози;
- хронічні дерматологічні захворювання;
- зайва вага або ожиріння;
- аномалії розвитку потових залоз:
- зміни в роботі центральної нервової системи;
- відсутність режиму харчування;
- прийом препаратів, що пригнічують імунітет;
- голодування або неправильна дієта;
- хіміотерапія при онкологічних захворюваннях;
- недостатня гігієна;
- неакуратне збривання волосся в пахвовій зоні:
- травматизація шкіри;
- засоби гігієни низької якості;
- алергічні реакції на засоби особистої гігієни (гелі, масла, піни для гоління і інше).
Факторів, при яких може виникати гідраденіт досить багато. Якщо хворий перебуває у зоні ризику, має зайву вагу або інші захворювання, які сприяють розвитку гнійних наростів в пахвовій області, то шанси захворіти на хронічний гидраденитом у нього досить високі.
Ознаки та особливості перебігу
При гострому і хронічному перебігу гидраденита деякі ознаки захворювання можуть сильно відрізнятися за ступенем вираженості і за характером проявів. Запалення потових залоз у пахвовій зоні супроводжується наступними станами:
- виникнення невеликого вузлика і больових відчуттів;
- збільшення вузлика до 2 см;
- обагровение шкіри;
- поява нових вузликових утворень;
- формування декількох вузликів в одному ураженій ділянці;
- набряклість;
- поява набряклості і гною;
- підвищення температури (іноді до 39-40°С);
- відчуття сильного свербежу упереміш з болем;
- скутість рухів.
Важливо! Сильне запалення може супроводжуватися виділенням гною з кров’яними вкрапленнями з лопнули капсул вузликових утворень. Небезпека тривалого перебігу запального процесу може обернутися для пацієнта важким сепсисом (поширення гною по крові руслу) і інтоксикацією.
Гідраденіт при вагітності
Ще в I триместрі вагітності у жінки змінюється гормональний фон, природним чином знижується імунітет, з’являється загальна слабкість. Поява захворювання бактеріальної або вірусної природи може затьмарити протягом вагітності. Основними причинами появи гидраденита у вагітних жінок прийнято вважати часті застуди або герпетичний вірус (будь-який вірус герпесу). Жінкам важливо дотримуватися ретельну гігієну зони пахв, намагатися застосовувати тільки перевірені засоби особистої гігієни, відмовитися від гоління верстатами або епілятором і боротися з небажаними волосками м’якими кремами для депіляції.
Будь-які потенційно травматичні методи гоління можуть спровокувати виникнення гидраденита. Виникає гідраденіт завжди протікає з вираженими симптомами, а тому, при виникненні перших ознак розвитку недуги слід негайно звернутися до акушера-гінеколога, дерматолога і до хірурга. Прийом антибіотиків у період вагітності забороняється, але коли загроза життю матері перевищує шкоду для плода від активних речовин препарату, то починають швидке лікування.
Методи діагностики
Виявленням гидраденита займаються лікарі-дерматологи і хірурги. Перед лікуванням важливо визначитися з характером перебігу захворювання, формою та особливостями розвитку. Виділяють наступні методи діагностики:
- опитування пацієнта на предмет скарг;
- візуальний огляд зони пахв;
- обмацування ущільнень і натискання на вузлики;
- визначення зовнішнього виду захворювання;
- забір крові на біохімічне дослідження;
- тестовий паркан гнійного матеріалу;
- аналіз сечі (при необхідності).
Важливо! Метою діагностики є не тільки визначення характеру гидраденита, але і відділення його від інших видів захворювань, наприклад, лімфогранулематозу, хронічного лімфаденіту, фурункульозу або туберкульозу. Якщо первинних даних про захворювання буде недостатньо, можуть призначити додаткові методи дослідження (наприклад, узд).
Лікувальний процес
Незважаючи на деякі відмінності в перебігу різних форм гидраденита, тактика лікування суттєво не відрізняється. Офіційна медицина передбачає наступні типи лікування захворювання:
- медикаментозне;
- оперативне;
- фізіотерапевтичне;
- народні методи.
Важливо правильно підібрати препарати для місцевого і внутрішнього застосування, щоб швидше зняти неприємні симптоми гидраденита.
Лікування препаратами
Лікарські засоби можуть призначатися у вигляді внутрішньом’язових або внутрішньовенних ін’єкцій або в таблетках. Для успішного лікування призначають відразу кілька спрямованих медикаментів, які відповідають формі і стадії перебігу:
- Антибіотики. Призначаються препарати тетрациклінового і макролидового класу, гнітюче впливають на розвиток запального процесу (Цефтріаксон, Суммамед).
- Гормональні засоби. Гормони запобігають розвитку запалення на різних стадіях їх появи і вводяться в сам вогнище ураження (Преднізолон).
- Імуномодулюючі препарати. Використовуються для посилення місцевого імунітету (гамма-глобуліни). Протипоказані для вагітних, так як можуть привести до викидня (Виверон, Иммудон).
- Антисептики. Призначаються для дезінфекції шкіри пахв від шкідливої мікрофлори (Мірамістин, Хлоргексидин, Йодинол).
Будь-яке лікування медикаментами повинно бути призначено фахівцями. При самолікуванні гидраденита можна не тільки не вилікувати захворювання, але і посилити перебіг недуги.
Оперативне лікування
Хірургічне лікування потрібне при гнійному відділенні з надсечением вузлика і установкою дренажу. Маніпуляції допомагають усунути запалення і запобігти ризик залишкових гнійних фрагментів. Після загоєння ранок проводять спеціальну терапію антибіотиками і знезаражувальними засобами.
Важливо! Успішне і своєчасне лікування допомагають хворому швидко відновитися після запалення, виключити ризик появи небажаних повторень. Звичайно, при абсолютному дотриманні правил гігієни та лікуванні супутніх захворювань, які так чи інакше могли сприяти розвитку гидраденита.
Фізіотерапія
Для прискорення процесів відновлення лікарі призначають фізіолікування, що включає в себе наступні процедури:
- процедури УВЧ;
- фотохіміотерапія;
- магнітно-лазерна терапія;
- інфрачервона терапія.
Всі процедури спрямовані на постоперационное лікування рубців, загоєння пошкоджених пір, полегшення загального стану хворого.
Народні методи лікування
Лікування гидраденита народними засобами можна здійснювати на етапі завершення захворювання, щоб прискорити процес загоєння. Наприклад, відвари ромашки, липи, деревію допоможуть зняти напругу з пошкодженої шкіри, а настій з чебрецю або шавлії створять антибактеріальний захист. Загальновідомі народні методи лікування тут не стануть панацеєю від запального процесу.
Настої трав і компреси допоможуть швидше відновити шкіру після операції, стати додатковими природними антисептичними препаратами для обробки пахвових западин.
Доктор розповідає про лікування гидраденита
Спосіб життя при хворобі і дієта
Рекомендується поєднувати помірні фізичні навантаження з дихальними вправами. Так організм швидше насичується киснем, підвищується опірність різним бактеріям. Правильний спосіб життя сприяє зміцненню імунітету. При гнійному гидрадените дотримання спеціальної дієти та здорового способу життя вкрай важливо. Слід виключити алкоголь і тютюн, оскільки при розпаді шкідливих речовин (спирти і смоли) їх компоненти виходять з потом через пори. Інтоксикація ніяк не сприяє швидкому одужанню.
В дієтичний стіл хворого гидраденитом повинні входить свіжі фрукти, овочі, зелень. У зимову пору року слід пити вітамінні комплекси для загального тонусу. Важливими продуктами в період хвороби є:
- кисломолочні продукти;
- горіхи і злакові культури;
- борошняні вироби;
- м’ясо і риба нежирних сортів;
- овочі, фрукти.
Додатково слід дотримуватися правильний питний режим. Об’єм рідини повинен відповідати віковій нормі. Наприклад, дорослій людині важливо випивати близько 2 л свіжої води в день. Це дозволяє швидко виводити інфекцію і організму, сприяє швидкому одужанню.
Профілактика та ускладнення
В основу всіх профілактичних заходів закладено дотримання гігієнічних норм і правил догляду за пахвовими западинами. До основних заходів можна віднести наступні:
- організація щоденного гігієнічного догляду;
- носіння зручного одягу;
- лікування гормональних порушень;
- профілактика ожиріння, цукрового діабету;
- вибір якісної косметики для зони пахв;
- м’яке гоління.
При хронічному гидрадените важливо додатково обробляти область пахв борним або камфорним спиртом. Особливо, якщо під час гоління сталася травматизація шкіри. Варто додати прийом вітамінних комплексів в холодну пору року, одяг по погоді у спекотні місяці. Необхідно виключати застуди, інші інфекційні захворювання, які можуть спричинити розвиток гидраденита або його ускладнень. До особливих небезпек захворювання можна віднести:
- попадання гнійної інфекції в центральне кровоносне русло (сепсис);
- розвиток гнійного гидраденита;
- поширення запалення на інші ділянки тіла;
- поява гнильних флегмон (шкірне утворення з гноєм без виражених кордонів);
- розвиток лімфаденіту.
Будь-який запальний процес в організмі важливо усувати швидко та якісно, адже розвиток ускладнень на фоні поширюється інфекції може мати серйозні наслідки, аж до розвитку серйозних захворювань головного мозку і центральної нервової системи. Гідраденіт під пахвою має яскраві симптоми (біль, набряк, дискомфорт в області пахв, підвищення температури), тому розвиток захворювання можна дізнатися ще до утворення гнійної форми недуги. Дотримання профілактики і увага до власного тіла вбереже від багатьох небезпек включаючи гідраденіт.
Питання-відповідь
Як позбавитися від болю під пахвами?
Якщо біль виник раптово, а звернутися до лікаря сьогодні не вдається, то можна вдатися до прийому Ібупрофену (один з безпечних препаратів) або прикласти холодний компрес. При гидрадените болі можуть бути сильними, тому час на звернення до лікаря, як правило, знаходиться.
Якими засобами можна прибрати запалення?
Використання одних тільки народних методів при будь-яких формах гидраденита тільки погіршить загальний стан хворого. Методи народної медицини будуть ефективні поряд з традиційним медикаментозним лікуванням. Після правильного лікування, для прискорення загоєння можна робити компреси з відваром ромашки, чистотілу, череди.
Що може запалитися під пахвою?
Гідраденіт виникає в результаті запалення потової залози з розповсюдженням на апокринові залози. Саме їх закупорка веде до запалення з подальшим утворенням гнійних вузликів.
