Екзема на тілі: причини, симптоми і лікування

Екзема на тілі – хронічне рецидивуюче захворювання шкірного покриву, що відноситься до дерматитів, що проявляється появою на шкірі різноманітних висипань, що супроводжуються поширенням і нестерпним свербінням. Вченими світу відзначається безпосередній зв’язок цієї хвороби з підвищеною сенсибілізацією (алергізацією) організму.

Дерматити не становлять небезпеки для оточуючих людей, так як не заразні. Однак даний недуга доставляє масу дискомфорту пацієнтам і вимагає негайної медичної допомоги.

Сприятливі фактори та причини екземи

Дана хвороба відноситься до полівалентним захворювань, тобто у його розвитку беруть участь безліч факторів, які умовно можна розділити на ендогенні (внутрішні) та екзогенні (зовнішні).

Екзогенні фактори розвитку хвороби:

• алергени харчової природи;
• реакція на лікарські препарати;
• несприятливий вплив хімічних речовин;
• алергени бактеріальної природи.

Ендогенні фактори розвитку хвороби:

• наявність хронічних вогнищ інфекції дихальної системи, травного тракту;
• збої в гормональній регуляції життєдіяльності організму;
• дисфункції діяльності нервової системи (вегетативної та центральної нервової систем);
• генетична схильність.

Причин розвитку екземи безліч, в залежності від яких вона класифікується за видами. Класифікація екземи:

• Ідіопатична (істинна). Вважається, що в основі її лежить генетична схильність, а спровокувати її виникнення можуть порушення нервової регуляції, гормонального фону, емоційне перенапруження та функціональні порушення діяльності травної системи. Особливістю даної форми захворювання є стрімкий розвиток, часті стадії загострення, симетрична локалізація уражених ділянок шкіри, тривалість перебігу.
• Атопічна екзема, причиною виникнення якої визнана алергічна реакція на харчової, побутової лікарський та інші подразники.
• Професійна, в основі якої лежить підвищена сенсибілізація на хімічні речовини, з якими за родом професійної діяльності доводиться стикатися. Характерною особливістю даного виду захворювання є факт локалізації патологічного процесу в місцях зіткнення з хімічним подразником. Далі захворювання схильне до поширення і захоплення нових непошкоджених ділянок шкірного покриву. Причому кожне наступне загострення даної форми захворювання протікає важче попереднього, але швидко піддається лікуванню при усуненні контакту з алергеном.
• Мікробна екзема. В патогенезі розвитку цієї форми хвороби лежить тривалий контакт з мікробним агентом (бактерії, грибки) і виникнення шкірного ушкодження внаслідок приєднання вторинної інфекції. Найчастіше при даному виді екземи супутніх захворюваннях числяться хвороби, пов’язані з порушенням трофіки (захворювання серцево-судинної системи, цукровий діабет, тромбофлебіт, атеросклеротичні явища, варикозна хвороба, ожиріння). Для даної форми захворювання характерна асиметрія в локалізації запального процесу, різке обмеження запального вогнища від здорової шкіри, перехід в стадію ремісії при анулюванні агента, що викликав загострення.
• Дитяча екзема найчастіше виникає при штучному годуванні малюка у разі неправильного підбору суміші. Виглядає як поєднання всіх вищеописаних видів дерматитів. Вимагає негайної консультації дерматолога, алерголога з метою запобігання подальшого контакту з алергеном і зменшення сенсибілізації дитячого організму.
• Себорейна екзема, в основі якої лежать порушень нейрогуморальної та ендокринної систем. При аналізі природи збудника виявляються стафілококи, гриби типу Candida. Зовні захворювання схоже на себорею, але при більш детальному обстеженні виявляється низка ознак екземи.

Клінічна картина екземи

Варіабельність перебігу даного захворювання дуже різноманітна. Але тим не менш можна виділити ряд відмінних симптомів, притаманних саме для цієї недуги.

Ознаки клінічного прояви екземи:

• гіперемія (почервоніння шкірного покриву;
• набряклість в області запалення шкіри;
• висипання в різних стадіях (папули, пухирці з серозним вмістом, кірочки, виразки);
• сильний нестерпний свербіж, расчеси;
• втрата еластичності шкіри, сухість шкірного покриву, травми шкіри у вигляді тріщин;
• відчуття стягування шкіри, дискомфорт, печіння, больовий ефект;
• формування лихенификации (потовщення епідермального шару шкіри з утворенням на ній безлічі складок);
• наявність мокнучих ділянок шкіри при розтині кірки пошкодженої поверхні;
• зміна фізіологічного забарвлення шкірного покриву при довгостроково поточному патологічному процесі до бурого з синюватим відтінком;
• явища інтоксикації (температура, слабкість, хронічна втома, апатія).

Лікування екземи

Перед призначенням медикаментозної терапії проводиться лабораторно-інструментальне обстеження, яке дозволяє визначити вид екземи, чутливість збудника до тих чи інших лікарських препаратів, ступінь вираженості патологічного процесу та залучення інших систем в патологію.

Це визначить тактику ведення пацієнта та адекватне призначення медикаментозної терапії. Лікування екземи – це здійснення принципів комплексного підходу, врахування індивідуальних особливостей організму, оцінка ефективності медикаментозної терапії. У терапії цієї недуги враховуються одночасно кілька напрямків:

• анулювання психоемоційного навантаження;
• призначення дієти зі зниженням вживання алергенів;
• десенсибілізація організму — антигістамінні препарати, що знижують сенсибілізацію організму (кларитин, діазолін, супрастин, зіртек, тавегіл, дифенгідрамін, гидроксицин);
• регуляція нейроендокринних порушень — глюкокортикостероидные гормони при тяжкому перебігу захворювання (преднізолон, дексаметазон, дипроспан);
• корекція діяльності імунної системи — иммунноподавляющие препарати (метотрексат, циклоспорин А);
• поліпшення клітинного метаболізму і мікроциркуляції судин (нікотинат, кокарнит, эмоксипин);
• нормалізація діяльності шлунково-кишкового тракту — энетреососрбенты і пробіотики, пребіотики;
• заходи, спрямовані на швидке відновлення шкірного покриву — вітамінні комплекси: ретинол, токоферол, вітаміни групи В (нейромультивит, нейродикловит, комплигам);
• місцева симптоматична терапія — примочки з нітратом срібла і борною кислотою, негормональні мазі: пімекролімус, протопик, антибактеріальні мазі, гормональні мазі: элоком, тридерм, флуцинар, адвантан, синовлан, локоїд;
• фізіотерапевтичне лікування — електрофорез, рефлексотерапія, магнітотерапія, озокеритотерапія, опромінення ультрафіолетом.

Важливим моментом поліпшення якості життя пацієнта при постановці діагнозу екзема є застосування профілактичних заходів. Варто зазначити, що підтримка шкірного покриву добре зволоженою значно знижує ризик появи загострень захворювання. З цією метою застосовують зволожуючі креми, протирання з низьким вмістом води і великим вмістом масел.

Після п’ятихвилинного купання рекомендується змастити вологе тіло кремом на основі вазеліну. Важливо дотримуватися дієти і уникання контакту з факторами, що провокують загострення захворювання.