Як і бульбашковий, білий лишай відноситься до розряду простих вітіліго, він не має агресивного дії на шкіру і організм пацієнта в цілому. Висипання характеризуються утворенням світлих плям, які можуть локалізуватися не тільки на обличчі, але і бічних сторонах рук і ніг. Захворювання не супроводжується сверблячкою, підвищеною температурою, єдине від чого страждає пацієнт – косметичний дефект.
Важливо! Найчастіше вітіліго діагностується у дітей 3-х років і підлітків, у дорослих в рідкісних випадках через зниження захисних функцією організму за різних причин – вагітність, захворювання внутрішніх органів, післяопераційний період.
Чому з’являються білі цятки
Деякі батьки думають, що освіта світлих висипань у малюків відбувається в результаті контакту з шерстю домашніх вихованців і дерми, інфекція локалізується на поверхні шкіри у дитини утворюється білий лишай. Однак поява цяток на обличчі ніяк не пов’язано з хвороботворними мікроорганізмами.
Встановити причини вітіліго вченим так і не вдалося, але вони припускають, що захворювання виникає внаслідок порушення діяльності систем організму, внутрішніх органів.
Основна група ризику
Більшість фахівців відносять білий лишай до атопічного захворювання дерми, інші – до простій формі стафилострептодермии. Прийти до певного думку в цьому питанні, так і не вдалося. Так як просте вітіліго практично не доставляє ніякого занепокоєння, починають вести боротьбу з них тільки 10% пацієнтів.
Захворювання найбільше схильні наступні категорії:
- пацієнти, які страждають алергічними дерматитами;
- малюки чоловічої статі 3-6 років;
- люди, з спадковою схильністю до астми;
- хворі, що страждають такими недугами, як лихоманка, екзема.
Коли білі плями на шкірі малюка знаходяться аж до дорослішання, це говорить про розвиток хронічної форми вітіліго. У процесі дорослішання лишай проходить, не приносячи ніякого занепокоєння, крім естетичного дискомфорту.
Діагностика та основні ознаки
Білий лишай може прогресувати, тобто вогнища розростаються, їх кількість збільшується. Іноді протягом недуги стабілізується, в деяких випадках спостерігається часткове відновлення покриву шкіри.
Крім типової висипки, можна діагностувати інші різновиди простого вітіліго:
- сегментарні освіти: макули, що локалізуються в межах однієї ділянки дерми, на плечі, одному з передпліч;
- вогнищевий лишай: кілька або один ділянка пігментації, не має сегментарного місця розташування;
- універсальна освіта – поширене інфікування епітелію.
Діагностика здійснюється з урахуванням характеру зовнішніх ознак. У людей зі світлим типом шкіри, депігментація практично не помітна, тоді лікар обстежує дерму за допомогою лупи Вуда. Біопсія дозволяє виявити відсутність пігмент – меланоцитів. Але і їх наявність – не підстава для виключення діагнозу лишай у людини.
У 10% випадків у пацієнтів, які страждають на вітіліго є системні хвороби, тому слід виключити:
- аутоімунний тиреоїдит (переважно у жінок);
- діабет першого типу;
- захворювання Аддісона;
- випадання волосся, які локалізуються окремими осередками;
- увеїт (інфекційні патології органів зору).
Важливо! Простий вітіліго слід відокремлювати від вторинних гіпохромних порушень, що зустрічаються при лепрі та інших захворюваннях дерми. Не слід виключати і сонячну псевдолейкодермию – плями з’являються на епітелії у вигляді білих ділянок під час засмаги. Висипання можуть спостерігатися після рожевого лишаю, псоріазу.
Комплексна терапія простого вітіліго
Лікування білого позбавляючи призначається з урахуванням характеру його перебігу. Діагностику і терапію всіх типів вітіліго здійснює дерматолог. Лікування захворювання може знадобитися, якщо спостерігаються:
- розповсюдження плям по всьому тілу;
- локалізація вогнищ пігментації на обличчі, відкритих місцях;
- погіршення загального стану пацієнта на тлі дерматозу;
- свербіж, вторинна інфекція, запалення дерми.
Білий простий лишай і його лікування цікавить не тільки лікарів, але й самих пацієнтів, так як в деяких випадках він стає причиною неприємного дискомфорту, пов’язаного з естетичним фактором.
Терапія вітіліго здійснюється з використанням медикаментів місцевої дії – розчинів, мазей, кремів. Основне завдання лікування – відновлення пігментації дерми за рахунок усунення світлих плям. У цих цілях використовується гидрокортизоновая 1% мазь.
Як запобігти появі вітіліго
Як таких методів профілактики захворювання не існує. Але до основних рекомендацій, що дозволяє запобігти розвитку дерматозів, алергічного дерматиту, вітиліго та інших недуг можна віднести:
- При порізах, невеликих саднах обробити травмовану ділянку антисептиком. Заклеїти ранку бактерицидну лейкопластиром, щоб запобігти зараження патогенними мікроорганізмами.
- Особиста гігієна. Використовувати свій гребінець, мочалка і рушник. Не носити чужі предмети одягу.
- Виключити контакти з людиною, що страждають яким-небудь видом вітіліго.
- Зміцнювати свій імунітет. Приймати полівітамінні комплекси, їсти овочі, свіжі фрукти, здійснювати тривалі прогулянки, загартовуватися.
- Уникати перевтоми, стреси, переохолодження.
- Включити в меню продукти, що володіють противірусними характеристиками: жовтий цитрус, часник, свіжий лук, буряк, морква. Готувати їжу з ароматними спеціями: коріандр, насіння кінзи.
Можна скористатися простим рецептом нетрадиційної медицини: польову ромашку, лікарський чебрець, пижмо, евкаліпт, бруньки тополі залити склянкою гарячої води, настояти 15 хвилин, відфільтрувати, приймати 2 рази/добу. В цілях профілактики процедуру можна повторювати щотижня.
Важливо! Пігментація дерми при самостійному лікуванні не змінюється. Вона набуває той вигляд, в якому перебувала до цього. Білий лишай не поширюється контактним шляхом, не викликає серйозних ускладнень (за умови правильного лікування).
Не треба розраховувати на свої власні сили і цілющі властивості рецептів народної медицини, при перших ознаках висипань або появі інших «дивних» слідів на тілі краще звернутися до лікаря-дерматолога.
Доктор огляне пацієнта, виконає грамотну діагностику, порекомендує відповідну комплексну терапію. Позбутися від дрібного висипу дозволить 5% або 3% йод, а також противірусну або протимікробний засіб місцевої дії, призначений фахівцем, з урахуванням характеру перебігу захворювання, його локалізації.
