Серед захворювань сечового міхура варто розрізняти неінфекційний цистит, тобто патологію, утворення якої виключає поразку хвороботворними мікроорганізмами. Від подібного діагнозу в основному страждають жінки. Усунення недуги передбачає визначення провокуючих факторів, що найчастіше викликає деякі труднощі. Самолікування може призвести до розвитку хронічної форми і появи ускладнень.
Зміст
Детальніше про неинфекционном циститі
Особливість інтерстиціального, тобто неінфекційного циститу полягає у відсутності урогенітальної інфекції. Іншими словами, вірусні або бактеріальні агенти непричетні до формування даного захворювання на відміну від інфекційного запалення мочевіка.
В залежності від факторів, за яких з’являється порушення, можливий розвиток циститу:
- медикаментозного характеру;
- механічного;
- токсичного;
- хімічного;
- аліментарного (харчового).
Неінфекційний цистит стає результатом:
Також цистит неінфекційного походження заявляє про себе внаслідок досить частих рецидивів інфекційного недуги.
До перерахованого списку варто додати ще кілька факторів.
Медики вважають, що поява захворювання також обумовлюється:
- наявністю аутоімунного процесу;
- недорозвитком слизової сечового міхура вродженого характеру;
- недостатнім і несвоєчасним відтоком лімфи з тканин;
- патологіями ЦНС з відсутністю запалень;
- психоемоційними розладами.
Характерна симптоматика неінфекційного циститу
Лікарі постійно нагадують про своєчасній діагностиці циститу, тому при перших ознаках необхідно проходити обстеження. Чим довше буде відкладатися звернення до фахівця, тим важче позбутися від патології.
Небактеріальний цистит у плані проявів особливо не відрізняється від запалення сечового міхура, викликаного інфекційними агентами.
Захворювання супроводжується:
- прискореним і різким сечовипусканням;
- імперативними позивами (бажанням спорожнити сечовий міхур відразу після відвідування туалету);
- частою потребою в сечовипускання в нічний період;
- ниючими і тягнуть болями, що локалізуються в нижній частині живота;
- різями, печінням і посиленням хворобливості при спорожненні мочевіка, особливо в кінці;
- нездатністю довго утримуватися від сечовипускання;
- помутнінням виділяється урини, має неприємний відштовхуючий запах, і наявністю в ній слідів крові.
Коли розвивається цистит у жінок, під час статевого акту може відчуватися болючий дискомфорт. Крім того, часто присутні явища інтоксикації у вигляді сонливості і занепаду сил.
Багатьох хвилює питання про те, заразний небактеріальний цистит. Лікарі стверджують, що будь-який тип патології не може передаватися від партнера до партнера. Виняток становить наявність венеричних хвороб.
Особливості терапії
Точна постановка діагнозу не обходиться без ретельного обстеження пацієнта.
Щоб визначити природу захворювання, медики вдаються до:
- огляду хворого, вивчення анамнезу і скарг на наявні ознаки;
- лабораторним дослідженням урини – макро – і мікроскопічним;
- проведення бактеріологічного посіву взятої на аналіз сечі;
- цистоскопії.
Оскільки симптоми і лікування мають прямий зв’язок, лікар на основі даних діагностики підбирає найбільш відповідні медикаментозні засоби.
Лікування незаразного захворювання здійснюється за допомогою:
Прописані ліки слід приймати в тій дозі, яка була підібрана медиком. Неприпустиме збільшення доз або припинення терапії на власний розсуд.
У рідкісних випадках цистит неінфекційного походження необхідно лікувати хірургічним методом. Операція доцільна тільки при серйозних функціональних порушеннях сечового міхура.
Успіх лікування залежить від дотримання дієтичного раціону. Якщо хворий ігнорує рекомендації, що стосуються щоденного вживання продуктів, хвороба не тільки не зникне, а й стане хронічною, періодично заявляючи про себе відповідними симптомами.
Корисною виявиться гімнастика, виконуючи яку хворі зможуть значно зміцнити м’язи органів, розташованих в малому тазу. Зокрема, існує багато позитивних відгуків про методику Кегеля. Також лікарі радять щодня влаштовувати півгодинні прогулянки.
Хоча розглянутий тип запалення мочевіка має неінфекційне походження, він все одно може нести серйозну загрозу для здоров’я. Рання діагностика недуги дозволить почати лікування до появи можливих ускладнень і знизить до мінімуму ризик утворення хронічної форми.
