Народна медицина        06 Серпня 2018        88         0

Симптоми ерозії стравоходу, лікування хвороби препаратами, дієтами і народними засобами

Ерозія стравоходу відноситься до числа захворювань травного тракту, які вважаються найбільш поширеними в сучасній медичній практиці. Серед основних причин недуги виділяють аліментарний фактор – пацієнти часто не замислюються про якість та склад вживаної їжі. Жирні, надмірно гострі і багаті спеціями страви травмують слизову, що призводить до запалення. Затяжний перебіг спостерігається у 70% випадків, так як хворі не звертаються вчасно за кваліфікованою медичною допомогою. Ерозія стравоходу, або ерозивний езофагіт, являє собою небезпечне стан, який має здатність з часом переходити в злоякісний процес. Важливо своєчасно провести комплексне лікування, яке дозволить зберегти прохідність стравохідної трубки.

1 Опис

Ерозія стравоходу – це поверхневий дефект слизової оболонки стравохідної трубки, який локалізується в його нижній частині. Таке розташування пояснюється зворотним занедбаністю шлункового соку в стравохід. Часто захворювання протікає безсимптомно, але є небезпечним, так як в подальшому може призвести до серйозних ускладнень і переродження в онкопатологію.

У розвитку хвороби виділяють 4 ступені:

  • 1-я ступінь (А) – характеризується виникненням еритеми, або звичайного почервоніння слизової оболонки в місці переходу стравоходу в шлунок, може відзначатися наявність одиничних невеликих поверхневих ерозій (виразок).
  • 2-я ступінь (В) – формується, коли поодинокі ерозії починають зливатися між собою, але при цьому вражена ще не вся слизова.
  • 3-я ступінь (З) – зазначається при утворенні виразкового дефекту. Поразка захоплює всю нижню частину стравоходу.
  • 4-я ступінь (D) – ставиться, коли виразковий дефект набуває хронічний характер і спостерігається звуження верхнього шлункового сфінктера (місце переходу стравоходу в шлунок).Симптоми ерозії стравоходу, лікування хвороби препаратами, дієтами і народними засобами

Перебіг захворювання буває гострим і хронічним. Рідше зустрічається гостра форма, яка настає несподівано. Пацієнт одразу ж звертається до лікаря, проходить необхідне лікування і благополучно одужує без розвитку ускладнень. У більшості випадків хвороба протікає в хронічній формі, коли слизова стравоходу досить тривалий час піддається дії шлункового соку, а клінічно практично ніяк не проявляється.

2 Причини виникнення

Часто причиною ерозивного езофагіту стає недостатня функціональна здатність нижнього сфінктера стравоходу, внаслідок чого здійснюється занедбаність (рефлюкс) вмісту шлунку в стравохід і подразнення його слизистої.

Тонус сфінктера може знижуватися у зв’язку з вживанням різних медикаментів, таких як нітрати, спазмолітики, блокатори бета-адренорецепторів (за умови тривалого і постійного прийому).

Основні причини порушення функціональної здатності сфінктера і розвитку ерозивного езофагіту:

  • ожиріння;
  • багаторазові вагітності;
  • систематичне здуття живота;
  • носіння тісного одягу;
  • куріння сигарет, алкоголізм;
  • частий, сильної інтенсивності, завзятий кашель будь-якої етіології;
  • стреси, психоемоційне напруження;
  • важка фізична праця;
  • положення на робочому місці в похилій позі.

Серед інших причин, не менш часто призводять до формування недуги, виділяють грижового випинання отвору стравоходу, перенесені операції на ділянці грудної клітки і черевної порожнини, інфекційні захворювання. При розвитку грижі стравоходу невелике кількості шлункового соку завжди знаходиться на поверхні слизової, тому ерозії неминучі.

Симптоми ерозії стравоходу, лікування хвороби препаратами, дієтами і народними засобами

Грижа стравохідного отвору

Люди з підвищеною масою тіла страждають від ерозій стравохідного отвору в кілька разів частіше, що обумовлено постійно збільшеним внутрішньочеревним тиском. При вагітності стан має фізіологічні причини (збільшення матки), тому проходить самостійно після народження дитини. Виняток становлять випадки багаторазових пологів з невеликими перервами між ними.

Поява езофагіту у дитини буває обумовлено спадковими факторами і аномаліями внутрішньоутробного розвитку. Часто причиною стають неспроможність діафрагми і м’язова слабкість. Стан вимагає комплексної діагностики на предмет виключення генетичних хвороб, таких як міодистрофія Дюшенна.

3 Клінічні прояви

Симптоми розвитку ерозії стравоходу специфічні, чітко локалізовані, але не завжди виражені.

Основною скаргою пацієнтів є болісна печія, не пов’язана з кількістю і якістю з’їденої їжі. Не виключено появу відрижки, постійного відчуття нудоти, що пов’язано з занедбаністю шлункового соку в стравохід. Іноді спостерігаються хворобливі відчуття за грудиною різного ступеня інтенсивності. Нерідко після вживання їжі з’являється гикавка, яка довго не проходить. Хворий відзначає підвищене слиновиділення. У певних випадках з’являється зригування з’їденої їжі. Характерна гостра біль при горизонтальному положенні тіла, так як в цій позі шлунковий сік виливається в стравохід. Якщо відзначається ерозивний процес 3-го ступеня, може спостерігатися блювання з кров’ю.

Якщо множинні ерозії (2-я – 4-я ступінь), при вживанні грубою і сухою їжі з’являється роздратування уражених ділянок слизової і виникнення болю. Пацієнти відчувають дискомфорт, відчуття внутрішнього розпирання.

При появі вираженого больового синдрому, довго не стихає дискомфорту після прийому їжі, блювання з кров’ю, чорного калу, виснажливої відрижки і печії необхідно обов’язково звернутися до лікаря.

4 Діагностика

Діагностика і лікування захворювань травної системи здійснюються лікарем-гастроентерологом. Всім хворим без винятку необхідно пройти гастроэзофагоскопию або ФГДС. При необхідності здійснюють забір зразка тканини з ерозивного вогнища для подальшої гістології та визначення виду патологічного стану.

Сучасна медицина дозволяє провести фіброгастродуоденоскопію безболісно, отримавши максимум інформації про стан слизової оболонки стравоходу. У ході процедури лікар здатний виміряти манометром внутрішньочеревний тиск і взяти біопсію підозрілих ділянок. Після маніпуляції діагноз буде поставлений остаточно.

Симптоми ерозії стравоходу, лікування хвороби препаратами, дієтами і народними засобами

Ерозії стравохідного отвору при ФГДС

5 Лікування

Лікування 1-й – 3-й ступеня починається з медикаментозної терапії. Призначаються ліки, які знижують кислотність шлункового соку і зменшують його агресивну дію в ході закидання в стравохід.

Найчастіше застосовується Омез (активна речовина – омепразол). Сучасними альтернативними препаратами є таблетки на основі рабепразолу та пантопразолу.

У терапії використовуються антациди (що нейтралізують соляну кислоту) і альгінати (утворюють у шлунку спеціальну піну). В результаті такого впливу зменшується негативний вплив кислотного компоненту шлункового секрету на слизову стравоходу. Яскравим представником другої групи є Гевискон. Також використовують препарати, які підвищують тонус нижнього стравохідного сфінктера і зменшують закидання шлункового вмісту в стравохід (метоклопрамід).

Застосування всіх вищеописаних медикаментів дозволяє эрозиям слизової швидше затягнутися, так як на них перестає діяти агресивний шлунковий сік.

5.1 Загальні рекомендації

Ерозії стравоходу вимагають певної відповідальності з боку самого пацієнта. Дієта показана на весь період терапії, при реабілітації і надалі з метою профілактики загострень. Хворому необхідно:

  • змінити раціон і режим харчування: обмежити вживання гострої, жирної, смаженої, копченої їжі;
  • виключити вживання алкоголю і куріння сигарет;
  • стежити за температурою прийнятої їжі – вона не повинна бути занадто холодною або гарячою;
  • харчуватися маленькими порціями і часто – від 5 і більше разів в день.

Зразу після їжі не можна приймати горизонтальне положення.

Рекомендується дозована фізична навантаження з метою зміцнення м’язів грудної клітки. Кілька разів в день показано проведення дихальної гімнастики, яка підвищує пружність діафрагми. Хворому потрібно більше часу проводити на свіжому повітрі, мінімізувати стресові ситуації і дотримуватися режиму праці та відпочинку.

5.2 Нетрадиційна медицина

Лікувати ерозії стравоходу можна за допомогою народних засобів.

Ефективним є вживання 50 мл картопляного соку перед кожним прийомом їжі. Курс лікування повинен становити не менше 3 місяців. Для того щоб приготувати картопляний сік у домашніх умовах, потрібно натерти бульбу на тертці, викласти в марлю і віджати. Застосовувати можна тільки свіжий сік.

Виражену лікувальну дію має відвар на основі іван-чаю, нагідок лікарських, квіток липи і ромашки. Всі інгредієнти перемішуються, 20 г суміші заварюється 250 мл окропу. Ліки приймають всередину по 4 рази в день до їжі по половині склянки.

Незначні прояви ерозивного езофагіту можна усунути безслідно. У важких випадках підвищується ризик розвитку ускладнень, що потребують оперативного втручання.