Пневмонія після інсульту — одна з найбільш частих і небезпечних ускладнень. Саме запалення легень розвивається у хворих найчастіше. Згідно з медичною статистикою, захворювання формується безпосередньо в першу постинсультную тиждень у кожного 4-го потерпілого і через два–чотири тижні — у кожного 8-го пацієнта. При цьому форма порушення мозкового кровообігу — геморагічний або ішемічна впливу на виникнення пневмонії не надає.
Зміст
- Причини розвитку пневмонії після інсульту
- Механізм появи
- Симптоми
- Лікування
- Профілактика пневмонії у лежачого хворого
- Прогноз
Причини розвитку пневмонії після інсульту
Інсульт стає причиною поразок певних частин головного мозку. Це здатне спровокувати порушення циркуляції крові в легеневому колі, а також функціонування дренажної системи легень.
На тлі пригнічення імунного захисту відбувається скупчення рідини, відокремлюваного в легеневих тканинах нижніх дихальних шляхах, що і стає придатною середовищем для розмноження патогенної мікрофлори.
Важливо! Прискорений розвиток постінсультної пневмонії пояснюється малою рухливістю пацієнта. Тривале перебування в положенні лежачи на спині і непродуктивний (без відходження мокротиння) кашель призводять до скупчення мокротиння та формування захворювання.
Провокуючими факторами виступають:
- наявність хронічних захворювань, що супроводжуються зниженням імунного захисту;
- літній вік;
- патології ротової порожнини і носоглотки;
- ожиріння;
- системні хвороби;
- тривале знаходження на штучній вентиляції легенів (довше 6 діб);
- довготривала нерухомість;
- проблеми з роботою дихальної системи або малого кола кровообігу.
Причиною розвитку бактеріальної форми пневмонії стають:
- інфікування потерпілого в період інвазивних реанімаційних заходів;
- неякісна дезінфекція кондиціонерів;
- поганий догляд за пацієнтом.
Механізм появи
Параліч дихальної мускулатури ускладнює виведення легеневої мокротиння. В результаті розвитку застійних явищ у хворого формується пневмонія.
Тривале знаходження в горизонтальному положенні, мала рухливість стають причиною застою крові в малому колі кровообігу (МКК) і виходу плазми крові за межі кровоносних судин. Заповнення легеневих альвеол рідким вмістом (ексудатом) порушує нормальне проходження газообмінних процесів, а наявність патогенної мікрофлори ініціює розвиток місцевого запалення.
В період перебування хворого без свідомості не виключено попадання в легені блювотних мас або шлункового соку. В цьому випадку у людини розвивається аспіраційна форма пневмонії, тобто виникає в результаті проникнення в легені рідин або сторонніх тел.
Симптоми
Розпізнати розвиток одно – або двосторонньої пневмонії, яка сформувалася протягом перших трьох–семи діб після події інсульту, досить складно. Зумовлено це значним порушенням загального стану хворого. Клінічна картина захворювання сильно змазана, що ускладнює проведення діагностики.
Важливо! Розвиток раннього запалення легенів обумовлено порушеннями дихального процесу в результаті збою роботи дихального центру.
Але певні симптоми є. Це:
- незначний підйом загальної температури тіла або її падіння нижче 36 градусів;
- хрипке дихання;
- видозміни в легеневих тканинах, виявлені при проходженні рентгенографії;
- підвищення кількості лейкоцитів крові.
Кашель, який є одним з вірогідних ознак пневмонії, найчастіше не розвивається. Іноді він присутній, але практично завжди неефективний (відходження мокротиння не відбувається).
Пізня пневмонія, яка формується на 14-30 добу після події інсульту, розвивається на тлі застою крові легеневого кола кровообігу. Симптоматика захворювання в цьому випадку більш виражена.
У хворого спостерігається:
- збільшення температури тіла до значних показників;
- озноб;
- кашель;
- зміст гнійних домішок в відокремленою мокроті;
- значне зростання числа лейкоцитів крові;
- болі в грудній клітці, що підсилюються в процесі дихання;
- задишка.
При появі підозри на розвиток пневмонії проводиться забір мокротиння. Дослідження біоматеріалу допомагає виявити збудника патології. При необхідності призначається рентгенологічне дослідження грудної клітини.
Важливо! Діагностика запалення легенів на ранніх стадіях дозволяє почати лікування і покращує прогноз виходу захворювання.
Лікування
Терапевтична тактика залежить від багатьох факторів. Це:
- вік хворого;
- причини захворювання;
- тривалість;
- різновид збудника;
- тяжкість загального стану;
- вираженість неврологічних порушень;
- супутні захворювання.
Лікування пневмонії після інсульту включає наступні пункти:
- прийом препаратів з групи антибіотиків;
- підтримка дихальної функції пацієнта;
- профілактика розвитку набряку тканин головного мозку і легенів;
- стимуляція дренажної функції бронхів;
- симптоматичне лікування;
- прийом дезинтоксикантов, антиоксидантів, імуномодуляторів;
- лікувальна фізкультура, масаж, фізіотерапевтичні процедури.
Важливо! Для початку прийому антибіотиків не потрібно чекати результатів бактеріологічного дослідження бронхіального отделимого.
Безпосередньо після підтвердження діагнозу хворому призначається прийом антибіотиків. При необхідності може бути проведена коригування підібраного препарату та схеми його прийому після отримання результатів бактеріологічного аналізу легеневого отделимого.
На вибір антибіотика впливає період розвитку пневмонії, так як збудники захворювання в кожному випадку різні:
- лікування рано почалося запалення легенів проводиться за допомогою «Цефтріаксону» і «Ампіциліну»;
- терапія пізньої пневмонії передбачає комплексний підхід — хворий одночасно отримує кілька препаратів;
- для усунення аспіраційного формату пневмонії використовуються «Метронідазол», «Кліндаміцин».
Для покращення дихальної функції хворому призначається киснева терапія. При необхідності проводиться підключення людини до апарату штучної вентиляції легенів. В обох випадках відбувається нормалізація газового складу крові, що сприятливо впливає на перебіг обмінних процесів.
Для стимуляції дренажних функцій призначаються препарати з груп бронхолітиків, муколітиків і бронхорозширюючих засобів, зокрема, «Еуфілін», «Бромгексин», «Ацетилцистеїн». Але лікування проводиться тільки в тому випадку, якщо пацієнт дихає самостійно і не перебуває в стані коми. У випадку з примусовою вентиляцією очищення бронхів від скопилася мокротиння виконується в автоматичному режимі.
Хворому обов’язково призначається прийом імуномодуляторів, імуноглобулінів, а також введення спеціально підготовленої плазми.
Тривалість терапії запалення легенів у постінсультному періоді визначається провідним пацієнта лікарем або реаніматологом, якщо хворий знаходиться в стаціонарі. Критеріями стають динаміка стану хворого, результати лабораторних аналізів та інструментальних методик.
При відсутності лікування пневмонії після інсульту, що розвинулася у лежачих хворих, захворювання завершується загибеллю пацієнта. Ослаблена імунна захист не в змозі знищити інфекцію.
При запізнілою терапії або невірно обраної тактики у людини можуть розвиватися серйозні ускладнення. Наслідками захворювання можуть виступати:
- формування абсцесу легень;
- гангренозної ураження легеневих тканин;
- ексудативна форма плевриту — ураження плеври, що супроводжується заповненням її порожнини рідинами різного походження;
- емпієма легень — вторинна патологія, що характеризується заповненням плевральної порожнини гнійними масами;
- пневмосклероз — патологія супроводжується заміщенням легеневих тканин сполучними тканинами;
- інфекційно-токсичний шок;
- поліорганна недостатність — патологічний стан, що супроводжується порушенням / повною відсутністю функціональності більше двох органів або систем організму.
Профілактика пневмонії у лежачого хворого
Терапія запалення на тлі події обширного інсульту досить утруднена. Саме тому після транспортування потерпілого в медичний заклад проводиться ряд заходів, орієнтованих на профілактику розвитку захворювання. До таких відносять:
- підйом верхньої частини тіла хворого — ліжко в області голови завжди залишається піднятою;
- переворот тіла хворого кілька разів протягом дня і ночі;
- щоденна санація носоглотки;
- фізіотерапія;
- дотримання правил асептики і антисептики;
- застосування індивідуальних трахеостом при підключенні потерпілого до апарату ШВЛ;
- проведення масажу грудної клітки;
- рання активізація — виконання пасивних рухів рекомендовано вже з другої доби;
- дихальна фізкультура.
Поява первинних симптомів захворювання — привід для невідкладного отримання консультації лікаря, оскільки втрачений час і пізно розпочата терапія значно погіршують прогнози.
Прогноз
Прогнозування результату постінсультної пневмонії утруднено. Обумовлено це багатьма факторами. Провідними варто назвати профілактичні заходи, своєчасність постановки діагнозу і проведення адекватної поточним станом пацієнта терапії. Ефективно проведене лікування значно знижує ризик летального результату, збільшуючи шанси хворого на повне одужання.
Не меншу роль у прогнозуванні грає і вік пацієнта: чим старше хворий, тим менше шансів дають медики. Згідно зі статистичними даними, з 10 пацієнтів літнього віку, які перенесли інсульт, 1 хворий помирає.
Пневмонія, що розвинулася в постінсультний період, вимагає пильної уваги, оскільки загрожує життю пацієнта. Запізніле діагностування патології і відсутність медикаментозної підтримки можуть стати причиною летального результату.
