Діагностика        07 Серпня 2018        52         0

Перидуоденит: причини, симптоми, види, стадії, діагностика, лікування

Одним з характерних захворювань дванадцятипалої кишки є перидуоденит. Недуга може бути вродженим і набутим, а в залежності від тяжкості і ступеня ураження серозної оболонки, розрізняють кілька типів захворювання. Що таке перидуоденит, його класифікація, симптоматика та можливе лікування — вся інформація по темі розглянуто в нашій статті.

Зміст

  • 1 Причини виникнення
  • 2 Симптоми перидуоденіта
  • 3 Види
  • 4 Стадії
  • 5 Діагностика та лікування

Причини виникнення

Перидуоденит являє собою запальний процес, що розвивається в серозної оболонці дванадцятипалої кишки. Патологія вкрай рідко буває природженою, найчастіше діагностуються випадки придбаного або вторинного перидуоденіта.

У переважній відсотку випадків причиною виникнення цієї хвороби є виразкові процеси органів ШКТ. При цьому порушується нормальна функція травлення, виникають болі різної локалізації.

Серед інших факторів появи виділяють:

  • Патології розвитку внутрішніх органів (вроджений перидуоденит).
  • Виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки.
  • Гострий або хронічний дуоденіт.
  • Дівертікуліти дванадцятипалої кишки.
  • Запальний процес розповсюдився з інших органів (жовчного міхура, апендикса).

Клінічна картина захворювання являє собою процес утворення на поверхні запаленої оболонки фіброзного ексудату. Згодом це призводить до утворення стяжей і спайок, а також рубцевих змін тканин.

Перидуоденит, викликаний виразковими ураженнями шлунка та дванадцятипалої кишки, часто провокує випадки прориву органів і зрощення з розташованими поблизу.

Симптоми перидуоденіта

Перидуоденит: причини, симптоми, види, стадії, діагностика, лікуванняЗахворювання надзвичайно важко визначити, адже характерних симптомів і проявів воно не має. Найчастіше описані випадки безсимптомного розвитку недуги, при якому його визначали зовсім випадково, в ході профілактичного обстеження.

Клінічна картина може мати дві стадії, при якій гостра характеризується типовими для багатьох захворювань органів ШКТ симптомами. На хронічній стадії зазвичай болючі відчуття і дискомфорт проявляються періодично і не викликають серйозних побоювань.

Симптоматика перидуоденіта:

  • Періодичні болі в черевній області.
  • Порушення травлення.
  • Печія та відрижка повітрям.
  • Болючість при пальпації верхній частині живота.

Більш ніж в 40% випадків перидуоденит протікає безсимптомно. У таких ситуаціях його визначають при обстеженні органів ШКТ, пов’язане з іншими причинами.

Саме тому найкращою профілактикою захворювання буде дотримання принципів раціонального харчування, а також періодичні огляди у фахівця, особливо при вже діагностованих проблеми в роботі травної системи.

Види

Класифікація захворювання передбачає кілька форм недуги. Крім вродженого і набутого виду, існує ще кілька категорій, в залежності від області і характеру ураження.

Види перидуоденіта:

  • Первинний, який визначається поширенням запального процесу зі стінок дванадцятипалої кишки на очеревину, що покриває її.
  • Вторинний, при якому місце локалізації ураження знаходиться поза області дванадцятипалої кишки.
  • Надбрыжеечный, місце локалізації якого розташоване трохи вище перетину кореня брижі і поперечної ободової кишки.
  • Подбрыжеечный, який локалізується в дистальній області дванадцятипалої кишки.
  • Дифузний перидуоденит характеризується рівномірним розподілом запального і спайкового процесу по всій поверхні дванадцятипалої кишки.

Стадії

Перидуоденит має всього дві стадії: гостру і хронічну.

При гострій характерні появи больового синдрому сильної локалізації, підвищення температури та активне поширення запального процесу. Хронічна форма перидуоденіта має прихований характер, визначається незначними змінами поверхні очеревини, а також уповільненим поширенням.

Діагностика та лікування

Перидуоденит: причини, симптоми, види, стадії, діагностика, лікуванняВизначити причини нездужань у ряді випадків досить проблематично. Захворювання не має характерних симптомів і практично неможливо відрізнити від проявів основного захворювання, наприклад, виразкових уражень дванадцятипалої кишки.

Максимальну інформативність забезпечує рентгенографія із застосуванням контрастної речовини, яка показує ступінь зрощення і деформації органу. У деяких випадках використовується метод лапароскопічного обстеження, при якому визначається ступінь поширення спайкового процесу і вибираються оптимальні методики лікування.

Лікування перидуоденіта зазвичай проводиться за допомогою теплових процедур. Добре працює бальнеотерапія, а також застосування термічних ванн. При таких процедурах порушується процес утворення спайок і відбувається зменшення больового синдрому.

Оперативне втручання при перидуодените зазвичай не проводиться, тільки у разі появи довгих вузьких тяж, що викликають перекручення кишок.

Якщо зрощення відбувається в одній площині, оперативне втручання дає тимчасовий ефект, після операції зрощення відбувається знову. Для запобігання таких ситуацій, ведуться дослідження з приводу доцільності застосування розподільчого сальника. В цьому випадку не відбувається зрощування органів, у довготривалій перспективі такі маніпуляції здатні поліпшити стан хворого і попередити розвиток ускладнень.

Поширене захворювання запального характеру — перидуоденит, зазвичай локалізується в місцях виразкового ураження дванадцятипалої кишки. Недуга здатний поширюватися від інших органів і навіть розвиватися при аномаліях формування органів ШКТ.

Основними методиками лікування є інструментальне обстеження (рентген, лапароскопія), а лікування передбачає застосування теплових процедур і в рідкісних випадках — оперативне втручання.